Розповідь учителя

— У давні часи існували мандрівні музиканти, які ходили від міста до міста, від села до села і, заробляючи на прожиття своїм співом чи музикою, несли людям радість і втіху. Таких музи- кантів-співаків називали по-різному, наприклад, на Русі-Україні — боянами, скоморохами, а пізніше — кобзарями та лірниками; у Давній Греції — рапсодами.

До речі, словом рапсодія називали пісні, легенди або вірші, що виконували мандрівні співці. Рапсодія — це епічна п'єса, подібна до балади, в якій оспівувалась любов до батьківщини. Із часом рапсодія набула форми віртуозного музичного твору, схожого на фантазії на народні теми. Зазвичай рапсодії будуються в довільній формі, складаються з кількох народних мелодій та кількох частин.

Рапсодіяв музиці — це вокальній або інструментальний твір вільної форми, який складається з кількох контрастних частин. Цей жанр дає можливість широко використовувати народні й національні мотиви, що, власне, і має бути творчим кредо будь-якого митця.

Рапсоди— у Давній Греції так називали мандрівних співців- оповідачів, виконавців героїчних оповідей.

Різнобарвну панораму образів і сцен народного життя можна відчути, слухаючи угорські рапсодії Ференца Ліста(1811—1886). У них можна ніби побачити народні свята з запальними танцями чи почути народного співця, який неквапливо розповідає бувальщину.

Чудовий угорський композитор і піаніст, один із родоначальників програмної музики, Ференц Ліст народився в селі Дебор'ян у сім'ї доглядача графської кошари. Батько його був талановитим музикантом-самоуком, і ще в ранньому дитинстві з його допомогою Ференц освоїв мистецтво фортепіанної гри. Перший його публічний виступ відбувся, коли хлопчикові було всього 9 років.

Успіх був такий, що Ференца повезли у Відень до композитора, піаніста і педагога К. Черні. Черні охоче взявся за навчання Ліста, і незабаром слава про маленького піаніста-віртуоза пішла містом. Сам Л. ван Бетховен, який одного разу був присутнім під час гри Ліста, пророкував останньому велике майбутнє.

Батько мріяв, що син продовжить освіту в знаменитій паризькій консерваторії, але дванадцятирічному хлопчикові відмовили — він був іноземець.

Потрясіння було велике, здавалося, в одну мить рухнули усі надії на те, що він стане відомим музикантом. Батько і син все ж залишилися в Парижі, але їм припало туго. Особливо важка пора настала через чотири роки, коли помер батько і Ліст залишився один. Але, живучи в крайній нужді, Ліст все ж примудрявся поповнювати свої знання — не маючи регулярної загальної освіти, він пішов шляхом самоука. Гордість і самолюбність спонукали його, і він жадібно вбирав у себе літературу і культуру минулого і сьогодення, ставши врешті-решт одним з найосвіченіших людей свого часу.

Продовжував він удосконалюватися і як музикант-виконавець, пильно вивчаючи твори композиторів-класиків. Він багато виступає, і поступово, вже в тридцятих роках, про нього дізнаються не лише в Парижі, айв інших європейських столицях. Здавалося, на фортепіано для Ліста не існує технічних труднощів. Він ніби по-новому осмислив цей інструмент, виявив раніше приховані його можливості. Ліст примушував його звучати то як оркестр, то як людський голос.

У 1830-ті—1840-ві роки Ліст виступає з концертами по всій Європі. Тоді ж він сам починає писати музику. Поступово жадоба до творчості бере гору над усім іншим, і Ліст відмовляється від концертної діяльності. Оселившись у м. Веймарі, він віддає усі свої сили композиторській, диригентській і педагогічній діяльності. Він щедрий і великодушний, допомагає багатьом, учить безкоштовно — таку клятву він дав собі ще в ранній юності,— і до нього їдуть по до-помогу і пораду з усіх кінців Європи.

У музиці Ліста можна почути мелодії різних народів і епох, перекликання різних культур. Його подвижництво на ниві музичної просвіти привело до заснування 1875 року Будапештської музичної академії. Ліст любив і знав російську музику і не раз приїздив з кон-цертами в Росію.

Ференц Ліст відвідував і Україну. Під час подорожі 1847 року він дав концерти в багатьох українських містах: Києві, Чернівцях, Єлисаветграді, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременчуці, Львові, Одесі, Миколаєві.

Під час гастролей у Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з Кароліною Вітгенштейн. Саме цій жінці, близька дружба з якою тривала протягом усього його життя, композитор присвятив усі свої симфонічні поеми. Кароліна Вітгенштейн мала маєток на Поділлі у Вороновицях, у якому гостював Ференц Ліст. Саме тут на теми українських народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він написав п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка». Вони увійшли до циклу «Колоски Вороновиць».

Найкраща частина творчого доробку Ф. Ліста — це його фор-тепіанні твори. Геніальний піаніст Ференц Ліст оновив звучання фортепіано, зробивши з нього цілий оркестр. Сучасники компо-зитора говорили, що починаючи з Ф. Ліста «для фортепіано стало можливим усе».

Улюблений жанр композитора — рапсодія.

Багатокольорова картина народного гуляння постає перед нами, коли ми слухаємо Другу угорську рапсодію Ф. Ліста.

Угорська рапсодія № 2 Ференца Ліста побудована у вільній дво- частинній формі і має кілька епізодів-образів, відповідно до кіль-кості використаних народних тем — пісенних і танцювальних.

Перший епізод — повільний вступ-роздум в епічному стилі — вводить слухачів у світ яскравих, різнобарвних картин народного життя і змальовує образ народного співця.

Другий образ — пісенний, хоча супровід надає йому рис танцю- вальності.

Третій — легкий танець, який розсипається віртуозними пасажами, що імітують гру на народних струнних інструментах. Музика знову повертається до образів вступу та пісні. Таким чином закінчується перша частина рапсодії.

Друга частина рапсодії і четвертий образ — картина народного свята. Побудована вона на танцювальній темі. Танець поступово прискорюється; досягнувши неабиякої стрімкості і сили, він спо-вільнюється — і ось ми бачимо лише пару танцюючих, яка поволі зупиняється. Але свято, змальоване танцювальною темою, ще не закінчилося: знову збігається весела юрба і починається запальний танок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
УРОК № 20 РАПСОДІЯ	\|	Слухання музики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.