• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Психолого-педагогічна характеристика військової дисципліни

1. Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 // Народна Армія. – 2004. – 14 січня.

2. Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України / Указ президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 // Збірник Указів Президента України. – К.: Політвидав, 1998.

3. Наказ Міністра оборони України № 277 від 15.08.01 р. “Про затвердження Цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України”.

4. Наказ Міністра оборони України від 10.11.10 р. № 583 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України ”.

5. Наказ Міністра оборони України № 512 від 13.10.09 р. «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення Збройних Сил України технічними засобами виховання, поліграфічним обладнанням та культурно-просвітницьким майном».

6. Наказ Міністра оборони України № 295 від 8.06.2010 р. «Про затвердження Концепції військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України».

7. Наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 108 від 22.07.2005 року «Про затвердження Положення про народознавчу світлицю у Збройних Силах України».

8. Директива Міністра оборони України № Д 22 від 17.04.06 р. «Про вдосконалення системи військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України»

9. Директива Міністра оборони України № Д-57 від 29.12.2006 р. «Про організацію культурно-виховної просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України»

10. Военная педагогика и психология / Под ред. А.В. Барабанщикова. - М.: Воениздат, 1986. – 348 с.

11. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002. – 380 с.

12. Військово-патріотичне виховання у Збройних Сил України: Навч.-метод. Посібник / А.О.Афанасьєв, О.О.Луник, В.В.Мараєва та ін..; За ред. В.В.Ягупова. – К.:НАОУ, 2007. – 176 с.

13. Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України / Безбах В.Г., Клименко В.С., Мацагор О.А. та ін..: Навчальний посібник // За ред. В.В. Ягупова. - К.: НАОУ, 2006. – 246 с.

14. Зонь В.В., Кубіцький С.О., Слонімський В.Г., Великожон М.В. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України: Начальний посібник. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – 225 с.

15. Мартинюк І. В. Національне виховання: теорія і методологія. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 1995. - 213с.

16. Педагогічна майстерність / За ред. І.А.Зязюна. - К.: Вища школа, 1997.–342 с.

17. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2002. – 560 с.

18. Ягупов В.В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. — К.: Тандем, 2000. — 380 с.

Психолого-педагогічна характеристика військової дисципліни

Сучасний стан розвитку Збройних Сил, виконання складних завдань обороноздатності держави сьогодні, як ніколи, вимагають високої організованості, порядку та дисциплінованості від військовослужбовців.

Ці вимоги викладені:

Законодавцем, а саме Верховною Радою України у Статутах Збройних Сил України, в першу чергу у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України. “Військова дисципліна, - відмічається в Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України [ст. 1. ДС ЗСУ];

Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України:

- у директиві № 1-1/1384 від 28 жовтня 2002 року “Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”;

- Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка затверджена Указом, Президента України від 4 вересня 1998 року;

- Концепції гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України: Схвалена Указом Президента України від 12 січня 2004 року, № 28/2004.

Міністром оборони України та Начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України – у відповідних наказах та директивах, в першу чергу це наказ МОУ № 11 від 19.04.1997 року “Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України” та наказ № 748 від 15.12.2005 року “Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”.

У цих документах формуються вимоги та окреслюються шляхи організації виховної та соціально-психологічної роботи щодо зміцнення військової дисципліни, технології впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців.

У науці про військову дисципліну важливе місце відводиться психологічному аспекту, оскільки дисципліна як характеристика військової дія­льності й поведінки військовослужбовця має свої психічні та соціально-психологічні (особистісні, міжособистісні, групові) механізми, які підтри­мують нормативність дій і взаємодії військовослужбовців.

Відомий англійський психолог Норман Коупленд у книзі «Психоло­гія і солдат» визначає військову дисципліну як основну складову мораль­ного стану, бойової майстерності військ. «Головним призначенням дисци­пліни, - пише Коупленд, - є необхідність згуртування мас, індивідів в організований колектив, що діє як одне ціле, спрямований на досягнення єдиної мети, зв'язаний єдиною волею». Така система діє як у ми­рний, так і у воєнний час. Вона швидше призводить до досягнення певної мети, ніж інші. Н.Коупленд вважав дисципліну і моральний дух солдатів таємною зброєю будь-якої держави.

