• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Законодавчі та нормативно-правові документи щодо бібліотек у вищій школі.

Міністерство освіти і науки України вживає заходів щодо своєчасного видання і максимального забезпечення вищих навчальних закладів новим поколінням українськомовної навчальної літератури. Сьогодні воно поступово відмовляється від перекладених іншомовних навчальних видань і сприяє створенню підручників і посібників нового покоління вітчизняних авторів для забезпечення якісної підготовки фахівців.

Періодично проводиться аналіз забезпечення студентів вищих навчальних закладів українськомовними підручниками і посібниками. За підсумками нашого аналізу, забезпеченість за напрямами підготовки у 2006 році становить: соціально-гуманітарний напрям — 91 відсоток; економічний напрям — 84; природничо-математичний напрям — 62; інженерно-технічний напрям — 55 відсотків.

Зрозуміло, що без створення локальних інформаційно-комунікаційних мереж на рівні навчального закладу, неможливо побудувати національну науково-освітню мережу, під'єднатися до світової мережі. На розв'язання цих проблем спрямовано державну програму «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і науці на 2006 — 2010 роки», яка вперше забезпечує комплексне вирішення питання інформатизації та комп'ютеризації освітньої галузі. Система бібліотек вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації нараховує 362 бібліотеки, з них державної і комунальної форми власності

Важливою функцією бібліотеки стає створення сучасного довідкового апарату, електронних каталогів, виготовлення власних інформаційних продуктів.

Є три найголовніші завдання бібліотек:

– введення інтелектуальних інформаційних технологій;

– максимальне використання існуючих інтелектуальних інформаційних технологій для власної діяльності;

– забезпечення широкого доступу користувачів до інформаційного продукту.

Більшість університетів впроваджує нові навчальні програми з широким спектром інформації, але необхідних підручників і посібників для цього не вистачає. Лише бібліотека з розгалуженою структурою може компенсувати книж­кову та інформаційну недостатність і забезпечити потреби користувачів у різноманітні інформації.

3. Фонди бібліотек вищого навчального закладу.

У Довідково-інформаційних фондах (ДІФ) установлений порядок збереження інформації є:

1. Основний фонд – (книги, журнали, переклади, звіти) розміщуються на полках за абеткою по видах інформації. Дисертації, звіти, проектні матеріали й інші громіздкі матеріали мікро фільтруються зі зменшенням у 200 і більше разів.

Звіти та дисертації об’ємом до 150 сторінок зберігається в контейнері діаметром 35мм.

Також зручні мікро карти (125х148 мм). На 1-й карті розміщуються >80 сторінок тексту.

2. Довідковий фонд– це вторинна інформаційна документація основного фонду. Він представляється в основному бібліографічними і реферативними картками (125х75мм), що зберігаються в каталожних шухлядах.

Довідний фонд складається із головної картотеки (яка містить всі опубліковані і неопубліковані документи, що зберігаються в даному ДІФ).

Бібліографія – це перелік різних інформаційних документів із указівкою наступних даних:

- прізвище й ініціали автора;

- назва джерела;

- місце видання;

- видавництво;

- рік видання;

- об’єм джерела в сторінках.

Бібліографічний перелік складається за абеткою про прізвищам авторів.

Процес ознайомлення з літературними джерелами з питань або проблем, щостановлять науково-пізнавальний інтерес необхідно починати:

1. ознайомлення з довідковою літературою (універсальні і спеціальні енциклопедії, словники, довідники);

2. проглядаються обліково-реєстраційні видання органів НТІ;

3. бібліографічні покажчики фундаментальних бібліотек.

Відповідна бібліографія складається на основі бібліотечних каталогів – набору карток, у яких містяться зведення про книги, журнали і статті.

Каталог – це перелік література, яка зберігається в бібліотеці, складений за певною системою.

В картку книги вноситься автор, заголовок, вид видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Читацькі каталоги бувають:

- абеткові;

- систематичні;

- абетково-предметні.

Абетковий каталог – це картки розташовані в абетковому порядку по прізвищу автора чи по назві літературного джерела, якщо автор не зазначений.

Види каталогів:

1. Абетковий каталог, по якому можна відшукати будь-яку інформацію в даному ДІФ за прізвищем автора, редактора або за назвою першоджерела.

2. Систематичний каталог – це картки, розташовані по галузях знань. Цей каталог дозволяє знаходити по визначених галузях знань, причому з його допомогою можна поступово звузити границі цікавлячого дослідника питань.

3. Ключем до систематичного каталогу є абетково-предметний каталог. Де за абеткою перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тих, по яких у відділах систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці.

Реєстраційна картка – періодичних видань містить зведення про журнали, збірники, бюлетені.

