Мотивація є важливою функцією управління. Вона полягає у спонуканні підлеглих, інформаційного активу до діяльності з метою досягнення цілей навчально-виховного процесу у військовій частині, а також особистих цілей.
Це таке регулювання стимулів, що спонукають особовий склад, при яких виникає бажання діяти в інтересах виховної роботи, сприяти досягненню поставлених цілей.
Змістовні теорії мотивації визначають основні потреби, які спонукають людину до дій, особливо під час визначення обсягів і змісту діяльності. Основою сучасних концепцій мотивації є погляди Г. Костюка, С. Максименка, Л. Божович, Б. Ломова, А. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. МакКлелланда, Дж. Аткінсона та інших.
На підставі цих концепцій склалась система методів задоволення потреб вищого рівня.
Для задоволення соціальних потреб слід створювати такі умови:
– дати таку роботу, яка дозволяє підлеглим спілкуватися;
– створити дух єдиної команди;
– проводити з підлеглими періодичні наради;
– не намагатися знищити неформальні групи, що склалися, якщо вони не погіршують обстановку в команді;
– створювати умови для соціальної активності підлеглих за межами колективу.
Для задоволення потреб щодо поваги:
– пропонувати підлеглим більш змістовну роботу;
– забезпечувати їм позитивний зворотній зв`язок з досягнутими результатами;
– високо оцінювати результати, яких досягнули підлеглі;
– залучати підлеглих до формулювання цілей і вироблення рішень;
– делегувати підлеглим додаткові права і повноваження;
– просувати підлеглих на посадах.
Для задоволення потреб у самовираженні:
– забезпечувати підлеглим можливості для навчання, які дозволили б повністю використовувати їх потенціал;
– дати підлеглим складну роботу, яка вимагає максимальної самовіддачі;
– сприяти розвитку у підлеглих творчих здібностей.
Стимулювання підлеглих може здійснюватись різноманітними методами: виплатою грошових премій, проведенням конкурсів кращих робіт керівників груп гуманітарної підготовки, конференцій з узагальненням позитивного досвіду, забезпеченням путівками на відпочинок тощо.