Основні ідеї, на яких базується система дисциплінування, відомі ще з давніх часів. У працях Платона, Аристотеля, Ксенофонта, Плутарха та інших античних філософів, істориків і полководців знайшли своє відобра­ження принципи оптимізації, зміцнення дисципліни.

Проблема дисципліни вивчалася багатьма державними діячами, вче­ними, психологами, письменниками, прославленими полководцями, жур­налістами, командирами різних рангів. Проблеми системного дослідження психологічних аспектів дисцип­ліни розглядаються в наукових працях - вчені намагаються знайти відповідь на запитання: Чому здійснюються порушення військової дисципліни? Які причини порушень? Які шляхи її зміцнення?

Вже сьогодні доведено, що порушення дисципліни залежать від індивідуально-психологічних властивостей особис­тості.

Аналіз наукових основ дисципліни, оцінка громадської думки показують, що в першу чергу потребує розвитку і розробки саме інтелектуальна "складова" її теорії. Тривалий час догматична ідеологізація дисциплінарної проблематики призводила до того, що науковий підхід поступився місцем загальнополітичним деклараціям, бездоказовим свідченням в тому, що радянська дисципліна переважає дисципліну будь-якої іншої армії. За­мість дослідження дисциплінарних закономірностей і вирішення реальних проблем обмежувалися закликами до "свідомості", "підвищення активнос­ті" і вимогливості, усвідомлення того, що в сучасних умовах роль дисцип­ліни "невпинно зростає". Порушення військової дисципліни у військових підрозділах пояснювалося "слабкою організаторською і виховною робо­тою, недостатньою вимогливістю”.

Велика кількість публікацій з проблем психології військової дисципліни відрізнялася одноманітним змістом, нескінченним повторюванням одних і тих положень. Принцип наступності розвитку наукових знань був похований під шаром "передового досвіду" догматичного розуміння прак­тицизму. Наступність наукового знання з питань дисципліни порушена. Створився розрив між дослідницькою інформацією та популярною літера­турою. Став переважаючим оціночно-рекомендований, а не дослідницько-пізнавальний підхід до дисципліни.

У величезному інформаційному масиві, що виріс на підставі дисцип­лінарних проблем, накопичились нові знання, які при уважному розгляді можуть бути віднесені до процесу оптимізації дисципліни, надаючи йому динамізму і нового напряму.

Ряд вчених (Я.В.Подоляк, Е.П.Утлік, М.Ф.Феденко), до­сліджуючи окремі аспекти проблеми, довели не лише залежність кількості грубих проступків від характеру, темпераменту, нервово-психічної стійко­сті військовослужбовців, а й від таких соціально-психологічних явиш, як колективний настрій, колективна думка, колективні традиції, устремління та ін., які мають безпосередній вплив на стан дисциплінованості військовослужбовців у підрозділах. На це вказують і українські військові вчені – доктор психологічних наук, полковник М.Й.Варій, кандидат психологічних наук, половник В.С.Корнілов та інші.

Рекомендації вчених та військових практиків були втілені при роз­робці Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Згідно з цим документом однією з основних складових виховної роботи є морально-психологічне забезпечення вій­ськової дисципліни та профілактика правопорушень. Це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистісної відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, Статутів Збройних Сил, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань. Як бачимо, з психологічної точки зору це досить складна проблема, яка потребує ґрунтовної та цілеспрямованої роботи у цій галузі.

Зважаючи на викладене, слід відмітити, що дисципліна, як властивість військової діяльності й поведінки військовослужбовця, має свої психологічні та соціально-психологічні (особисті, міжособисті, групові) механізми, які підтримують нормативність дій і взаємодії військовослужбовців.

