• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фактори виховання

На процес виховання впливають різноманітні фактори. Вони зумовлюються об'єктивними та суб'єктивними чинниками, а також особливостями соціально-економічного розвитку суспіль­ства. Ті чи інші фактори впливають на зміст, форми, засоби і методи виховання.

До об'єктивних факторів належать: особливості розбудови незалежної України; відродження національної самобутності народу; особливості розвитку виробничих відносин, засобів ви­робництва; розвиток господарства на засадах ринкових відно­син, розширення меж приватної власності; розширення мас­штабів спілкування з громадянами інших держав; особливості соціально-економічного розвитку, вплив урбанізації; природне середовище.

До суб'єктивних факторів належать: соціально-педагогічна діяльність сім'ї; діяльність громадських організацій; діяльність навчально-виховних закладів (дитячих садків, загальноосвітніх і професійних закладів, позашкільних виховних закладів) в особі їх працівників; цілеспрямована діяльність засобів масової інфор­мації (література, радіо, кіно, телебачення та ін.); діяльність за­кладів культури і мистецтва (театри, музеї та ін.)-

Зазначені фактори впливають на процес виховання стосовно конкретної особистості безпосередньо або опосередковано. Складність цього впливу зумовлена тим, що досить важко за­безпечити єдність виховного впливу щодо змісту такої діяль­ності, яка зумовлена завданнями національного виховання.

3.1.5. Концепції виховання

Концепція (від лат. conceptio — сукупність, система) — це система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розумін­ня, тлумачення якихось явищ та подій; основна ідея будь-якої теорії. Концепції складаються залежно від особливостей роз­витку у тому чи іншому суспільстві соціально-політичних тен­денцій. В історії розвитку суспільства з'являлись різні кон­цепції виховання (рис. 3.3). Зупинимося лише на тих, які отри­мали більш-менш чітке окреслення у XX ст.

Рис. 3.3. Концепції виховання

1. Прагматизм(неопрагматизм) (від гр. prahma — дія, діян­ня) — суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким цінність по­нять, суджень, інших знань про об'єкти навколишньої дійсності визначаються практичними для людини наслідками дій, що ба-

зуються на цих знаннях. Прагматисти абсолютизують практичне призначення людського пізнання.

2. Неопозитивізмігнорує світоглядні аспекти наукових знань, підносить до принципу плоский емпіризм. Прихильники цієї концепції зменшують роль теоретичних знань, заперечують об'єктивні закони моралі, зумовленість їх особливостями націо­нального розвитку, соціальними потребами.

3. Екзистенціалізм(від лат. existentia — існування) — суб'єк­тивно-ідеалістична течія у філософії XX ст. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось вороже, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу. Колектив як компонент суспільства оголошується ворогом індивіда, бо прагне нібито перетворити його в "стадну тварину", нівелювати членів су­спільства. Моральні норми розглядаються ними як продукт "са-морефлексії", як вираження абсолютної "свободи волі" поза будь-якими вимогами суспільної доцільності.

4. Неотомізмє філософською доктриною католицизму, яку започаткував у XIII ст. італійський релігійний діяч Фома Аквін-ський (Фома — Tomas). Зусиллями Ватикану з середини XIX ст. томізм відроджено у формі неотомізму. Неотомізм, як католицька філософія, претендує на теоретичне осмислення про­блем освіти і виховання від імені всього християнства. Неото-місти вбачають "кризу сучасної цивілізації" (особливо в царині духовності) у тому, що люди відійшли від релігійної моралі, порушили своє буття з Богом, дбають лише про особисті земні потреби. Вони переконані, що поза вірою в Бога, поза релігією не існує повноцінної моральності. Морально-духовне вихован­ня ґрунтується на релігійній етиці. Тому і вихід людства і ок­ремої людини з "духовної кризи" прихильники неотомізму вба­чають у поверненні у лоно релігії.

5. Монархічно-релігійна концепціябула провідною у царській Росії та й інших державах з монархічним устроєм. В основі її лежали три постулати: служіння церкві, монархові й Вітчизні. Тому вся система виховання була спрямована на фор­мування у співгромадян морально-духовних якостей, які відпо­відали б таким основним постулатам: слухняність, покора, су­мирність, готовність принести себе в жертву царю, Богу і Вітчизні. Монархічно-релігійна концепція не сприяла розвитку демо­кратизму, була гальмом формування вільної особистості, наса­джувала тоталітаризм.

6. Тоталітарно-класово-партійна концепціябула в основі організації суспільного життя громадян в тоталітарних держа­вах XX ст. (Радянський Союз, фашистська Німеччина, Іспанія доби франкізму та ін.). На її ґрунті утверджувалася класово-партійна мораль без опори на загальнолюдські морально-ду­ховні цінності, без урахування національних особливостей, при­роди людини. Загрозливого розповсюдження набрали тоталіта­ризм, так зване "казармене виховання", що зумовлювало мо­рально-духовне знищення особистості, цілеспрямована робота з соціальної селекції з метою "вирощення" нового виду людини — "homo soveticus" із психологією манкуртів, людей без власного "Я", слухняними гвинтиками гігантської машини, в якій систе­матично здійснювався духовний геноцид.

7. Концепція демократично-національного виховання.Ця концепція якнайповніше відповідає природі людини і її праг­ненню до вільного розвитку і повноцінного життя. В її основі лежать кілька постулатів: оволодіння загальнолюдськими мо­рально-духовними цінностями, збереження і розвиток духов­них надбань свого народу, уважне ставлення до інших народів, визнання влади законів, демократизм суспільно-громадських відносин, створення оптимальних умов для всебічного розвитку кожної особистості із врахуванням її потенціальних можливо­стей, інтересів та потреб.

Кожну із названих концепцій навряд чи можна спостерігати в автономному, рафінованому вигляді в системі виховання тієї чи іншої країни. Та все ж з поступовим крахом у світі тоталі­тарних систем, поверненням людства від насильства технокра­тичних впливів до демократичних відносин, гуманітарних ви­токів набуває поширення концепція демократично-національ­ного виховання.

Читайте також:

1. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
2. IV. Самовиховання.
3. Абіотичні та біотичні фактори.
4. Агрегування та факторизація
5. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
6. Аспекти фізичного виховання, його засоби в українській етнопедагогіиі
7. Б) Принцип народності виховання
8. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
11. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
12. Біологічні фактори

Переглядів: 3947