Визначальні риси освітніх електронних бібліотек

Електронні освітні бібліотечні ресурси мають певні відмінності порівняно з електронними бібліотеками як такими. Відмінності електронної освітньої бібліотеки зумовлюються специфікою представлених у ній матеріалів та їх функціонування:

1. Освітній контент навчального та науково-інформаційного характеру: підручники, посібники, методичні матеріали, лекції, монографії, коментарі, першоджерела у повнотекстовій формі та уривках тощо.

2. Високий ступінь систематизації представлених документів, які групуються за тематичними і цільовими ознаками.

3. Наявність додаткових можливостей, що дають змогу використовувати електронні документи в навчальному процесі (наприклад, формування користувачем власних колекцій документів, цитування і конспектування, створення закладок тощо).

Актуальність створення електронних освітніх бібліотечних систем в Україні зумовлюється також тим, що такі електронні освітні ресурси здатні значно поліпшити ситуацію із забезпеченням підручниками, що становить постійну проблему, яка періодично загострюється.

Масове впровадження електронних підручників (як спеціальних пристроїв, так і навчального контенту електронних бібліотек, з яким можна працювати на різних видах пристроїв) дало б можливість повністю усунути найбільш витратну ланку – друк книжкової продукції.

Безперечно, відносно висока ціна пристроїв та обмеженість бюджетного фінансування заважає швидкому і масовому впровадженню у вітчизняну навчальну практику електронних підручників, як це робиться зараз, наприклад, у Кореї і Японії. Разом з тим можливим є їх поетапне впровадження, а також використання як платформи для цифрового навчального контенту інших видів пристроїв, яких, як вже відзначалося, стає дедалі більше як у родинах, так і в навчальних закладах (настільні комп’ютери, ноутбуки, нетбуки, планшети, рідери, смартфони тощо).

На рівні рішень органів державної влади питання створення і розвитку національного електронного бібліотечного ресурсу періодично актуалізується від 1998 року, коли Законом України «Про Національну програму інформатизації» було передбачено розробку і затвердження Державної програми «Електронна бібліотека» Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 09.01.2007 року № 537-V40 також передбачає необхідність вирішення питання електронної бібліотеки.

Новий етап у розвитку національної електронної бібліотечної системи було розпочато 2010 року, коли Президентом України було поставлено завдання щодо створення Національної електронної бібліотеки: «Національним проектом має стати створення Національної електронної бібліотеки, яка об’єднає освітні, наукові, університетські, музейні ресурси в єдину мережу»

На найвищому державному рівні було зроблено чіткий наголос на необхідності комплексного вирішення проблеми – створення національної електронної бібліотеки, що, разом із завданням збереження історико-культурної спадщини, буде також виконувати функцію накопичення освітніх і наукових матеріалів та забезпечення доступу до них.

Плани щодо створення «повномасштабної електронної бібліотеки» 43 було підтверджено у березні 2011 року на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України, а 7 квітня 2011 року, у своєму виступі зі щорічним Посланням до Верховної Ради України Президент ще раз підкреслив значення впровадження сучасних технологій, формування доступних навчальних електронних бібліотек як ключових напрямків реформи освіти Проект створення Національної електронної бібліотеки, поряд з історико-культурною складовою, передбачає розвиток освітнього компонента, який може бути реалізовано у формі загальнодержавного ресурсу навчальних та науково-інформаційних матеріалів, призначених для активного використання в навчальному процесі на всіх освітніх рівнях.

При цьому надзвичайно важливим є знаходження оптимального балансу між зусиллями держави та участю недержавних (громадських, приватних) організацій. Необхідно враховувати, що освітні матеріали, для їх повноцінного функціонування, повинні мати належний рівень якості, а електронні ресурси, що входитимуть до складу загальнодержавної електронної освітньої бібліотечної системи, мають відповідати певним критеріям. Виконання цих вимог, з огляду на специфіку вітчизняної системи освіти, можливе лише за умови активної участі держави.

Необхідні заходи

З огляду на потребу забезпечення повноцінного використання потенціалу електронних бібліотек у розвитку єдиної відкритої національної освітньо-наукової системи, а також на значення та масштабність завдання, до його вирішення необхідно залучити низку органів державної влади та установ, котрі опікуються питаннями освіти і науки, інформатизації та зв’язку, бібліотечної справи і книговидання.

Ефективна реалізація проекту створення і розвитку освітньо-наукової електронної бібліотечної системи потребує активної участі також представників освітньої та наукової спільноти, громадянського суспільства, приватного сектору. Для створення сучасної електронної бібліотечної освітньо-наукової системи доцільно вжити таких заходів:

• Провести інвентаризацію існуючих зібрань освітніх і наукових матеріалів у цифровому форматі з метою поширення кращого вітчизняного досвіду і формування освітніх цифрових колекцій Національної електронної бібліотеки.

• Розробити техніко-економічне обґрунтування проекту створення і розвитку Національної електронної бібліотеки з урахуванням необхідності поетапного модульного створення складових бібліотеки та початку їхньої роботи.

• Провести переговори та укласти відповідні угоди з вітчизняними та міжнародними організаціями і компаніями, що сприяють впровадженням цифрових технологій у сферу освіти та бібліотечну справу (зокрема, ЮНЕСКО, міжнародні благодійні інституції, Google тощо), з метою налагодження співпраці у матеріальних, технічних та методичних аспектах реалізації проекту створення і розвитку Національної електронної бібліотеки України.