Відповідно до цього психологічна робота повинна сприяти вирішенню цієї проблеми з урахуванням психологічних характеристик як окремого військовослужбовця, так і військового колективу в цілому.

Психологія військової дисципліни - це система теоретичних положень і практичних рекомендацій з питань вивчення, урахування й формування дисциплінованості воїнів та дисципліни військових колективів на основі вимог статутів Збройних Сил, а також умов служби.

Багатогранність, складність й особливість військової діяльності породжує різні види дисципліни. Вони регулюються спеціальними нормами, правилами військової дисципліни, у яких конкретизуються вимоги, що належать до певної сфери діяльності військовослужбовців.

Військову дисципліну в найбільш загальному плані можна класифікувати за наступними ознаками: за змістом; за характером військової діяльності суб’єкта; за ступенем інтенсивності його спілкування; за рівнем свідомості тощо.

Відповідно виділяють:

- універсальну військову дисципліну, що ґрунтується на нормативних обов’язках військовослужбовців, що зафіксовані в статутах, і в однаковій мірі стосуються всіх військовослужбовців;

- дисципліну управління, що заснована на нормах управління підлеглими. Вона спирається на обов’язки командирів і начальників та на норми, що повинні реалізуватися в процесі командування й організаторської діяльності;

- дисципліну підпорядкування як дисципліну однієї-єдиної норми –норми підпорядкування командиру (начальнику). При цьому на відносини підпорядкування завжди впливають особистісні якості начальника, його авторитет, управлінська компетентність, а також ставлення підлеглого до командира (начальника);

- військову дисципліну бойового чергування,якавизначається наказами і директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу –Головнокомандувача Збройних Сил України, наказами командирів частин та з’єднань. Найважливішою психологічною передумовою відмінного несення служби є добір особового складу, глибоке знання військовослужбовцями своїх обов’язків, проведення занять в обладнаних спеціальних класах і в містечках, правильна організація відпочинку, своєчасне забезпечення харчування, надання психологічної допомоги тим, хто заступає вперше на бойове чергування, організація постійного психологічного супроводження бойового чергування та ін.;

- дисципліну навчального процесу,що є найважливішою умовою навчання та виховання військовослужбовців, їх згуртованості. Високоемоційний характер бойової підготовки процесу навчання збагачує емоційно-почуттєву сферу військовослужбовця, сприяє розвитку інтелекту, й насамперед, пізнавальних процесів: сприйняття, уявлення, уваги, мови, пам’яті, мислення;

- військову дисципліну експлуатації техніки і зброї, яка визначається регламентом нормативів, технічних правил, інструкцій і настанов. Офіцер у паркові дні допомагає воїнам закріпити та поглибити знання техніки й зброї, навички й уміння її зберігання та експлуатації, заходи безпеки при використанні.

До різних видів військової дисципліни належать і такі, що регулюють якийсь окремий бік діяльності підрозділів і частин. Це, наприклад, такі види військової дисципліни як: дисципліна строю, дисципліна вартової та внутрішньої служби, дисципліна зв’язку, дисципліна спостереження, маскувальна дисципліна, дисципліна маршу, дисципліна польотів, морських походівтощо. Кожна діяльність регламентується поряд із загальними вимогами ще й своїми власними нормативами, які відображають її технологічну й психологічну структуру, а також характер взаємодії між людьми. Важливі особливості дисципліни визначаються такими властивостями діяльності, як міра ризику, темпу, тривалості.

Військова дисципліна з одного боку, являє собою чіткий і точний порядок в організації та діяльності військового організму, що є її об’єктивною стороною, а з другого – суворе дотримання цього порядку всіма військовослужбовцями – це є її суб’єктивною стороною. Обидві вони знаходяться в непереривній єдності. Об’єктивна сторона дисципліни знаходить своє відбиття в правових нормах, правилах військової дисципліни, закріплюючих вимогах, та порядок їх виконання. Суб’єктивна сторона дисципліни проявляється в установленні належної поведінки кожного військовослужбовця, фактичній поведінці військовослужбовців, яка охоплюється правовим впливом.

