Світове господарство : поняття, основні етапи розвитку.

Історично всесвітнє господарство сформувалось у кінці ХІХ ст., на початку ХХ. Найважливішою його рисою є взаємопов'язаність та взаємообумовленість процесу відтворення капіталу в межах єдиного світового господарства, єдність національних господарств.

Передумовами виникнення світового господарства є:

1) міжнародний поділ праці;

2) світовий ринок;

3) інтернаціоналізація господарського життя.

На міжнародний поділ праці суттєво впливають природно-кліматичні умови, географічне положення країн наявність ресурсів, кваліфікованої сили, особливості історичного розвитку, національні традиції. міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спеціалізації, кооперації.

Інтернаціоналізація виробництва - це розвиток міжнародних зв'язків. Вона здійснюється через обмін засобами виробництва, шляхом виробничого співробітництва, через зв'язок, енергетичне господарство, транспортну систему, інформаційний комплекс.

Міжнародна спеціалізація - це відокремлення процесів виробництва та його стадій в різних країнах.

Міжнародна кооперація - це відносини зв'язку між спеціалізованими учасниками виробництва з різних країн їх обміну з різними видами діяльності і продукції у світовому господарстві (табл. Климко ст 54). Важливу роль у інтернаціоналізації відіграє експорт капіталу.

Основні риси сучасного світового господарства:

1) його цілісність, що спирається на загальносвітовий характер сучасних продуктивних сил;

2) нерівномірність розвитку, що проявляється через нерівномірність втягування окремих країн у процес інтернаціоналізації, вдсутність чіткої спеціалізації;

3) зростання економічної взаємозалежності між національними господарствами сприяє вирівнюванню економічного розвитку окремих держав;

4) всесвітньому господарстві діють загальні економічні закони (зокрема закон вартості) внаслідок якого формується інтернаціональна вартість.

Ускладнення міжнародного економічного життя та розвиток його суперечностей зумовлюють необхідність регулювання світових господарських зв'язків. Основним суб'єктом регулювання їх є держава. Напрацьовується система міжнародного економічного регулювання на регіональному та глобальному рівнях. До першого належать такі структури регіональних економічних об'єднань як Європейський союз. Зона вільної торгівлі в Північній Америці. Другий рівень становлять численні економічні організації та установи.

2.Основні форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини - це сукупність міжнародних економічних зв'язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та ін.

Міжнародні економічні відносини втілюються в життя через три рівні:

макрорівень - це міждержавні економічні відносини;

меторівень - це економічні зв'язки між регіонами, містами окремих країн на міжгалузевому рівні;

мікрорівень - це зовнішньо-економічна діяльність підприємств, фірм.

У систему МЕВ входять міжнародна торгівля, вивезення та ввезення капіталу міжнародна міграція робочої сили, науково технічне виробництво, валютно-фінансов відносини. В сучасних умовах жодна з країн не взмозі існувати без зовнішньої торгівлі та зовнішніх ринків.

Досвід свідчить, що ті країни котрі пішли по шляху розширення міжнародних господарських зв'язків, досягли і найбільших успіхів у економічному розвитку.

Міжнародні економічні відносини мають два аспекти:

1) кількісну характеристику, яка відображається у показниках об'єктів зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій, курсів валют.

2) якісна характеристика, яка відбивається в соціально-економічній природі зовнішньо-економічних зв'язків як міжнародних виробничих відносин.

Міжнародні економічні відносини - це внутрішні виробничі відносини, винесені за національні межі. Сьогодні в світі налічують три різновиди їх:

1) між країнами з розвиненими ринковими відносинами.

2) між країнами, що розвиваються.

3) між країнами з перехідною економікою.

МЕВ поділяються на три групи:

1) традиційні - виникла в глибокій давнині, це міжнародна торгівля.

2) стратегічні - це виробничо-інвестиційні зв'язки у формі спеціалізації та кооперування безпосередньо виробництва.

3) перехідні до стратегічних - вивіз капіталу, міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція робочої сили, науково-технічні зв'язки і міжнародні валютні відносини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 5.Світове господарство і міжнародні економічні відносини.	\|	Міжнародна тогрівля та її економічні основи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.