Комунікація

Комунікація, перцепція та інтеракція у просторі міжособистісної взаємодії

Сторони спілкування.

Ураховуючи складність природи спілкування, важливо розібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених виокремлено три взаємопов'язаних сторони спілкування:

• комунікативну — обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

• інтерактивну — організація взаємодії суб'єктів, які
спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й
діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії;

• перцептивну — процес взаємного сприймання й розуміння
співрозмовників, пізнання ними одне одного.

Характер обміну інформацією – активний процес, який визначається тим, що за допомогою системи знаків ініціатор та адресат діяння впливають один на одного задля зміни поведінки, поглядів, стану тощо. Важливою умовою ефективного психологічного впливу є оперування єдиною, або схожою системою кодифікації та декодифікації, однакове розуміння ситуації. Причинами зниження ефективності комунікативного впливу можуть бути: відключення уваги адресата психологічного діяння, навмисне заниження в своїй уяві авторитету ініціатора впливу, стан низької фізичної або психічної активності як адресата, так і ініціатора даного процесу, навмисне або ненавмисне нерозуміння повідомлення.

Важливу роль у здійсненні такого виду впливу відіграє невербальна комунікація, котра містить оптико-кінетичну та пара-І екстралінгвістичну системи, візуальний контакт, організацію простору і часу. Загальна моторика різних частин тіла відображає емоційні реакції людини і слугує необхідним засобом комунікативного впливу. Міміка, жести, пантоміміка, система вокалізації голосу, його якість та діапазон, тональність, включення в мову пауз, сміху, темп мовлення – ці прийоми збільшують семантично значиму інформацію і підкріплюють ефективність методів психологічного впливу.

Комунікативний вплив – це взаємовпливи суб’єктного досвіду людей, які знаходяться в просторовій близькості і мають можливість бачити, слухати, торкатись один одного, легко реалізовувати зворотний зв’язок.

Окремі вчені (К.Шеннон, Г.Лассвел та ін.) розробляли універсальні системи комунікації. Зокрема, Р.Якобсон виокремив такі основні складові цього механізму: адресант, адресат, контакт, повідомлення, код, контекст. Я.Яноушек дослідив процес передачі та сприйняття смислового повідомлення у системі “комунікатор-повідомлення-реципієнт”, в якій відбувається кодування, декодування інформації та постійна зміна позицій партнерів (комунікативний вплив переходить в інтерактивний) [25]. Ю.М.Лотман розвиває ідею про визначальність схем взаємовпливів при процесі комунікації типу: “Я-Він” та “Я-Я” в системах різних культур [17]. А.Б.Добрович з позицій поведінкового аспекту описує чотири фази комунікативного діяння: взаємоспрямованість, взаємовідображення, взаємоінформування та взаємовідключення [10; 11]. Якісні та інші характеристики цих фаз залежать від певного стилю спілкування. Г.М.Кучинський у мовній структурі взаємовпливового діалогу визначає елементарний цикл (запитання-відповідь), а їх змістовно взаємопов’язані сукупності, в яких розвивається одна основна тема, називає елементарним циклом або мікродіалогом. Останні, зі свого боку, можуть утворювати прості та складні (розгалужені, розгорнуті) діалоги. Комунікативний вплив висловлювань має соціальний характер, спрямований на партнера, регулюється мікроосоціальними взаєминами між партнерами. В основі комунікативного впливу лежить здійснювана за допомогою мовленєвих актів взаємодія особистостей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види спілкування.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.