Таким чином, сутність військової, розкривається через єдність об’єктивної та суб’єктивної сторін. Суб’єктивний бік виражається у дисциплінованості військовослужбовця, а об’єктивний проявляється у правилах і нормах поведінки визначених Статутами Збройних Сил України та іншими законами України.

Обов'язковою умовою зміцнення військової дисципліни є додержан­ня статутного порядку. На жаль, його іноді ототожнюють з внутрішнім порядком у частині (підрозділі). Таке спрощене поняття суперечить інтере­сам справи.

Забезпечити статутний порядок - це означає досягти чіткої організації навчального процесу, зразкового несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служби. Статутний порядок зумовлює високу навчальну дисципліну, здорові стосунки військовослужбовців, суворе виконання розпорядку дня, розумну організацію дозвілля особового складу. Тобто, весь уклад життя, служба та побут воїнів повинні бути організовані з суворим дотриманням законів, указів, постанов, статутів, наказів та інших керівних документів.

Розглядаючи психологічне супроводження військової дисципліни, слід відзначити, що забезпечення цього процесу проводиться за трьома ос­новними напрямами: індивідуально-особистісного підходу; управлінського підходу; колективно-групового підходу.

Індивідуально-особистісний підхідпередбачає аналіз психологіч­них основ дисципліни. Увага акцентується на особистісних факторах психології поведінки окремо взятого військовослужбовця. Значення цього підходу полягає в тому, що вінстворює базу даних для індивідуально-виховної роботи, без якої не працює жодна дисциплінарна система. В індивідуально-психологічному понятті дисциплінованою людиною вважа­ється та, яка вміє підкоряти свої бажання волі командира, суспільним мо­ральним та правовим нормам.

Управлінський підхід- це процес побудови дисциплінування підлеглих командиром у ході його командно-організаторської діяльності (управління поведінкою військовослужбовця) в різноманітних ситуаціях військової служби. За психологічну основу дисципліни тут береться керів­на діяльність в цілому, яка складається з регулювання, контролю, вказівок, розпоряджень та інших дій.При цьому виникає запитання, що повинен ро­бити командир, щоб забезпечити узгоджену роботу колективу, не прини­жуючи підлеглого, його гідність? Потрібно бачити в кожному підлеглому особистість, що вміє долати труднощі. І тоді можна відкрити для себе нову людину, надійного помічника при виконанні поставлених завдань. Потріб­но навчитися бачити успіхи підлеглих, заохочувати їх.

Колективно-груповий підхід передбачає залежність дисципліни від умов функціонування всіх динамічних елементів: колективної думки; ко­лективних традицій; колективних взаємин; колективного настрою; психо­логічної сумісності й самопочуття особистості в колективі; колективних психологічних установок і ціннісних орієнтацій.

З погляду на соціально-психологічну практику, військова дисципліна колективу оцінюється за допомогою таких критеріїв: знання законів, ста­тутів; виконання наказів і розпоряджень; самосвідомість і відповідаль­ність; військова пильність; чіткість і організованість служби й побуту осо­бового складу; вимогливість й особистий приклад командирів і активу; ко­лективна вимогливість і нетерпимість до порушень військової дисципліни; ефективність методів переконання й примусу; кількість і характер стягнень і заохочень.

Морально-психологічний стан особового складу військового підрозділу є центральним компонентом військової дисципліни. Він відображає синтез знань військовослужбовців, їх погляди й переконання, досвід поведінки в умовах військової діяльності, синтез соціальних почуттів, настроїв, уяв­лень, звичок, різних ілюзій і забобонів, які формуються під впливом по­всякденних умов життя, побуту та їх світогляду.

