• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості методики формування орфографічних умінь і навичок

Вивчення написань, що збігаються в обох мовах. Як

уже зазначалося, під час засвоєння таких написань матиме місце позитивний перенос (транспозиція) знань, умінь і навичок. Щоб забезпечити ефективність такого процесу, його треба педагогічно організувати. Свідомий перенос знань та умінь з однієї мови в іншу можливий лише за додержання певних умов. Основні з них:

а) учні мають усвідомити, що виучуваний матеріал ідентичний тому, який уже засвоєно на уроках російської мови;

б) учні повинні мати міцні знання й добре сформовані вміння з теми, яка вивчалася на уроках російської мови і тепер опрацьовується на уроках української.

Класовод, знаючи про ці умови, має заздалегідь перевірити на уроках російської мови якість знань, умінь і навичок з даної теми. Якщо знання знаходяться на нижчому, ніж це потрібно, рівні, слід організувати їх повторення і закріплення.

На уроці української мови з метою організації переносу знань, умінь і навичок необхідно ставити такі завдання і використовувати вправи, які б сприяли усвідомленню того, що в обох мовах правила однакові за змістом. Тому замість пояснення матеріалу пропонуються вправи й завдання, спрямовані на активізацію знань, здобутих на уроках російської мови. Форми цієї роботи можуть бути найрізноманітнішими. Однак у кожному випадку треба забезпечити оволодіння українською термінологією. З цією метою найдоцільніше виготовляти таблиці або робити відповідні записи термінів (разом з перекладом російською мовою) на дошці. Зміст вправи, спрямований на активізацію знань, має охоплювати відразу всі випадки написань, якщо такі є (наприклад, усі випадки вживання великої букви) і мати узагальнюючий характер. Наступні вправи — на повне застосування вмінь на українському мовному матеріалі.

До написань, однакових в обох мовах, віднесено і позначення ненаголошених є, и. Оскільки в російській мові правило про ненаголошені голосні має ширший зміст, ніж в українській, і поширюється ще й на ненаголошені о, а, уміння діяти за ним мало б бути відпрацьованим. Однак спостереження й аналіз контрольних робіт з російської мови свідчать, що серед орфографічних помилок найпоширенішими є помилки на це правило. Хоч його зміст діти знають, але, як виявилося, навички правописних умінь часто є недостатньо відпрацьованими. Тому й на уроках української мови важливо використовувати систему вправ, спрямовану на:

а) розпізнавання ненаголошених є, и у коренях українських слів в усному мовленні й на письмі;

б) формування вміння вибрати з ряду слів перевірне, тобто таке, у якому ненаголошені є, изнаходяться в корені;

в) удосконалення вмінь самостійно добирати перевірні слова.

Відпрацьовуючи ці вміння, слід зважити й на те, що учневі часом важко самостійно дібрати перевірне слово не через незнання правила, а тому, що в нього бідний словниковий запас, учень не розуміє лексичного значення слова. Тому велика увага на уроках української мови має надаватися роботі над збагаченням словникового запасу.

Якщо у контрольних роботах учнів типовими будуть помилки на ненаголошені є, и, важливо виявити причину їх, тобто з'ясувати, яка ланка вмінь недостатньо сформована, і продовжити роботу над її удосконаленням. Може бути й таке, що у різних учнів причини будуть різними. У такому випадку слід організовувати індивідуальну роботу.

Вивчення правил, які мають частковий збіг. Порівняльний аналіз змісту орфографічних правил російської та української мов дав змогу виявити досить велику варіативність спільного і відмінного у змісті правил другої групи. Кожен такий випадок має бути врахований у методиці навчання як під час визначення навчальних завдань, так і під час вибору методів та прийомів пояснення орфограм та формування відповідних умінь.

