Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Норми поведінки керівника

Етика керівника

 

Мистецтво керувати людьми – найважче і найпрекрасніше з усіх мистецтв.

Перикл

 

 

Звичайно, усі працівники повинні мати загальну культу­ру, інтелект, порядність. Але особливе значення має їхній моральний потенціал. Основною етичною нормою, якої слід дотримуватися у службових взаємовідносинах, є збереження гідності людини незалежно від того, яке місце вона посідає в ієрархічній структурі. Спілкуючись, люди часом травмують одне одного, а моральні травми часто страшніші за фізичні. Морально–психологічний стан в організації багато в чому залежить від керівника, визначається його особистою поведінкою і моральними якостями.

Одна з японських газет свого часу провела інтерв’ю з президентами великих компаній стосовно якостей і стандартів поведінки, необхідних керівникові. Було названо такі: ши­рота поглядів і глобальний підхід до проблем; перспективне передбачення та гнучкість; ініціативність та рішучість, особ­ливо в умовах ризику; завзятість у роботі та безперервне самовдосконалення. Серед особистісних якостей зазначалися такі: вміння чітко формулювати цілі та установки; готовність вислуховувати думки інших; неупередженість, безкорис­ливість і лояльність; здатність повністю використовувати можливості підлеглих правильною їх розстановкою та спра­ведливим ставленням до них; особиста привабливість; здат­ність згуртовувати людей і створювати їм сприятливу атмо­сферу для роботи.

Керівник перебуває в центрі уваги, його знають усі, про нього говорять, з нього беруть приклад інші. Не випадково американці кажуть, що краще витратити десять тисяч до­ларів на пошуки розумного, вихованого менеджера, який вміє працювати з людьми, аніж потім витрачати сто тисяч до­ларів через поганого керівника, який не може встановити нормальних стосунків з працівниками та клієнтами.

Керівник не повинен виявляти особистих симпатій, про­вокувати ситуації, що можуть призвести до міжособистісних ексцесів (пересудів, взаємних випадів, істерик тощо). Вихова­ний, інтелігентний керівник завжди перший вітається з підлеглими. Якщо він зустрічається з жінкою або людиною, старшою за віком, він теж вітається першим. Якщо до керів­ника в кабінет заходить інша людина, яку він викликав (або навіть не викликав), він пропонує їй сісти. Якщо керівник веде бесіду з підлеглим, він не повинен довго розмовляти по телефону чи мовчки переглядати папери. Якщо розмову за­кінчено, керівник може першим встати з–за столу, щоб дати це зрозуміти іншому. Керівник не повинен припускатися грубощів, принижувати людську гідність свого підлеглого.

Якщо керівник пообіцяв щось зробити, то обов’язково і своєчасно мусить це зробити, а якщо щось не виходить, то слід вибачитися і пояснити причину. Керівник має завжди пам’ятати, що недоброзичливе або образливе слово боляче вражає людину і вона ще довго через це страждатиме. Саме образа нерідко провокує виникнення конфлікту. Але якщо це вже сталося, то інтелігентна людина–керівник не забуде вибачитися перед підлеглим. Поведінка керівника, його ставлення до роботи та до людей є прикладом для підлеглих. Добре, якщо керівник вміє посміхнутись іншому, має почуття гумору, вміє гарно вдягатися, говорить чітко і дохідливе. Якщо керівник не береже свого часу, то його підлеглі тим паче не ‘ цінують свого та його часу. Керівникові доводиться не тільки заохочувати підлеглих до роботи, а й накладати на них стяг­нення. Якщо він при цьому керується справедливістю, підлег­лий – хоча йому і не подобається бути покараним – пова­жатиме керівника. Якщо керівник не вміє слухати підлег­лих, то навряд чи вони захочуть звернутися до нього з яко­юсь пропозицією, підтримають його у важкій ситуації.

На ранній стадії створення установи правила поведінки в ній встановлюються легко й просто. Коли діяльність органі­зації розширюється, у ній значно збільшується кількість пра­цівників, зростає кількість партнерів, з якими встановлюють­ся певні відносини. За таких умов стандарт поведінки керів­ника повинен відповідно змінюватися в напрямку деталізації етичних норм та правил.