Діяльність командирів, штабів, органів виховної роботи щодо зміц­нення військової дисципліни полягає в тому, що вона базується на певній кількості заходів, що здійснюються, їх взаємодії, взаємозалежності. При цьому, найчастіше не може бути дисципліни особистої, індивідуальної по­замежами організованого у дисциплінарному плані колективу. Створення і зміцнення дисципліни - це процес формування колективної волі, подолання суперечностей між інтересами особистості й колективу.

Головною ланкою дисциплінарної структури є нормативні системи (закони, статути, норми і принципи моралі), призначені для морально-правового регулювання військової діяльності, побуту військово­службовців. Разом з тим, вимоги нормативних систем повинні бути узго­джені здією психологічних механізмів.

Отже, для функціонування, розвитку й посилення психологічних механізмів військової дисципліни необхідні сприятливі організаційні й матеріальні умови, добре організована дисциплінарна система з одного боку, нормативно-впорядкована життєдіяльність особового складу - з іншого. Тому виконання норм поведінки не приходить разом із знанням положень військових статутів Збройних Сил України. Це достатньо тривалий і скла­дний процес зміни як свідомості підлеглих, так і командира, у ході якого досягається реальне узгодження механізмів пред'явлення взаємних вимог та обов'язків щодо основних питань служби.

Для того, щоб з'ясувати структуру основ військової дисципліни, тре­ба скористатися принципом діяльності, який дозволяє об'єднати всі три сили (особистість, колектив і керівництво) в єдину систему. Реальна дис­ципліна, її поточний стан є результатом суспільного функціонування різноманітних психологічних механізмів: дисциплінованості кожного війсь­ковослужбовця, дисциплінарної взаємодії начальника і підлеглого, колек­тивного само- і взаємодисциплінування.

Оскільки психіка людини мас три сфери - інтелектуальну, емоційну й вольову, то при аналізі дисциплінованості можна виділитиінтелектуаль­ний, емоційний і вольовий компоненти.

Характерним фактором інтелектуального компонента дисциплінованості є знання своїх обов'язків, навичок дисциплінованої поведінки (ди­сциплінованою особою є та людина, котра не лише на людях, а й повсяк­денно дотримується норм поведінки); усвідомлення необхідності високої організованості й постійного дотримання статутного порядку; розуміння суті військової дисципліни, впевненість військовослужбовця в необхіднос­ті сумлінно виконувати вимоги військового обов'язку, уміння прогнозува­ти й передбачати наслідки того чи іншого вчинку.

Емоційний компонент дисциплінованості визначається переважно станом властивостей основних нервових процесів людини. Справа в тому, що під час повсякденної служби є немало джерел психічної напруги. Відповідно, у військовослужбовців з'являються негативні емоції (пригнічений стан, розчарування, тривожність, неспокій та інше), які негативно позна­чаються на службі.

Але тривалість і ступінь психічної напруги у різних військовослуж­бовців неоднакові. Людина з сильними властивостями нервових процесів швидко адаптується до наявної ситуації і дисциплінується, а за слабкої не­рвової системи негативні емоції знижують її дисципліну. Ось чому так ва­жливо знати темперамент і характер кожного військовослужбовця. Так, наприклад, аналіз здійснених злочинів свідчить, що близько половини з них були скоєні військовослужбовцями, які за психофізіологічними особ­ливостями належать до холеричного темпераменту. Їм властива збудливість, запальність, нестриманість і агресивність, які обумовлені домінуванням процесу збудження над процесом гальмування. Негативні емоції можуть посилюватися під впливом соціально-психологічних явищ і процесів, які мають місце у військовому колективі і можуть призвести до порушень статутних взаємовідносин.

Вольовий компонентдисциплінованості пов'язаний з видами само­контролюповедінки військовослужбовців у колективі.

Перший вид - поверховий (грубий) контроль військово­службовцем своїх взаємин з іншими товаришами по службі. Сприймаючи ситуацію, він висуває на перший план власну потребу. Насамперед він ре­єструє недоліки поведінки інших, а власні помилки не аналізує, що стає передумовою порушення статутних норм.