Слід брати до уваги випадки, КОЛИІСПІЛЬНІ Й відмінні явища у змісті одного й того самого правила можна чітко розмежувати і, плануючи тему, такий матеріал треба розподілити на окремі уроки. Це стосується, зокрема, теми «Вживання м'якого знака», де в одну групу можна віднести матеріал, що має як спільне, так і відмінне, зумовлене відмінністю у фонетичних системах обох мов (м'якість приголосних і відповідно вживання м'якого знака після букв д, т, з, с, л, н (спільне) та букви ц (відмінне), а в іншу — протилежні написання (твердість вимови і відсутність вживання м'якого знака після букв б, п, в, м, ф та р, а також ж, ч, ш, щ у кінці слів).

Кожну із зазначених груп доцільно вивчати на окремих уроках. Оскільки вживання м'якого знака, як і його відсутність у зазначених вище випадках, має фонетичний характер, важливе місце на обох уроках матимуть спостереження за вимовою, частковий звуковий аналіз слів, евристична бесіда, що спрямовує учнів до потрібних висновків про особливості правопису в українській мові, а також робота над удосконаленням орфоепічних умінь.

Як уже зазначалося, під час організації навчального процесу та формулюванні навчальних завдань треба зважати на ступінь збігу змісту правил./Так, перший урок матиме транспозиційно-корекційний характер, а наступний — корекційний, бо в першому випадку вивчаються як спільні, так і відмінні написання, а в другому — тільки відмінні (протилежні).

Етап пояснення кожної з цих груп написань також матиме певні відмінності. Так, перший урок розпочинатиметься з активізації знань, що є спільними для обох мов (вживання м'якого знака для позначення м'якості приголосних), а потім стоятиме завдання корекції цих знань у зв'язку з м'якістю звука [ц'] в українській мові на противагу російській. На етапі формування вмінь необхідно відпрацювати корекції. На наступному уроці етап пояснення матиме характер корекції, та й сам урок буде корекційним.

Однак є правила, коли не завжди можна чітко виокремити спільне й відмінне. Наприклад, у змісті правила про вживання апострофа є написання, які мають спільне у вимові (фонетична ситуація — наявність звука [й] за різного графічного позначення: у російській мові «разделительньїй» м'який знак, в українській — апостроф) і написання, які відрізняються як вимовою, так і графічним позначенням (протилежні). Однак в обох випадках уроки будуть корекційними. На першому з них учитель має вказати лише на спільну вимову й спиратися на неї в процесі корекції графічних умінь, а другий урок буде повністю корекційним, тобто формуватимуться (корегуватимуться) уміння правильної вимови і, відповідно, написання.

Свою варіативність спільного і відмінного має правило про позначення дзвінких і глухих. Так, в українській мові дзвінкі (крім [г]) не оглушуються і не потребують перевірки на письмі. Це фонетичні написання. У російській мові, навпаки, приголосні оглушуються. Вони пишуться за морфологічним принципом, тобто потребують перевірки. Враховуючи ці особливості дзвінких, на уроках української мови має стояти завдання корекції вимовних умінь і відпрацювання умінь позначати дзвінкі приголосні відповідно до вимови. Спосіб дії тут буде такий: вимовляю звук —> пишу відповідну букву. Тому всі вправи і завдання до них мають бути спрямовані на оволодіння цими уміннями. Причому слід віддати перевагу усним вправам, бо саме від них залежить правильність написань.

Вивчення правил, властивих тільки українській мові. Таких правил усього два: чергування голосних [о], [є] з [і] та чергування приголосних [г, к, х] із [з', ц', с'] у корені слів. Оскільки таких явищ у російській мові немає, то вивчення цього матеріалу організовується відповідно до його лінгвістичної природи, яка є фонетичною, без будь-яких порівнянь.з російською мовою. В основі його засвоєння — спостереження за чергуванням голосних і приголосних під час зміни слів і під час словотворення, вправляння у змінюванні та вживанні слів із зміною голосних і приголосних під час побудови словосполучень та речень, які сприяють формуванню необхідних умінь і навичок.