• Обрати платформу для створення національної освітньої електронної бібліотеки та розробити єдині стандарти оформлення електронних документів для неї.

• Створити Єдиний відкритий портал цифрових освітніх ресурсів, що використовуються у середній освіті, на яких буде розміщено підручники, посібники, програми, методичні матеріали, додаткові матеріали для використання на уроках, найкращі матеріали для позакласної та позашкільної роботи для вчителів та учнів середніх шкіл. Забезпечити доступ до Єдиного порталу цифрових освітніх ресурсів усіх закладів середньої освіти в Україні. У перспективі сформувати корпус аналогічних матеріалів для вищої освіти та ресурс (ресурси) доступу до цих матеріалів.

• Розробити єдині стандарти оформлення і депонування на створюваному інтернет-ресурси наукових публікацій за результатами досліджень і розробок, що виконуються державним коштом у наукових та освітньо-наукових установах (включно з дисертаційними, а також дипломними роботами).

• Розробити стандарти професійних умінь і навичок для: а) підготовки спеціалістів, що безпосередньо займатимуться впровадженням цифрових технологій у культурну та освітньо-наукову практику; б) забезпечення необхідного рівня підготовки викладачів і студентів ВНЗ, вчителів і учнів середніх шкіл для забезпечення можливості активного користування електронними освітніми матеріалами у навчальному процесі.

4. Сучасні технологічні підходи навчання у ВНЗ:

1. Інструктивне дистанційне навчання базується на ідеї дистанційної доставки широкого спектру інструктивних навчальних матеріалів. Навчання, як правило, забезпечується процедурною схемою надання змістовної інформації, повчальних симулюючих програм, ілюстративних і довідкових даних, контрольних завдань і тестів.

Портфель навчальних інструктивних матеріалів може набиратися з різних курсів, підготовлених в різних закладах освіти. Завдяки конкуренції навчальних матеріалів забезпечується необхідний рівень якості. Вихідний контроль проводиться, як правило, централізовано і незалежно від творців навчальних курсів спеціально організованими сервісними тестовими службами і акредитуючими організаціями. Це виключає необ'єктивну і неузгоджену процедуру оцінювання, передбачає вхідний контроль і індивідуалізацію процесу навчання. Навчання часто супроводжується заздалегідь запланованими сеансами on-line консультацій. Найбільш сильними чинниками розвитку вважаються цінове змагання курсів і модуляризація (або артикуляція) навчальних планів, тобто можливість відбору найкращих модулів з запланованого навчальним планом стандартного сертифікованого набору, які можуть бути підготовлені різними університетами.

2. Ресурсно-орієнтоване навчання – філософія і методологія навчання, яка забезпечує викладачів цілісним підходом до організації навчального процесу. Воно направлене не тільки на засвоєння знань і придбання навичок, але і на тренінг здібностей самостійного і активного перетворення проблемно-інформаційного середовища шляхом розкриття і практичного застосування інформаційних ресурсів.

Студенти розвивають навички інформаційної культури завдяки направлюваній викладачами практиці вирішення задач, що вимагають інформації з багатьох джерел. Студенти замість готових знань отримують допомогу в тому, щоб поступово розвинути спеціальні навички, що забезпечують своє власне саморозкриття тем курсу, з'єднуючи разом інформаційні нитки для формулювання важливих знань по темі.

Дані технологічні підходи навчання надають можливість:

- посилити автономію, яка виявляється у вмінні студентів взяти на себе відповідальність за визначення того, що вони повинні вчити, де і як знайти інформацію, що найкращим чином розкриває дану тему, яким чином зафіксувати і інтерпретувати інформацію, як її оцінити, як взаємодіяти з колегами по обробці інформації, як організовані інформаційні зв'язки і доступ до інформації, як інформація засвоюється в процесі навчання.

- підвищити взаємодію студентів з безліччю ресурсів (книги, журнали, газети, мультимедіа, телебачення, Internet, суспільство, контакти з людьми), що мотивує студентів більш ефективно підготуватися до відповідної теми, намагаючись знайти інформацію багатьма шляхами і у всіх місцях, де це тільки можливо. Заохочення студентів в самостійних спробах спрямовувати інформаційні пошуки зміцнює почуття упевненості і самоуправління навчанням, а досягнення інформаційних цілей сприяє ефективному закріпленню інформаційно-складальних і інформаційно-обробляючих шаблонів.

3. Ресурсно-орієнтоване навчання – студенто-центроване, воно спирається на посилку, що студенти навчаються в процесі діяльності і індивідуального формування смислів. Такий процес навчання слідує реальному життю, в якому суб'єкт націлюється на постійне полювання за інформацією, на її інтерпретацію і використання, стаючи самокерованим студентом. Накопичений досвід роботи з інформаційними ресурсами дозволяє студенту сформувати репертуар навичок і основ знань, які можуть бути використані в ситуаціях навчання в майбутньому.

Перевагою розглянутої технології вважається те, що навчальна діяльність відбувається на фоні пізнавальних, соціальних, навичкоформуючих і практичних цілей і має тенденцію бути міждисциплінарною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття інформаційних технологій в освіті	\|	Переваги, які привносять інформаційні комп'ютерні технології в процес навчання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.174 сек.