Короткий історичний огляд розвитку спортивної морфології

Однією з умов виникнення спортивної морфології став бурхливий розвиток анатомії. Якщо анатомія XVIII ст. характеризувалася описанням здобутих фактів, анатомія XIX ст. - розвитком функціональних аспектів, то сучасна морфологія відрізняється двома новими підходами до вивчення людського тіла: системним, який розглядає організм людини як цілісну систему, і кібернетичним, що дозволяє підійти до управління й прогнозування його функціональних можливостей.

Джерела спортивної морфології сягають у далеке минуле. Як указував П. Ф. Лесгафт, уже давні греки мали певну уяву про характер впливу фізичних вправ на організм людини і про морфологічні особливості спортсменів, які займалися певними видами спорту. Так, Флавій-молодший, який жив у III ст. н. е., описав деякі особливості форми тіла спортсменів, які могли забезпечити перемогу на Олімпійських іграх.

У 1924 р. В. Кольрауш, а дещо раніше Ф. Бах дали досить чітку морфологічну характеристику спортсменам. Ф. Бах виділив серед них три групи:

1 - гімнасти, які мають відносно довгий тулуб й широкі плечі;

2 - легкоатлети, які характеризуються довгими кінцівками й невеликими

поперечними розмірами тіла;

3 - борці, тіло яких відрізняється сильним розвитком поясів кінцівок.

Видатним вітчизняним анатомом і педагогом, засновником наукової системи фізичного виховання та динамічної анатомії був П. Ф. Лесгафт (1837-1909 рр.). Він у 1905 р. у Петербурзі організував курси керівників фізичного виховання. Це був перший російський навчальний заклад, у якому готували кадри викладачів фізичної культури. Після 1917 р. на базі курсів створено інститут фізичної культури, що носить ім'я вченого.

Нові підходи до вивчення анатомії людини Лесгафт виклав у своїй унікальній праці „Основи теоретичної анатомії". Це були новаторські для того часу погляди, де Лесгафт розглядав будову тіла людини або окремих його органів у тісному взаємозв'язку з їх функцією. На його думку будова й форма будь-якого органа зумовлена його функцією. Лесгафт був одним із піонерів використання рентгенологічного методу в анатомії.

Є велика кількість робіт, в яких констатуються ті чи інші морфологічні особливості спортсменів. С. Ф. Баронов вивчав конституцію і пропорції тіла легкоатлетів, І. М. Краков'як - особливості будови тіла плавців, К. І. Машкара вивчала кисть спортсменів, Я. І. Кушнаревський описав морфологічні особливості хребетного стовпа в спортсменів різних спеціалізацій.

Провідну роль у розвитку спортивної морфології зіграла кафедра анатомії Державного Центрального ордена Леніна інституту фізичної культури. Вивчення морфологічних особливостей спортсменів було започатковано під керівництвом проф. М. Ф. Іваницького. Розвиваючи прогресивні традиції вітчизняної науки, закладені Н. І. Пироговим, П. Ф. Лесгафтом, В. Н. Шовкуненко, В. Н. Топковим, М. Ф. Іваницький створив нові оригінальні напрямки в анатомії.

Одна з важливих проблем сучасної спортивної морфології - адаптація організму людини до різних фізичних навантажень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета, завдання та значення спортивної морфології у системі підготовки педагогів із фізичного виховання та тренерів.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.