Люди, які прийшли до керівництва організаціями, мають, звичайно, різні підготовку, попередній досвід, моральні якості, але їх умовно можна поділити на:

– “системознавців”, які відмінно організовують взаємодію служб, працівників, налагоджують управління до точності годинникового механізму. У спілкуванні вони не знають пощади іншим людям, бо для них неухильне виконання рішень понад усе. У людях бачать тільки відповідність їх створеній системі;

– “людинознавців”, які вважають найважливішим звертатися до інтересів і мотивів людей, до їхнього розуму і по­чуттів. Спілкуючись з підлеглими, вони “роздмухують” у них іскри ініціативи, завдяки чому підлеглі розмірковують, шу­кають, вносять ідеї, які керівник всіляко підтримує.

У світовій практиці менеджменту є правила, які забороняють певні дії управлінців, що порушують етичні або морально–психологічні вимоги до спілкування. Серед них такі:

– не можна впливати на підлеглих нищівною критикою;

– не слід шукати винних, краще шукати причини і шляхи подолання недоліків;

– не принижуй гідності працівника, краще проаналізуй його дії;

– не пред’являй претензій до працівника у присутності інших, краще висловлюй їх наодинці;

– не треба боятися хвалити підлеглого, бо успіх окрилює;

– якщо треба висловити негативну оцінку, то мову слід вести лише про результати діяльності, а не про особистість працівника;

– не обмежуй самостійність і свободу людей, треба їм довіряти і сприяти їх ініціативі, бажанню генерувати ідеї та ін.

Є певні етичні вимоги до керівника, який приймає відвіду­вачів, зустрічається з клієнтами. Він може варіювати свою поведінку, місцезнаходження в кабінеті залежно від рангу та мети візиту відвідувача:

– якщо візит офіційний – господар кабінету, сидячи за робочим столом, відповідає на вітання відвідувача і запрошує його сісти перед своїм столом. Час візиту, характер спілку­вання та його підсумки визначає господар кабінету;

– якщо візит неофіційний – зустрічаючи гостя, господар, відповідаючи на його вітання, виходить з–за столу і запрошує його в зону колегіальної роботи, а сам сідає напроти нього. Час зустрічі залежить від взаємної попередньої домовленості;

– якщо візит дружній – господар кабінету зустрічає відвідувача, стоячи в центрі приміщення, а після обміну вітан­нями запрошує його сісти в крісло за журнальним столи­ком. Спілкування характеризується повною відкритістю, го­товністю до взаємовигідних рішень.

Має, звичайно, значення і те, в якому приміщенні відбувається зустріч, як розташовані меблі, чи дотримано єдиного стилю, в якому облаштовано кабінет. Ще давньокитайські філософи говорили про те, що речі, які оточують людину, впливають на її справи. Приймаючи відвідувачів, не можна фамільярно розмовляти з підлеглими та критикувати їх. Якщо своєчасно господар не зміг прийняти відвідувача, треба вийти до нього і перепросити, пам’ятаючи, що час – це гроші. Є ще багато інших етичних вимог і особливостей в роботі керівника, які він набуває у процесі своєї ділової діяльності.

Морально–психологічний портрет вітчизняного керівни­ка в Україні ще формується. Риси, які мали так звані номен­клатурні керівники за минулих часів, у нових ринкових умо­вах змінюються. А молоді керівники, які з’явилися після перебудови, працюють методом пошуку та помилок, набува­ючи власного досвіду. Вже є перші спроби узагальнення яко­стей та стандартів їх поведінки, проте етичний бік їхньої роботи, правила етикету в стосунках з підлеглими поки що опрацьовано недостатньо.

 


Читайте також:

  1. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
  2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  3. Автократичний тип керівника.
  4. Адміністративно-правові норми
  5. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
  6. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
  7. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
  8. Взаємовідносини керівника з підлеглими.
  9. Види девіантної поведінки
  10. Види політичної поведінки етногруп, які відстоюють власні інтереси
  11. Види трудової поведінки
  12. Види трудової поведінки.




Переглядів: 6276

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Удосконалювання навичок письма | Поради керівникові щодо уникнення внутрішньо особистісних конфліктів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.