Другий вид - більш глибокий самоконтроль. Він забезпечує пра­вильну поведінку за рахунок зіставлення своїх дій з нормативними потребами військових статутів. Коли виникає неузгодження у взаєминах з інши­ми товаришами по службі, поглиблений самоконтроль дозволяє військово­службовцеві правильно оцінити свою поведінку та зрозуміти причини по­милок інших. З урахуванням такої інформації він коригує власну поведінку та заспокоює негативні емоції.

Третій вид самоконтролю (вищий) дає можливість прогнозувати власну поведінку з урахуванням наслідків, які можуть виникнути у конк­ретній ситуації. Людина, яка володіє вищим видом самоконтролю, постій­но аналізує не тільки власній емоційний стан, але й стан інших товаришів по службі, з якими контактує, враховуючи їх реакцію на свої слова й вчин­ки. Найголовніша передумова дисциплінованої поведінки військовослуж­бовця - це його вміння правильно оцінювати власні вчинки з погляду дося­гнення цілей колективом.

Отже, дисциплінованість - це вольова те моральна властивість особистості, що може виявлятися як короткочасний процес і як стан, завдяки якому людина діє відповідно до законів, норм та правил. Дисциплінованість - складна психологічна якість особистості воїна, яка мас свою моральну і військово-професійну характеристику, структуру, рівні розвитку, показники й критерії оцінки. Психологіч­ним критерієм оцінки дисциплінованості можуть бути такі показники: сумлінність при виконанні службових обов'язків; участь у суспільно­му житті; відсутність порушень; характер позитивних вчинків та ін.

Внутрішня необхідність суворо виконувати вимоги дисципліни керує діями військовослужбовця навіть тоді, коли він перебуває поза межами військової частики, де контроль начальників відсутній (відпустка, відря­дження, звільнення в місто та ін.). Такі дії військовослужбовця характери­зують його рівень самодисципліни, тобто здатність керувати собою, своїми вчинками, виявивши силу волі, терпіння, вчасно помічати особисті помил­ки, недоліки, попереджувати або усувати їх своєчасно. Це передбачає ви­моги до себе: самокритично оцінювати свої дії; глибоко усвідомлювати особисту відповідальність за успішне виконання поставлених завдань (особистих, колективних). Самодисципліна базується на моральній відпо­відальності, ставить поведінку й дії людини під контроль особистої свідо­мості.

Важливу роль у зміцненні військової дисципліни відіграє виховання військовослужбовців на прикладах кращих військовослужбовців, їх благо­родних вчинків. Добрі вчинки викликають бажання наслідувати кращі зра­зки поведінки. Сумлінне виконання вимог статутів сприяє розвиткові моральних, розумових, фізичних сил, допомагає завойовувати повагу в коле­ктиві.

Досліджуючи психологію зміцнення військової дисципліни, потрібно зазначити роль складової частини поведінки - вчинку. Вчинок відповідає на питання: що робить особистість? Вчинком людина виражає свою думку, світогляд і ставлення до інших людей. Із низки вчинків складається пове­дінка людини. Вчинок - дія, соціальне значення якої усвідомлюється особою (групою), яка здійснила його.

Важливим елементом вчинку є форма поведінки, що виступає своє­рідним інструментом, за допомогою якого людина здійснює об'єктивні зміни в навколишньому світі, які сприймаються органами чуттів (зір, слух). Форма поведінки повинна розглядатися у взаємозв'язку із сутністю вчинку, його цільовою спрямованістю.

Таким чином, дотримання високої військової дисципліни завжди бу­ло, є і буде одним із головних завдань органів військового управління. Ступінь реалізації цього завдання є однією з об'єктивних характеристик здатності відповідних суб'єктів управління до практичного керівництва підрозділами.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Автомобільний комплект для спеціальної обробки військової техніки ДК-4К
9. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
10. Анатомо-біомеханічна характеристика положень і рухів тіла
11. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
12. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3

Переглядів: 2388