Телебачення і культура

Функції масової комунікації.

Масова комунікація характеризується певними соціальними функціями.

Інформаційна функція полягає в наданні масовому читачу, слухачу і глядачу актуальної інформації про різноманітні сфери діяльності людей ділову, науково-технічну, політичну, юридичну, медичну тощо. При цьому зміст інформації багато в чому визначається запитом аудиторії. Одержуючи великий обсяг інформації, люди недільки розширюють свої пізнавальні можливості, але і збільшують свій творчий потенціал. Знання інформації дає можливість прогнозувати свої дії, заощаджує час.

Регулююча функція має широкий діапазон впливу на масову аудиторію, починаючи з установлення контактів, кінчаючи контролем над суспільством. У цій функції масова комунікація впливає на формування суспільної свідомості групи й особистості, на формування суспільної думки і створення соціальних стереотипів. Тут же криються можливості маніпулювати і керувати суспільною свідомістю, фактично здійснювати функцію соціального контролю. За певних умов ця функція служить цілям "промивання мозків". Але і завдяки їй кращі явища культурного життя також знаходять відгук у цінителів слідом за їх появою.

Одержувач інформації має можливість порівнювати різні соціальні ситуації, що коментуються ЗМІ або з позитивною, або з негативною оцінкою. Люди, як правило, приймають ті соціальні норми поведінки, етичні вимоги, естетичні принципи, що переконливо пропагуються ЗМІ як позитивний стереотип способу життя, стилю одягу, форми спілкування тощо. Так відбувається соціалізація індивіда відповідно до норм, бажаними для суспільства вданий історичний період.

Культурологічна функція виконує не тільки своє основне, пізнавальне завдання - ознайомлення з досягненнями культури і мистецтва, вона сприяє усвідомленню суспільством необхідності наступності культури, збереження культурних традицій. За допомогою ЗМІ люди знайомляться з особливостями різних культур і субкультур. Це розвиває естетичний смак, сприяє взаєморозумінню, зняттю соціальної напруги, у результаті - інтеграції суспільства.

З даною функцією пов'язане поняття масової культури, ставлення до якої в плані її соціальної цінності неоднозначне. З одного боку, прагнення познайомити широкі маси з досягненнями світового мистецтва, новими напрямами і тенденціями є безсумнівною заслугою ЗМІ.

Колись поява газети викликала в Гете серйозне занепокоєння за долю цивілізації. Йому здавалося, що газетний листок не здатний стати місцем серйозних міркувань, що він лише примітивізує поняття й ідеї з метою бути зрозумілим якнайбільшій кількості людей. З його погляду, преса несла із собою загрозу загибелі культури. Ллє історія спростувала побоювання великого поета. Сьогодні без преси неможливо уявити собі не тільки інформацію суспільства про події, що відбуваються, але і прогрес культури. Багато важливих для розвитку культури ідей не тільки популяризуються, але і вперше одержують доступ до мас саме зі сторінок періодичних видань. Але якщо вже вести мову про лідируючий засіб масової інформації, то навряд чи можна заперечити роль телебачення.

Ряд дослідників пропонують різні підходи до типології систем культури, що історично розвиваються. У тому числі існує типологія, заснована на різних засобах спілкування. Цікавий зроблений ними висновок про те, що протягом людської історії співвідношення органів почуттів міняється на користь слуху.

Візуальний характер телевізійного викладу впливає насамперед на емоції людини, а не на її свідомість. Екран оперує найчастіше образами, а не поняттями. А якщо врахувати, що в більшості випадків телевізійні програми не піднімаються до рівня образного засвоєння дійсності і глядач найчастіше зустрічається з примітивною візуальною інформацією, то побоювання дослідників телебачення, пов'язані з його негативним впливом, зрозуміти неважко.

Можна продовжити довгий перелік можливостей, знайомства зі світом культури за допомогою телебачення. Але було б несправедливо не бачити істотних вад, також пов'язаних з телевізійним освоєнням культури.

