Масова комунікація

Способи політичного маніпулювання

• пряма підтасовка фактів;

• замовчування невигідної інформації,

• розповсюдження брехні та наклепів;

• напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одночасному замовчуванні більш важливих фактів або неправдива інтерпретація подій);
• навішування ярликів для компроментації політиків чи політичних ідей тощо.

На сучасному етапі з’являється чимало нових видів масової комунікації. Причому не тільки видів а й способів. Деякі види раптово виникли, проіснували певний час, досягли свого піку й пішли на спад. Прикладом такого спілкування є спілкування через мережу ICQ, Skype, тощо.

Сфера культури має у своєму розвитку тенденцію до постійного розширення. Мало того, що до числа традиційних видів і жанрів мистецтва додаються нові, але і найбільш традиційні з них і давно існуючі помітно видозмінюються. Не останню роль у цьому процесі розвитку відіграє масова комунікація.

Комунікація в цьому випадку розуміється як передача й обмін інформацією в суспільстві з метою впливу на нього. Масова комунікація буквально пронизує всі сторони життя сучасного суспільства.

Соціологія розуміє масову комунікацію як соціально обумовлене явище, основною функцією якого є вплив на аудиторію через зміст переданої інформації. Неодмінною умовою здійснення масової комунікації є наявність технічних засобів, що забезпечують регулярність і тиражованість масової комунікації. Серед технічних засобів, що забезпечують комунікацію, розрізняють засоби масової інформації, засоби масового впливу і власне технічні засоби.

До засобів масового впливу відносяться кіно, театр, цирк, усі видовищні покази і художня література. Засоби масового впливу не відрізняються регулярністю звертання до масової аудиторії.

ЗМІ забезпечують регулярність і тиражування інформації і завдяки цьому є могутнім механізмом впливу на масову аудиторію. Цікаво, що в надрах технологічного процесу дозріває протилежна тенденція, яка спрямована на те, щоб зробити ефективною не стільки масову комунікацію, скільки міжособистісну і навіть внутрішньо-особистісну. Телебачення, як і радіо, має можливість реалізувати опосередковану міжособистісну комунікацію, включаючи в різні програми, популярні інтерв'ю і бесіди.

Важливою умовою функціонування масової комунікації є соціальна значимість переданої інформації. Поряд із соціальною актуальністю значеннєвої інформації велике значення має оцінна інформація. Одержувач інформації довільно чи мимоволі "очікує" оцінну інформацію. Це очікування пояснюється тим, що ЗМІ, як соціальні інститути, мають статус офіційного джерела інформації, до якого масова аудиторія має довіру. Вплив інформації залежить від того, наскільки вона відповідає соціальним запитам аудиторії і наскільки регулярна. Відомо, що інформація, яка тиражується за допомогою ЗМІ, що знаходяться або під контролем держави, або у володінні приватних власників, відбиває їх інтереси і світогляд.

У засобів масової інформації споживач також є масовим. Масова аудиторія як компонент масової комунікації характеризується неоднорідністю" розосередженістю (за територіальною ознакою) і анонімністю. У соціології індивіди, утворюючі ідо аудиторію, розглядаються як особистості, включені в мережу реальних суспільних відносин і зв'язків. Саме за допомогою масової комунікації ці особистості можуть установити і підтримувати відносини і зв'язки не тільки усередині своєї соціальної групи, але і збільш широким соціальним середовищем.

Ці категорії споживачів масової інформації визначають чіткий поділ праці між періодичними виданнями, покликаними, в першу чергу, Інформувати і ознайомлювати, газетами і журналами, призначення яких складається головним чином у тому, щоб розважати. У світлі цього Англія по праву вважається класичною країною поділу преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). Простіше говорячи, одні видання - для тих, хто керує чи обслуговує керуючих своїми професійними здібностями, інші - для тих, ким керують.

З самого початку цим двом типам преси призначено було стати протилежними и полюсами журнал і стики. Головний зміст "якісних" газет, орієнтованих на свого читача, - "розгорнута інформація" злободенні редакційні статті, аналітичні коментарі й есе, листи видатних діячів політики, культури церкви тощо. Мова університетська, тобто зрозуміла людям з освітою. Що ж стосується популярних видань, то їхній хліб - сенсації зі скандальною приправою, приватне життя знаменитостей, кримінальна хроніка, розіграші призів, лотерей, спорт у всіх вимірах. "Якщо пес вкусив людину - це не новина. Але якщо людина вкусила пса - це новина... далі за війною йдуть катастрофи і злочини", - повчав своїх співробітників засновник "копійчаної" англійської преси Норткліф. З усього цього витікали і відмінності стилю подачі матеріалу, і верстка, і оформлення. Правда, починаючи з 90-х рр. XX ст., стирання цих відмінностей йде усе більш швидкими темпами. Імовірно, і в українських виданнях неважко знайти аналоги видань, що виникали для різних верств аудиторії. Ви і самі можете визначити, якого типу виданням є ваша улюблена газета чи журнал.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичне маніпулювання.	\|	Телебачення і культура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.