ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА СУТЬ КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Корекційно-педагогічна діяльність як психолого-педагогічна проблема.

Питання суті і змісту корекційної роботи з аномальними дітьми, процес визначення її основоположних компонентів і провідних напрямів діяльності, особливості проведення діагностики і технології коректувального процесу є предметом вивчення наукових галузей спеціальної психології і педагогіки, об'єктом пильної уваги дефектологічної науки. Разом з тим з активізацією психолого-педагогічних досліджень різних категорій дітей, виявленням у них дефектів і психофізіологічних відхилень як в нормі, так і в патології, збільшенням контингенту дітей в загальноосвітній школі, що вимагають особливої педагогічної уваги і спеціальної педагогічної дії, зростає необхідність більш цілеспрямованого підходу до розробки суті корекційно-педагогічної діяльності і визначення її етіології.

У психолого-педагогічній літературі зараз відсутні системні дослідження коректувально-педагогічної діяльності, не ведеться поки цілісного вивчення взаємозв'язку між корекційною діяльністю і єдиним педагогічним процесом. Тому, щоб з'ясувати суть і природу корекційно-педагогічної діяльності з дітьми з відхиленнями в розвитку і поведінці, слід звернутися до педагогічної практики спеціальних (допоміжних) освітніх установ, наукових досліджень в області дефектології, спеціальної психології і педагогіки.

У Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку у аномальних дітей за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія (підкреслено нами. - Автори), яка не зводиться до тренувальних вправ, направлених на виправлення (ліквідацію) окремо узятого дефекту, а має на увазі дію на особу дитини в цілому.

У спеціальній довідковій літературі поняття "корекція" також трактується як система спеціальних педагогічних заходів, направлених на подолання або ослаблення недоліків розвитку аномальних дітей, зорієнтованих на виправлення не тільки окремих порушень, але і на формування особи всіх категорій аномальних дітей.

У підручниках і навчальних посібниках по спеціальній педагогіці і різним галузям дефектологічних знань різноманітні види коректувальної діяльності (що розвиває, повчальною, такою, що виховує) розглядаються як процес, як система заходів, направлених на виправлення або ослаблення відхилень в психічному і фізичному розвитку аномальної дитини (В.В.Воронкова, І.Г.Еременко, С.Д.Забрамна, В.А.Лапшин, Б.П.Пузанов і ін.).

Вирішуючи важливу соціальну задачу наближення розвитку аномальних дітей до рівня нормальних школярів, дефектологи бачать в коректувальному процесі головну мету - усунення або зменшення розузгодження між встановленою (нормальною) і реальною (що має відхилення) їх діяльністю. Тому важливим в корекції є правильний облік величини і характеру розузгодження і оперативне виправлення цієї невідповідності між нормою і відхиленням. Корекція розглядається як шлях або спосіб подолання і ослаблення психофізичних недоліків через формування відповідних життєво необхідних якостей в ході учбово-виховного процесу або різних видів діяльності учнів (учбовою, трудовою, ігровою і ін.).

Представники спеціальної (корекційної) педагогіки приходять до висновку, що не існує окремої програми корекційної роботи, що вона проводиться на тому учбовому матеріалі, який є змістом того або іншого предмету, тобто слід говорити про коректувальну спрямованість освітнього процесу. В той же час при характеристиці корекційної роботи, при виправленні індивідуальних недоліків розвитку або поведінки мова може йти про спеціальні педагогічні прийоми, перебудову окремих функцій організму, формування певних особових якостей.

Таким чином, корекційно-педагогічна діяльність - це складне психофізіологічне і соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання і розвиток), виступаючий як єдина педагогічна система, куди входять об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності, її цільової, змістовний, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти. Тому разом з діагноcтико-корекційною, такою, що коректує - розвиває, корекційно-профілактичною існує і виховно-корекційна, і корекційно-повчальна, і психокорекційна діяльність і ін. Виходячи з існуючого положення і трактування коректувальної роботи, правомірно говорити про коректувально-педагогічний процес як єдиний освітній процес, в який входять навчання, виховання і розвиток.

У роботах по дефектології і спеціальній педагогіці корекцію найчастіше пов'язують з розвитком дитини, оскільки вона перш за все націлена на виправлення вторинних відхилень в розвитку аномальних дітей. Але коли мова йде про коректувально-педагогічній роботі, то її неможливо відірвати від освітнього процесу, що включає навчання, виховання і розвиток. Тому коректувальний розвиток як спеціально організовуваний процес, що направляється, не може існувати поза коректувальним навчанням і вихованням. Оскільки розвиток учнів здійснюється в ході навчання і в процесі виховання, то, природно, і коректувальна дія буде присутня в цій діяльності.

Найглибше психолого-педагогічну суть корекційної діяльності і її профілактичну спрямованість, на наш погляд, розкрили психологи і психотерапевти (С.А.Бадмаєв, Г.В.Бурменськая, О.А.Карабанова, А. Р. Лідерc, А.С.Співаковськая і ін.), які бачать корекцію як особливим чином організована психологічна дія, здійснювана по відношенню до груп підвищеної риски і направлена на перебудову, реконструкцію тих несприятливих психологічних новоутворень, які визначаються як психологічні чинники риски, на відтворення гармонійних відносин дитини з середовищем.

Як робоче визначення з педагогічної точки зору ми б запропонували наступний варіант визначення коректувально-педагогічної діяльності: як планований і особливим чином організовуваний педагогічний процес, що реалізовується з групами підлітків, що мають незначні відхилення в розвитку і девіації в поведінці, і направлений на виправлення і реконструкцію індивідуальних якостей особи і недоліків поведінки, створення необхідних умов для її формування і розвитку, сприяючий повноцінній інтеграції підлітків в соціум.