Важко сперечатися з тим, що телебачення- відмінний засіб популяризації старих мистецтв, щось на зразок ілюстрованого журналу. Багато що вказує на користь цієї думки, а насамперед практика сучасного телебачення. Адже в його програмах ми знайдемо і театральний спектакль, і кінофільм, і естрадне представлення, і багато інших видів мистецтва. Подібне бачимо з журналом чи газетою. Незалежно від того, що вони друкують на своїх сторінках - вірші, розповіді чи малюнки, останні не стають новим видом літератури чи живопису, так і телебачення деякими дослідниками розглядається як новий засіб вираження лише тому, що воно показує різні твори мистецтв.

Є істотна різниця в характері публікації на сторінках преси й екранах телевізорів. Друкуючи, наприклад, роман чи статтю, друкарня виконує чисто технічну функцію. Цього не можна сказати про студію телебачення, тому що вона не тільки "репродукує", але і створює. Телебачення не тільки публікує спектаклі і передачі. Воно і створює їх. Тим самим телебачення не тільки спосіб організації програм, але і засіб вираження, що володіє власною специфікою.

Звук майже не несе втрат на телеекрані. Тому фільми, у яких слово, діалог займають вирішальне місце і герої розкриваються не стільки в подіях і вчинках, скільки в суперечках, роздумах, менше втрачають на телеекрані.

Інша справа - фільми, у яких пластична сторона має вирішальне значення. Уся тонка палітра світлотіні, усі нюанси гри висвітлення, багатозначність кадру, об'ємності предмета, настрої й атмосфери пропадають на маленькому екрані. І справа не тільки в розмірі екрана, але й у так званій дозволяючій здатності телевізійної трубки.

Разом з тим, телебачення сьогодні - один із наймасовіших засобів інформації, його роль важко переоцінити. Немає потреби в деталях розмірковувати над наслідками того, що з телевізійного екрана далеко не завжди приходять кращі зразки культури. Саме телебачення тиражує приклади масової культури. Багато досліджень телебачення, діячі культури і соціологи вказують на небезпеку стандартизації особистості, яку несе телеекран, пропонуючи далеко не кращі зразки для наслідування, роблячи ставку, в першу чергу, на "масове" мистецтво.

Нерідко можна почути думку, що телебачення не стільки розвиває інтерес до культури, мистецтва, дожиття взагалі, скільки перетворює глядача в пасивний додаток до самого себе, прирікаючи його на бездіяльність. Справді, набагато легше одержати готову "картинку" з телеекрана, ніж читати або намагатися збагнути важкі для розуміння твори елітарної культури. І в той же час зафіксовано, що, наприклад, після демонстрації на телеекрані екранізацій літературного шедевра росте популярність автора, книги розходяться великими тиражами.

Як і будь-яке явище культурного життя, телебачення дуже суперечливе. Воно може стати і могутнім засобом розвитку, і не менш могутнім засобом деградації і так званого "промивання розуму".

Головним джерелом укоріненої в глядача звички дивитися телепрограми підряд, на жаль, є існуючий порядок складання програм. Глядачу пропонують конвеєр передач, у потоці яких неможливо заздалегідь розібратися і вибрати найбільш цікаве. І вже зовсім безглуздо виглядають ті телеглядачі, для яких телевізор лише додаткове джерело шуму.

Масова аудиторія телебачення, як і читачі преси, поділяється на різні групи. Тому, якщо уже враховувати ступінь підготовленості глядача до сприйняття Мистецтва, то телепрограми повинні складатися з передач, що враховують цю обставину, а також усілякі смаки глядачів.

У завдання телебачення входить не тільки задоволення культурних запитів, але і їхній розвиток, виховання в людини потреби в насправді великому мистецтві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Масова комунікація	\|	Тематика оповідань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.