Окрім своїх безпосередніх освітніх функцій, навчальні заклади мають здійснювати низку додаткових функцій, як-от:
організацію матеріально-технічного забезпечення навчального процесу,
деякі комерційні операції тощо.
При цьому керівник повинен уміти грамотно використовувати бюджетні та позабюджетні джерела фінансування, застосовувати адміністративні ринкові методи управління трудовим колективом, оптимально поєднувати матеріальне та моральне стимулювання праці.
Виконання цих завдань вимагає від керівника знання ринкових законів та закономірностей, тобто політекономії освітнього процесу, визнання не тільки його своєрідності, але й невідокремле-ності від матеріальної сфери.
Необхідним є усвідомлення того факту, що в такій невиробничій сфері, як освіта, діють закони вартості, правила маркетингу, принципи фундаментального та технічного аналізу ринків.
Незалежно від освітніх цілей навчального закладу, в ньому постійно відбуваються процес реалізації трудових і матеріальних ресурсів, виробництво, обмін, накопичення та споживання специфічних виховних і освітніх послуг, що задовольняють (чи не задовольняють) потреби суспільства.
Важливо зазначити, що на стратегічному рівні фінансово-економічний розвиток неможливо відокремити від освітньої та кадрової політики освітнього закладу і що саме вони є першорядними чинниками, що впливають на прийняття управлінських рішень.