Картотека описів винаходів – містить патенти, авторські посвідчення.

Картотека стандартів містить – нормативні документи.

Запитання для самоконтролю

1. Які нормативно-правові документи регулюють діяльність бібліотеки вищого навчального закладу?

2. Які зміни відбуваються в діяльності бібліотеки у зв’язку з упровадженням інноваційних технологій?

3. Які завдання постають перед бібліотеками ВНЗ на сучасному етапі?

4. Які основні правила користування бібліотекою?

5. Які основні види бібліотечних фондів?

6. Які основні види бібліотечних каталогів?

Література:

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002.

Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету

Питання:

1. Соціально-культурна інфраструктура університету.

Освітянська діяльність — навчання і виховання підростаючого покоління — у філософсько-педагогічних системах світу завжди пов'язувалася з її якістю, обґрунтуванню механізмів впливу на яку (для її підвищення) присвячували свої трактати філософи і педагоги різних часів і народів світу.

В умовах переходу національної системи вищої освіти до Болонського алгоритму освіти виховна робота у вищих навчальних закладах докорінно змінюється, оскільки в ліберальній парадигмі розвитку суспільства вона втрачає чітко виражений колективістській характер, що був властивий радянській системі освіти, і набуває рис чітко вираженого індивідуалізму. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до виховання молодої генерації громадян, особливо студентської молоді, яка за кілька років становитиме «ядро» української національної інтелігенції та визначатиме соціально-економічний і духовний потенціал країни. Істотною ознакою генерації є не лише вік а й єдність переконань, поглядів, мети, спільність переживань і ставлення до життя.

Соціально-культурна інфраструктура університету включає в себе:

– виховну діяльність (клуби, гуртки за інтересами, творчі колективи, студії тощо);

– спортивну діяльність;

– студентське самоврядування;

– волонтерську роботу;

– бібліотеку;

– гуртожиток.

При визначенні орієнтирів і завдань у виховній роботі студентської молоді треба враховувати, що:

— студенти — це молоді люди від 17 років (першокурсники) до 21— 22 років (старші курси універси­тетів і академій), тому спектр виховної роботи має бути широким і пристосованим до конкретної вікової групи;

— студентське середовище розшароване за соціальним і майновим станом, тому виховна робота повинна об'єднувати студентську спільноту на основі духовних інтересів, християнської моралі та патріотизму;

— виховна робота має стати бар'єром для агресивного впливу зовнішнього середовища (низькопробних ЗМІ, некоректної реклами, політичного, економічного, ідеологічного цинізму).

Треба взяти до уваги, що сьогодні формується новий тип культури, який передбачає опанування молоддю нових моделей поведінки і діяльності.

Для реалізації виховної роботи у вищих навчальних закладах потрібно створювати умови для особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу; реалізації варіативності навчально-виховної системи; утвердження діалогу між різними групами учасників виховного процесу за умов постійного оновлення методів виховної роботи. Арсенал таких методів може бути надзвичайно широким: діалогічні, активні та інтерактивні, групові та індивідуальні тощо.

Ректори вищих навчальних закладів вживають активних заходів щодо організації навчально-виховної роботи.

Серед головних позитивів виховної роботи треба відзначити відновлення руху студентських будівельних загонів, участі студентів у реконструкції та благоустрої міст і селищ, соціальній допомозі тощо. В Україні набирає розмаху волонтерський рух. Волонтерські загони займаються соціальною роботою з сім'ями та молоддю, зокрема, профілактикою правопорушень і негативних явищ, сприяють працевлаштуванню та вторинній зайнятості.

Поряд з цим у молодіжному середовищі спостерігаються негативні тенденції. Дедалі частіше зустрічаються жорстокість, соціальна апатія, наркоманія, нетерпимість, бездуховність, жадібність, агресивність, асоціальна поведінка тощо. І хоча цей перелік характеризує не всю українську молодь, ігнорувати ці проблеми не можна. У вищому навчальному закладі має створюватись система психолого-педагогічного впливу на особистість студента, яка виховуватиме прагнення здорового способу життя, відповідального батьківства, здатності протистояти асоціальним явищам.

Однією з найболючіших проблем сьогодення є поширення наркоманії в молодіжному середовищі. Не менше занепокоєння викликає інтенсивне вживання студентами алкогольних напоїв і тютюнокуріння. До досягнення повноліття 82 відсотки юнаків і 72 відсотки дівчат мають досвід куріння. З уживанням молоддю наркотичних речовин тісно пов'язане поширення ВІЛ-інфекції СНІДу.

