Біля джерел середньовічної культури й феодалізму Західній Європі стояли дві соціальні системи: греко-римська, антична, і варварська, германська. Обидві знаходилися в стані глибокого занепаду й перетворення. Наслідком їх зустрічі і стало народження середньовічного світу.
Суттєво вплинула на становлення й розвиток духовної середньовічної культури християнська церква. Церква певний час була охоронницею знань. Зацікавлена в професійній підготовці своїх служителів, вона бере на себе обов’язки навчання тих, хто вирішує присвятити себе Богу—спочатку виникають церковні і монастирські школи, а потім і університети. Уся система освіти в епоху класичного Середньовіччя контролювалася церквою, але потреба в освічених людях поступово починає усвідомлюватися у всіх прошарках суспільства.
Важлива частина середньовічної культури створювалася в містах. Специфічно міським явищем є університет.
Прагнення до поєднаннядуховно-стихійного й інтеллектуально-упорядкованого — найхарактернійша риса піздньосередньовічної культури. Людина поступово переходить від середньовічної вертикалі (Людина-Бог) до ренесансної горизонталі (Людина-Людина).