Ми виходимо з того, що коректувально-педагогічна діяльність - складова і невід'ємна частина педагогічного процесу як динамічної педагогічної системи, як спеціально організованої, цілеспрямованої взаємодії педагогів і вихованців, націленої на вирішення розвиваючих і освітніх завдань (В.А.Сластенін). Тим більше що при корекції девіацій в поведінці і відхилень в розвитку важливо враховувати те, що взаємодія суб'єктів педагогічного процесу своєю кінцевою метою має привласнення вихованцями досвіду, накопиченого суспільством (як стратегічне завдання), і освоєння позитивних етичних норм і правил, культури поведінки школяра (тактичне завдання).

Особливо, на наш погляд, необхідно відзначити ще і те, що взаємодія педагогів і вихованців на змістовній основі з використанням різноманітних засобів є істотна характеристика педагогічного процесу, що протікає в будь-якій педагогічній системі, у тому числі і коректувально-педагогічною.

Педагогічна діяльність (у тому числі і коректувально-педагогічна) в рамках будь-якої педагогічної системи може бути представлена як взаємозв'язана послідовність вирішення незліченної безлічі завдань різного рівня складності, а вихованці, у свою чергу, включені в їх рішення, оскільки вони взаємодіють з педагогами. З цієї точки зору одиницею коректувально-педагогічного процесу доцільно визначити матеріалізоване педагогічне завдання як виховну ситуацію, що характеризується взаємодією педагогів і вихованців з певною метою (корекція відхилень в розвитку і поведінці підлітків).

Педагогічне завдання, маючи чітку структуру, дозволяє розглянути коректувальну діяльність в строгій логіці і послідовності:

· аналіз ситуації і постановка педагогічного завдання;

· проектування варіантів рішення і вибір оптимального з них для даних умов;

· здійснення плану вирішення завдань на практиці, що включає організацію взаємодії, регулювання і коригування, перебіг педагогічного процесу;

· аналіз результатів вирішення.

Доцільність і необхідність проведення коректувально-педагогічної роботи в освітній системі в сучасних умовах обумовлені як зовнішньою соціально-педагогічною обставиною, зміною соціальних обставин, зміною цінностей і моральних вимог, так і особливостями внутрішніх психічних процесів, що відбуваються на духовному світі підлітків, в їх свідомості, світовідчуванні, відношенні до соціуму. Крім того, як відзначають дослідники, доцільність коректувальної дії мотивується і поряд індикаторів неблагополуччя в розвитку підростаючого покоління, основні з яких:

· порушення комунікації в системі відносин "дитина-дорослий " і "дитина - одноліток", втрата взаєморозуміння, дезінтеграція форм навчання, що склалися раніше;

· низький рівень досягнень, що значно розходиться з потенційними можливостями дитини;

· поведінка, що відхиляється від соціальних норм і вимог;

· переживання дитиною стану емоційного неблагополуччя, емоційний стрес і депресія;

· наявність екстремальних кризових життєвих ситуацій;

· аномальні кризи розвитку, які на відміну від нормативних вікових криз не пов'язані із завершенням циклу розвитку, не обмежені в часі і носять виключно руйнівний характер, не створюючи умов і не сприяючи формуванню психологічних новоутворень, що знаменують перехід до нового вікового циклу і ін.

Якщо розглядати відхилення в поведінці дитини як що не виходить за межі "низької норми" і не обумовлене органічною поразкою центральної нервової системи, тобто як відхилення в розвитку неорганічної етіології, тоді, за твердженням Л.С.Виготського, ведучим у визначенні мети коректувальної роботи є попередження розвитку вторинних дефектів в порівнянні із завданнями виправлення первинних дефектів, що вже утворилися. Під вторинним дефектом він розумів порушення розвитку соціокультурних вищих психічних функцій. Тобто кажучи про можливості коректувальної допомоги, необхідно мати на увазі не стільки тяжкість найорганічнішої поразки, скільки можливості соціальної компенсації цього первинного дефекту за рахунок розвитку вищих функцій.

Одним словом, основоположним психолого-педагогическим аспектом коректувальної роботи повинне стати забезпечення умов для формування вищих форм психічної діяльності відповідно до базових законів онтогенетичного розвитку (законом середовища, законом розвитку вищих психічних функцій). Отже, коректувально-педагогічна робота, як наголошувалося вище, повинні будуватися не як сукупність окремих вправ, не як просте тренування западаючих умінь і навиків, а як цілісна осмислена діяльність дитини, що органічно вписується в систему його повсякденної життєдіяльності і систему його соціальних відносин.

Слід погодитися із затвердженням вітчизняних психологів (Л.С.Виготський, А.Н.Леонтьев, Д.Б.Ельконін), що мета коректувальної роботи повинна визначатися розумінням закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, що реалізовується в співпраці з дорослими у формі засвоєння суспільно-історичного досвіду шляхом його інтеріоризації.

При формулюванні корекційно-педагогічних цілей необхідно мати на увазі, що:

цілі корекції повинні формулюватися в позитивній, а не в негативній формі;

цілі корекції повинні бути реалістичні і співвідноситися з тривалістю коректувальної роботи;

цілі корекції повинні бути привабливі і оптимістичні, викликати бажання і прагнення у підлітка їх досягти;

нарешті, вони повинні враховувати індивідуальні і психологічні можливості дитини, корелювати з існуючими соціально-педагогічними умовами і мікросоціумом підлітка.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Становлення і розвиток корекційної педагогіки в Україні	\|	Принципи корекційно-педагогічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.