Розв'язанню соціальних і персональних проблем студентів можуть сприяти студентські центри соціально-психологічної допомоги, «Школи молодої родини», які повинні працювати разом із соціально-психологічними службами молоді. До важливих напрямів їхньої діяльності належать психологічне консультування, діагностика психічного стану та особистісних якостей, коригування з використанням комплексних методик самодіагностики, психопрофілактики і психоосвіченості.

Утім, без модернізації структури змісту освіти неможливе ні проектування, ні створення повноцінного виховного простору вищого навчального закладу. Освітні інновації мають запроваджуватись у поєднанні з різноманітною поза аудиторною роботою в навчальному закладі та його зовнішніми зв'язками, що надають виховному простору комплексності і системності. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього педагогічного та науково-педагогічного складу вищих навчальних закладів, адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об'єднань студентської молоді. Адже за сучасних умов реалізація молодіжної політики неможлива без плідної співпраці з органами студентського самоврядування та громадськими студентськими об'єднаннями.

Варто торкнутися ще одного важливого аспекту цієї проблеми: рівня готовності викладачів вищих навчальних зак­ладів до проектування й організації виховного простору. На жаль, для багатьох педагогів суб'єкт-об'єктні відносини є визначальною і практичною моделлю їхньої педагогічної діяльності. Тому проблема підготовки і перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів для опанування ними ідеями і технологіями гуманістичної психології та пе­дагогіки є найважливішою складовою під час проектування виховного простору.

Фізичне виховання і спорт у навчально-виховних закладах є важливою складовою формування загальної та професійної культури особистості, організації та забезпечення здорового способу життя, підвищення рівня працездатності, створення умов для подовження активного творчого довголіття людини. Історично сформовані в нашій державі традиції та особливості суспільних взаємовідносин потребують певної узгодженості дій щодо впровадження вимог Болонського процесу в технологію викладання навчальних дисциплін, зокрема дисципліни «фізичне виховання».

У вищих навчальних закладах, де є розуміння цієї проблеми, робота спрямована на організацію педагогічного екс­перименту в умовах Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи. Триває у вищих навчальних закладах і проведення поза навчальних заходів: багатоступеневі, поетапні змагання, внутрішньовузівські змагання з видів спорту, різні фізкультурно-спортивні конкурси, турніри, фестивалі здоров'я і спорту в навчальних групах, на факультетах, курсах, у студентських гуртожитках, оздоровчо-спортивних таборах, спортивних секціях.

Але за рахунок позааудиторної роботи можна в кращому випадку задовольнити потреби 35 відсотків студентів. Якщо є розвинута інфраструктура, вищі навчальні заклади спроможні забезпечувати фізичне виховання студентів, активізувавши роботу у поза навчальний час.

Однак останнім часом простежується тенденція до зменшення кількості спортивних споруд у вищих навчальних закладах та фінансування на їхнє утримання. Перехід до клубної (позааудиторної) системи є можливим тільки за умови зміцнення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів.

Для формування здорового способу життя, підвищення соціальної активності, зміцнення здоров'я, виховання студентської молоді Комітет з фізичного виховання та спорту МОН у 2006 році організував проведення: 18 чемпіонатів України з різних видів спорту.

Реалії сьогодення вказують на необхідність системного підходу до фізичного виховання студентів: Питання підви­щення ефективності фізичного виховання студентів неможливо вирішувати без участі ректора, вченої ради, проректорів, деканів, інших посадовців та громадських організацій. І від того, як вони будуть вирішені, залежить і швидкість входження в Європейський освітній простір, і популярність у ньому українських вищих навчальних закладів, а головне — зміцнення здоров'я молоді, отже, і поліпшення нашого українського генофонду.

Запитання для самоконтролю

1. Які складові соціально-культурної інфраструктури університету?

2. Які основні орієнтири і завдання виховної роботи зі студентською молоддю?

3. У чому полягає суть особистісно-розвивального спрямування навчально-виховного процесу?

4. Які негативні тенденції простежуються в сучасному молодіжному середовищі?

5. Яким чином сучасна система освіти України вирішує соціальні й персональні проблеми студентської молоді?

6. Яку роль відіграють фізичне виховання і спорт у навчально-виховному процесі?

Література:

1. [5,С.72]; [6,С.95-110]

Читайте також:

1. WEB-документи та CGI-інтерфейси
2. Адреси бібліотек України
3. Багатомовні бібліотеки
4. Бібліотеки, архіви, музеї, виставки.
5. БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. ДОКУМЕНТИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ.
6. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
7. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
8. Визначальні риси освітніх електронних бібліотек
9. Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку. Документи, що посвідчують права на земельні ділянки.
10. Випишіть програмні документи укр. політичного товариства, що існувало у Києві наприкінці 19 ст.
11. Відомчі нормативно-правові акти
12. Всі перераховані вище документи відносяться до управлінських, або ОРД.

Переглядів: 1230