• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теорія держави і права як фундаментальна наука

Предмет теорії держави і права.

Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної дисципліни) -це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»). Метод науки (або навчальної дисципліни) — це засіб або сукупність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).

Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.

Основні ознаки теорії держави і права:

1. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії -загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання тощо.

2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад, «людина — право — держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та правопорядку та ін. Пізнання закономірностей — це пізнання законів взаємозв'язку явищ.

3. Грунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення.

Уся побудова держави та її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення державних завдань і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформлення, її діяльність здійснюється тільки на підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію, форми діяльності.

Природне право, ідеї свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень. Не можна пізнати право і державу, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній.

При науковому вивченні та викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.

Таким чином, теорія держави і права є:

— суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;

— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.

Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

Функції теорії держави і права.

Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.

1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.

2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) -виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).

3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.

4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.

5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну, соціальну правову державу).

6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості.

7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами.

5.Поняття методології, основні методи, принципи сучасної юридичної науки.

Як відомо, юридична наука, як будь-яка наука, виступає в якості визначеної інформаційної системи, чи системи знань, а також як визначений вид діяльності, тобто дослідження державно-правової діяльності.

Відповідно, по своєму змісті юридична наука містить у собі наступні компоненти:

- систему понять і категорій, що відображають найбільш істотні властивості, зв'язки і відносини цивільно-правових явищ;

- методи, за допомогою яких здійснюються дослідження держави і права, розробляються державно-правові поняття, розкриваються закономірності…

- методологічні принципи.

Метод – це спосіб, сукупність коштів і форм, за допомогою яких вивчається предмет науки.

Методологічні принципи – вихідні загальнотеоретичні положення.

Методологія – навчання про методи.

Поняття «Методологія» має кілька значень.

- Методологія – це сукупність визначених теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмета науки.

- Методологія – філософське, теоретико-пізнавальне навчання про пізнання суспільної дійсності, тобто вивчення суспільного буття і його наукової рефлексії.

- Система визначених теорій: гносеологічних і онтологічних принципів, законів, категорій, що відображають загальні властивості і зв'язки буття і пізнання.

Якщо підійти етимологічно, то методологія – це наука про методи, що вивчає закономірності їхнього становлення, розвитку і реалізації.

Кожне з приведених визначень методології має свої достоїнства і недоліки.

З погляду задач, що коштують у процесі вивчення теорії держави і права як навчальної дисципліни, методологія правильно визначається в такий спосіб.

Узята як результат (по своєму змісті і структурі) методологія – це найбільш загальні теоретичні положення (чи принципи), що виступають як головні орієнтири і вихідні початки науки, що служать теоретичним фундаментом наукових знань.

Варто розрізняти два види таких фундаментальних принципів:

1.Філолофсько-методологічні,

2.Загальнотеоретичні.

Філолофсько-методологічні принципи – мають світоглядний характер, тобто виражають самі загальні представлення про природу (суті) і можливостях пізнання предмета науки.

До філолофсько-методологічного принципу теорії держави і права відносяться:

- принцип матеріалізму,

- принцип розвитку,

- принцип об'єктивності (науковості).

Розглянемо кожний з них.

Принцип матеріалізму означає:

а) держава і право – суспільні явища, що складаються і розвиваються незалежно від свідомості й обумовлені матеріальними факторами, серед яких найважливіший – економічний.

Тут потрібно відзначити, що можливо існує інший погляд – ідеалістичний. Відповідно до цього погляду держава і право обумовлені розвитком Духа, розумінням сутності волі людьми на тім чи іншому етапі історії (Гегель).

В даний час рішення даного питання – справа вибору філософської позиції. Ні «офіційної точки зору», що усі зобов'язані випливати, як було в минулому...

б) Функціонування і розвиток держави і права підкоряється об'єктивним історичним законам, тобто протікає у формах і напрямках, що являють собою частина Світу…

Принцип розвитку означає:

- Держава і право історично склалися і проходять у своїй зміні, розвитку ряд якісних етапів, кожний з який характеризується більш високим рівнем розвитку, більш зробленою організацією.

Іншими словами, передбачається, що держава і право не просте не коштують на місці, і не тільки має місце простої їхня зміна. Насправді в історії відбувається безупинний прогрес у розвитку державно-правової сфери життя.

Також, як і у випадку з принципом матеріалізму, потрібно сказати, що в цьому питанні існують різні точки зору.

Поряд з визнанням зазначеного принципу, висловлюються судження, що відкидають прогрес у даній області, як і соціальний прогрес узагалі.

Принцип об'єктивності (науковості, пізнавальності).

Затверджує принципову можливість пізнання, загальновизнаної істини, розкриття сутності держави і права, виявлення загальних закономірностей їхнього розвитку і т.д.

При цьому процес пізнання розглядається як рух думки від менш повного і глибокого знання до більш повного.

Можливість досягнення абсолютно завершеного, остаточного знання предмета допускається тільки стосовно знання окремих фактів і характеристик.

У цілому предмет ніколи не може бути вичерпаний пізнанням до кінця.

Принцип об'єктивності означає також, що досліджувані явища повинні відображатися такими, які вони є. Тобто пізнання держави і права, висновки... базуються на твердо встановлених наукових фактах.

Умоглядні теорії, що не спираються на факти, не можуть претендувати на об'єктивність.

Об'єктивність пізнання особливо важлива й особливо важка в області суспільної науки, у тому числі в теорії держави і права. Наша історія свідчить як багато було допущено перекручувань і т.п. в угоду політичним вимогам і ідеологічним догмам.

Сьогодні й у майбутньому необхідно велика робота з очищення і створення заново теорії держави і права, вільної від політичної кон'юнктури, що коштує на рівні досягнень світової науки.

Завершуючи розгляд філолофсько-матеріалістичних принципів, потрібно виразити відношення до того, що зовсім недавно характеризувалося як головна основа теорії держави і права – матеріалістична філософія.

Тут важливо провести границю між раціональним змістом матеріалістичною філософією і тією роллю, що їй була відведена в тоталітарній державі.

По змісту матеріалістична філософія ніс чимало раціонального, хоча…

Однак, будучи частиною ідеологічної машини держави, матеріалістична філософія багато в чому утратила свій науковий характер, перетворилася в сукупність догм, що заважають руху наукової думки. Прикладів тому безліч…

Читайте також:

1. E) теорія раціонального вибору.
2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
4. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
5. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
6. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
9. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Переглядів: 935