Для прикладу наводимо кілька уроків, на кожному з яких вивчається орфографічний матеріал, різний за ступенем збігу в російській та українській мовах.

Тема. Вживання великої букви.

Мета. Активізувати знання, засвоєні на уроках російської мови, і застосувати їх на українському мовному матеріалі, засвоїти терміни, розвивати мовлення.

Хід уроку.

І. Оголошення теми. Робота над засвоєнням термінів і окремих слів.

Учитель вивішує плакат, на якому в колонку записано слова і словосполучення: назви міст, сіл, вулиць,

площ; назви річок, гір, озер; імена, прізвища та по батькові людей, клички тварин. Учні читають їх. Учитель запитує, що об'єднує ці слова і словосполучення, та пропонує звертатися до них під час відповідей.

II. Активізація знань, здобутих на уроках російської мови.

1. Прочитайте текст і поясніть, яку букву — велику

чи малу — слід вжити на письмі.

Поблизу (к, К)иєва по обох берегах (д, Д)ніпра розкинулись чудові села. Одне з них — (Д, д)ем'янівка. У ньому на вулиці (л, Л)есі (у, У)країнки мешкає мій друг (і, І)ванко. Влітку ми з ним ловили рибу, пасли корову (Л, л)иску й телятко (З, з)ірочку.

2. Спишіть текст.

На цьому етапі можливі й інші варіанти завдань. Головне, щоб вони були спрямовані на активізацію вже здобутих знань. Так, можна використати завдання на класифікацію слів, які пишуться з великої букви (у сильнішому класі). Наприклад:

— Прочитайте слова. Поміркуйте, на скільки груп

їх можна поділити і за якою ознакою.

Іра, Мурчик, Івась, Рябко, Дніпро, Марійка, Карпати, Зірка, Львів, Леся Українка, Чорне море, Донецьк, Ізмаїл, Іван Франко, Рось, Лиска.

— Чому ці слова написані з великої букви? Чому в словосполученні Чорне море друге слово написано з маленької букви?

— Хто такі Леся Українка, Іван Франко?

III. Застосування знань на українському мовному матеріалі.

1. Складання речень.

Складіть речення так, щоб у ньому вживалися імена, клички тварин, назва річки (слова можна використовувати із вправи).

2. Коментований запис складених речень.

3. Словотворча робота.

— За діями тварин чи людей утворіть їхні клички.

Поясніть написання утворених слів.

Котик мурчить — ... . Зайчик бігає — ... . Півник

співає — .... Курочка квокче — .... Той, хто часто забуває — .... Той, хто часто плаче — ....

4. Складання тексту за картиною (добирається картина (малюнок), на якій(ому) були б зображені діти, тварини, луг, річка і под.).

Учні одержують завдання розглянути картину, подумати про що вона, дібрати заголовок. Потім учитель пропонує дібрати імена, клички, назву річки, після цього записи коментуються, школярі колективно складають план тексту та усну розповідь, адресовану вчителеві.

Можна використати й інше завдання. Наприклад, принести в клас карту України, розглянути її разом з учнями і запропонувати записати назви міст, що побудовані на Дніпрі, або назви найбільших річок. Цікавим може бути й завдання записати назви населених пунктів, річок, що є у місцевості, де проживають діти (якщо місто — назви вулиць), імена батьків, родичів та ін.

IV. Підсумок уроку.

— Отже, у яких випадках ми пишемо слова з вели

кої букви?

Розглянемо особливості вивчення теми «Вживання м'якого знака». Вона є складною за результатами порівняльного аналізу. Подамо лише перший урок, на якому вивчатиметься вживання м'якого знака після букв д, т, з, с, л, н та ц, тобто теми, що містить матеріал як спільний, так і відмінний.

