• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Історія становлення становлення громадянського суспільства в Ураїні

Громадянське суспільство в Україні

Завданням громадянського суспільства

Вважається, що основним завданням громадянського суспільства є контроль за діяльністю держави. У зв'язку з цим існувала думка, що громадянське суспільство має протистояти державі. Сучасний погляд, який спирається на досвід діяльності громадянського суспільства, полягає в тому, що протистояння можливе лише на етапах формування громадянського суспільства або в країнах зі слабкою демократією. У більшості ж випадків основою взаємовідносин держави та громадянського суспільства повинно бути співробітництво, що сприятиме їх розвитку й закріпленню демократії та створенню правової держави.

Щодо можливості втручання держави у справи громадянського суспільства, то існують дві точки зору:

1) Американська, згідно з якою держава не повинна втручатися у справи громадянського суспільства;

2) Європейська, яка надає державі право регулювати діяльність громадянського суспільства та виховувати громадян.

Ідея громадянського суспільства в Україні виникає на рубежі ХІХ - ХХ століть. У той час український народ проживав в межах двох імперій - Російської та Австро-угорської. Становище його в суспільному укладі цих імперій розрізнялося доволі істотно з точки зору статусу громадянського суспільства.

Українська Галичина входила до складу Австро-Угорщини в одну адміністративну одиницю - Галичину - разом з південною Польщею. В ній дещо переважало польське населення, при чому не тільки на заході, а й у великих містах сходу. Адміністративним центром її був Львів. У Львові знаходились також основні польські навчальні заклади та інші культурні центри. Подібна етнічна суміш не перешкоджала чіткій національній самовизначеності як поляків, так і українців, що жили громадами, стосунки між якими були досить напруженими. В економічному плані галицькі українці порівняно із наддніпрянцями жили дуже бідно, але в порівняно демократичній державі, в Галичині зокрема було високо розвинене громадянське суспільство - система кооперативів, просвітницьких товариств, політичних партій, громадських організацій. Українці в Австро-Угорщині безуспішно боролися за утворення хоча б окремої адміністративної одиниці, що об'єднувала б їх територіально. Але всі проблеми розв'язувалися в просторі громади.

Ситуація в Наддніпрянській Україні була кардинально іншою. Тут українське суспільство не становило громади, яка б протистояла російському населенню чи російській громаді. І це було фоном, на якому проходило формування в Україні громадянського суспільства. Воно розпочало формуватися після реформ 60-их років ХІХ століття. Громадянське суспільство, в силу зазначених обставин від початку було розшароване в різних громадських та політичних просторах. Існував ліберальний земський рух, що формував елементи місцевого демократичного самоуправління і цілу систему освітніх, медичних, наукових, мистецьких тощо організацій. Цей рух створював громадянське суспільство в загальноімперських рамках. Український політичний і культурний рух створював мережу просвітницьких, літературних, театральних тощо груп і інституцій, які діяли в україномовній сфері і формували громадянське суспільство в національних рамках. Саме ця система українського національного громадянського суспільства сформувала після Лютневої революції 1917 року Центральну Раду - зародок незалежної української держави (один із її фундаторів, соціал-демократ Дмитро Антонович, увійшов до Ради від українських співочих товариств).

Іван Франко якось висловив думку, що Україна давно була б вільною, якби не розпорошувала революційного потенціалу і всі сили зосередила на завоюванні незалежності. Однак, переважна більшість визвольних зусиль української демократії діяла в загальноімперському просторі. Не випадково майже всі політичні партії, включаючи суто національні, стояли на позиціях федеративного зв'язку України з Росією. Незалежність 1918 року прийшла тільки внаслідок розвалу імперського центру.

На відміну від царської імперії комуністична влада будувалася за принципом опори на місцеві національні кадри. В СРСР україномовна культура навіть активно підтримувалась, але сфера її впливу обмежувалась, як і раніше, суто провінційними рамками. Вся «висока» культура послідовно розміщувалася в Москві і великих імперських центрах, україномовній культурі відводилася роль провідника комуністичного впливу в україномовних масах.

Тоталітарна влада ретельно знищувала всілякі зародки громадянського суспільства. Злочином або «антипартійним вчинком» вважалася будь яка спроба неконтрольованої колективної дії, навіть колективні звернення до влади. Повністю ліквідована була вся система громадянського суспільства в Західній Україні. Головним же способом ліквідації громадянського суспільства стало перетворення структур громадянського характеру на горезвісні «важелі». Поставлені під тоталітарний контроль, профспілки, творчі об'єднання та інші елементи перетворилися на свою протилежність. (письменники: розстріляний, вислано..)

В ході перебудови тоталітарна система почала розвалюватися, і її «важелі» набували зародкової автономії. Спілка письменників України та інші «творчі спілки» з напівміністерств для управління напівкультурою поступово перетворювались на центри громадського характеру.

Нова українська держава виникла як правна спадкоємниця УРСР, а її громадянське суспільство - як спадкоємець системи «важелів». Основна проблема, що постала перед суспільством України в розпочату 1991 роком епоху трансформації, полягає в переході від суспільства тотального контролю до суспільства, побудованого на європейських цінностях і принципах - політичній демократії, ринковій економіці та національній державі. Системі контролю має бути протиставлена розвинута система самодіяльного громадянського суспільства. При цьому основна проблема полягає не тільки в створенні нових інституцій чи спілок, скільки в переосмисленні функцій і старих, і новостворюваних елементів громадянського суспільства за умов демократії, незалежності і ринку.

Ми повертаємося до цінностей, які створювалися поколіннями як наших попередників так і представників інших народів. Нове, добре забуте старе робиться із того. що маємо сьогодні. Важливо лише ясно усвідомлювати цілі і методи для яких використовуватиметься все, що є як у нашому так і світовому доробку.

Розглядаючи сучасний стан громадянського суспільства в Україні, необхідно розглядати як рівень розвиненості інститутів громадянського суспільства, так і стан громадянської культури, зокрема, рівень громадської активності населення країни.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Атрибути громадянського суспільства
6. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
7. Біблійні теми та історія раннього християнства у драмах Лесі Українки
8. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
9. Вал має 5 опорних шийок, зовнішні діаметри яких послідовно збільшуються для полегшення встановлення вала в головку.
10. Валютний курс. Режими встановлення валютних курсів
11. Вдосконалення нормативно-правової бази міста на етапі переходу до інформаційного суспільства
12. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.

Переглядів: 1022