Загальні методичні вказівки

Право інтелектуальної власності право є однією з найбільших та найскладніших підгалузей цивільного права. Складнощі його вивчення пояснюються великим обсягом навчального матеріалу, складністю теоретичних категорій, мінливістю та суперечливістю законодавчих актів.

Навчання з дисципліни «Право інтелектуальної власності» проходить у формі: лекцій та семінарських занять, а також самостійної та індивідуальної роботи. Семінарські заняття з права інтелектуальної власності права – це форма навчальних занять, яка передбачає різноманітні варіанти демонстрації слухачами рівня засвоєння лекційного матеріалу, знань, що були здобуті ними при самостійному опрацюванні навчально-наукової та періодичної літератури, нормативних актів, судової практики й інших джерел.

Метою семінарських занять є: по-перше, перевірка рівня засвоєння програмного матеріалу слухачами; по-друге, залучення слухачів до активної участі у процесі отримання знань, вмінь та навичок у сфері професійної підготовки магістра, зокрема, до практичного розв’язання справ у галузі права інтелектуальної власності.

Аудиторні заняття проводяться у формі семінарських занять, на яких слухачі повинні приймати участь у дискусії навколо попередньо визначених тем, виступати з рефератами або іншими тезами виступів, вміти формулювати і відстоювати власну позицію. Крім того, семінарські заняття відбуваються у формі заслуховування та обговорення (дискусії) окремих питань теми чи доповідей слухачів для більш детального та повного засвоєння матеріалу, що має практичне значення. З метою поточного контролю знань буде проводитись опитування під час семінарських занять, написання самостійних та контрольних робіт. Підсумковий контроль передбачає складання екзамену.

Самостійне оволодіння та поглиблення знань полягає у вивченні рекомендованої навчальної та теоретичної літератури, а також нормативних джерел права інтелектуальної власності. Обсяг, зміст і форма індивідуальної роботи з слухачами визначаються викладачем. Це може бути участь у науковому дослідженні, написання реферату, участь у науково-практичній конференції студентського наукового гуртка тощо.

За навчальним планом слухачам на лекції пропонується відвести 18 аудиторних години (9 лекційних занять), на проведення семінарських занять відвести 18 аудиторних годин (9 семінарських занять на одну академічну групу), самостійна підготовка – 38 годин, 2 – змістовних модуля.

Присутність слухача на модульному контролі обов’язкова. Пропущені семінарські заняття слухачі мають відпрацювати викладачу, який проводе заняття, лектору або викладачу, що чергує на кафедрі. Відпрацювання може відбуватися такими способами:

1) усно, з розкриттям питань пропущеної теми;

2) письмово, в робочому зошиті у вигляді відповіді на запитання пропущеної теми;

3) шляхом написання реферату з пропущеної теми.

В будь-якому випадку відпрацювання можливе у разі наявності письмового виконання завдань у робочому зошиті.

Для правильного і повного виконання завдань слухачі повинні: ознайомитися з методичними вказівками до кожної теми, вивчити рекомендовані нормативні акти і літературу і перевірити опанування теми за питаннями для самоконтролю. Після цього слухачі повинні проаналізувати умови завдання, з’ясувати юридичне значення кожного наведеного у завданні факту, проаналізувати взаємовідносини сторін, позиції суду, продумати відповіді на поставлені запитання, змоделювати контраргументи. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість двох і більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи.

Своє рішення слухачі повинні викласти у спеціально відведеному для цього конспекті (робочому зошиті) письмово (бажано кожне рішення розміщати на новій сторінці) із зазначенням номера теми та завдання. Виконання завдання має відповідати формальним вимогам, що містяться, зокрема, у постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 р. «Про судове рішення»[1].

Вирішення практичного завдання повинно бути повним, ясним, чітким, без зайвої деталізації, яка не має правового значення у даній справі.

В описовій частині необхідно, зокрема, вказати зміст і підстави позовних вимог; внесені зміни підстав, предмета, розміру позовних вимог; чи визнає відповідач позов; якщо визнає – повністю чи частково; у разі заперечень – у чому суть заперечень проти позову; зміст пояснень заявників, заінтересованих і третіх осіб; пояснення (висновки) органів, організацій або громадян, які захищають в силу закону права інших осіб.

Мотивувальна частина рішення має містити встановлені слухачами обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких сторони виходили при визнанні грошових та інших майнових вимог. Якщо є необхідним слухачу вийти за межі фабули практичного завдання, він зобов’язаний це мотивувати.

Мотивувальна частина рішення має обов’язково містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, а в окремих випадках – на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, у певних випадках – на керівні постанови Пленуму Верховного Суду України чи Вищого господарського суду України з питань застосування законодавства при вирішенні цивільних справ. Практичне вирішення у разі необхідності можливо мотивувати за допомогою доктрини права інтелектуальної власності та тлумачень норм права, що містяться в підручниках, посібниках, періодичних виданнях, матеріалах лекційного курсу.

Резолютивна частина рішення практичного завдання повинна мати вичерпні, чіткі, безспірні, логічно узгоджені висновки, які випливають зі встановлених фактичних обставин по суті розглянутого завдання. В ній, зокрема, має бути зазначено:

а) повністю чи частково задоволено позовні вимоги чи в позові відмовлено;

б) які саме права позивача визнано чи поновлено, розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених позивачу;

в) вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

г) які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити чи яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право;

д) в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов’язаний або вправі його застосувати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Харківський національний університет внутрішніх справ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.