Мета. Активізувати знання й уміння, що є спільними для обох мов, провести корекцію відмінностей і відпрацювати корекції, збагачувати лексичний запас учнів словами, у яких вимовляється м'який звук [ц'].

Хід уроку.

І. Активізація знань та умінь, що є спільними для обох мов.

1. Бесіда.

— Послухайте слова. Що є спільним у їх написанні?

Пальто, день, апельсин, дядько, рись, князь, Васько,

Рось, п'ять.

— Як ви дізналися, що в цих словах треба писати

м'який знак? А які слова треба записати з великої

букви? Чому?

2. Словниковий диктант (учні записують під диктовку слова, які слухали).

3. Розвиток умінь діалогічного мовлення.

— Усі ви любите апельсини. Спробуймо побудувати діалог — розмову двох. Один із співрозмовників знає, що таке апельсини, і любить їх, а інший ніколи їх не бачив і розпитує про них. Розмову розпочинає перший запитанням: ... , ти любиш апельсини?

Потім учитель призначає учнів на ролі і розігрується діалог. Усі стежать за правильністю вживання реплік.

II. Корекція знань, здобутих на уроках російської мови.

Евристична бесіда на основі зіставлення вимови звуків [ц] — [ц'] у словах російської й української мов.

— Послухайте, чи однаково вимовляються кінцеві

звуки у словах російської й української мов:

конец — кінець, танец — танець, молодец — молодець.

— Якщо не однаково, то чим відрізняється їх вимова?

— Поміркуйте, чи однаково позначатимуться ці звуки на письмі в обох мовах.

— Зробіть висновок, чому в словах української мови після букви ц треба писати м'який знак.

— Звірте свою відповідь із правилом у підручнику. Чи правильно ви відповіли?

III. Активізація вимовних умінь та корекція правописних навичок.

— Прочитайте хором слова, записані на дошці (таб

лиці):

Українець, італієць, естонець, японець, кореєць, литовець, індієць.

— Що в них спільного? (У всіх словах вимовляється звук [ц']. Слова означають назви національностей.)

— Правильно вимовте й запишіть слова, підкресліть букви ц і м'який знак.

IV. Відпрацювання корекцій.

1. Заучування напам'ять скоромовки (за потреби вчитель пояснює слова млинці — блини, кравці — портньїе).

Напекли млинців, а кравець — за млинець,

позвали кравців, та й побіг у танець.

2. Письмо скоромовки з пам'яті та звірка записаного у зошиті і на дошці. Самооцінка.

3. Словотворча робота за зразком:

а) від поданих слів утворити й записати спільно-

кореневі:

Корінь — корінець, вітер — ..., папір — ..., прапор — ..., камінь — ..., хліб — ....

б) перевірка роботи:

— Прочитайте пари слів. Чи однакове значення вони мають?

— Як ви позначили м'якість звука [ц']?

4. Самостійна робота:

а) перекладіть і запишіть слова українською мо

вою: заяц, палец, карандаш, гребешок, стул, парень,

конец;

б) перевірка роботи.

V. Підсумок уроку.

— Так чому в словах української мови після букви ц треба писати м'який знак?

— В українській мові є слово палац (дворец). Подумайте, чи треба писати після букви ц м'який знак. Поясніть свою думку.

• •••••••••••• Перевірте себе •••:••••••••••

1. Дайте загальну характеристику наведених уроків, визначте їх типи.

2. Проаналізуйте завдання, які учні виконують на кожному етапі першого та другого уроку, та обґрунтуйте їх доцільність або недоцільність.

3. Який методичний прийом застосовано з метою корекції знань учнів? На що спрямований метод евристичної бесіди?

4. Беручи до уваги результати порівняльного аналізу, розробіть уроки з теми «Відсутність м'якого знака після букв б, п, в, м, ф тар у кінці слів» та «Префікси і прийменники».

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
3. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
8. Аграрне виробництво і його особливості
9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
12. Алгоритм формування потенціалу Ф2

Переглядів: 573