Людвіг ван Бетховен − найвидатніший композитор першої половини ХІХст. Творчість Бетховена рівною мірою належить німецькій і австрійській музичній школам. Бетховен працював у багатьох музичних жанрах і його внесок до розвитку кожного з цих жанрів важко переоцінити. Величезне значення мала творчість Бетховена і для становлення романтизму в музиці.
Бетховен підніс музичне мистецтво на небувалу до нього висоту. Він вклав у нього глибокі, серйозні ідеї. Пишучи музику для широких народних мас, композитор прагнув зробити її загальнодоступною.
У творах Бетховена ми чуємо і героїчне піднесення, і обурення, і палкий заклик до боротьби, і віру в світле майбутнє людства. У своїй музиці він втілив і революційний пафос, і кращі прагнення, почуття й переживання передових людей свого часу. Для вираження цього нового змісту Бетховен використав здебільшого великі музичні форми (симфонії, сонати, концерти, квартети тощо.), в основі яких лежить обов’язкове зіставлення частин і тем, різних за своїм характером.
Симфонії Бетховена.З усієї творчості Бетховена слід, насамперед відзначити дев’ять симфоній, серед яких особливо виділяються 3-я, 5-а, 7-а і 9-а. У них найяскравіше виражено героїчні прагнення Бетховена, його близькість до народу, віра в людину, у перемогу справедливості.Серед героїчних творів Бетховена необхідно відзначити його музику до трагедії Гете „Егмонт”.
Франц Шуберт. Весь життєвий і творчий шлях цього митця був сповнений суперечностей, які є характерними для всіх художників-романтиків тієї епохи. Шуберт відомий не тільки як автор чудових пісень і вокальних ансамблів, але й як автор інструментальних творів − камерних і оркестрових: симфоній, струнних ансамблів, творів для фортепіано. Франц Шуберт є одним з найпопулярніших композиторів. Його музика чарує своєю щирістю, життєвою правдивістю, виразністю і простотою.
Видатними майстрами оперного жанру в Німеччині ХІХ ст. були композитори Вебер, автор опери „Чарівний стрілець”, і Вагнер, автор опер „Лоенгрін”, „Тангейзер”, „Перстень Нібелунгів” та ін.