Фактори виховання

На процес виховання впливають різноманітні фактори. Вони зумовлюються об'єктивними та суб'єктивними чинниками, а також особливостями соціально-економічного розвитку суспільства. Ті чи інші фактори впливають на зміст, форми, засоби і методи виховання.

До об'єктивних факторів належать: особливості розбудови незалежної України; відродження національної самобутності народу; особливості розвитку виробничих відносин, засобів виробництва; розвиток господарства на засадах ринкових відносин, розширення меж приватної власності; розширення масштабів спілкування з громадянами інших держав; особливості соціально-економічного розвитку, вплив урбанізації; природне середовище.

До суб'єктивних факторів належать: соціально-педагогічна діяльність сім'ї; діяльність громадських організацій; діяльність навчально-виховних закладів (дитячих садків, загальноосвітніх і професійних закладів, позашкільних виховних закладів) в особі їх працівників; цілеспрямована діяльність засобів масової інформації (література, радіо, кіно, телебачення та ін.); діяльність закладів культури і мистецтва (театри, музеї та ін.)-

Зазначені фактори впливають на процес виховання стосовно конкретної особистості безпосередньо або опосередковано. Складність цього впливу зумовлена тим, що досить важко забезпечити єдність виховного впливу щодо змісту такої діяльності, яка зумовлена завданнями національного виховання.

3.1.5. Концепції виховання

Концепція (від лат. conceptio — сукупність, система) — це система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ та подій; основна ідея будь-якої теорії. Концепції складаються залежно від особливостей розвитку у тому чи іншому суспільстві соціально-політичних тенденцій. В історії розвитку суспільства з'являлись різні концепції виховання (рис. 3.3). Зупинимося лише на тих, які отримали більш-менш чітке окреслення у XX ст.

Рис. 3.3. Концепції виховання

1. Прагматизм(неопрагматизм) (від гр. prahma — дія, діяння) — суб'єктивно-ідеалістичне вчення, за яким цінність понять, суджень, інших знань про об'єкти навколишньої дійсності визначаються практичними для людини наслідками дій, що ба-

зуються на цих знаннях. Прагматисти абсолютизують практичне призначення людського пізнання.

2. Неопозитивізмігнорує світоглядні аспекти наукових знань, підносить до принципу плоский емпіризм. Прихильники цієї концепції зменшують роль теоретичних знань, заперечують об'єктивні закони моралі, зумовленість їх особливостями національного розвитку, соціальними потребами.

3. Екзистенціалізм(від лат. existentia — існування) — суб'єктивно-ідеалістична течія у філософії XX ст. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось вороже, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу. Колектив як компонент суспільства оголошується ворогом індивіда, бо прагне нібито перетворити його в "стадну тварину", нівелювати членів суспільства. Моральні норми розглядаються ними як продукт "са-морефлексії", як вираження абсолютної "свободи волі" поза будь-якими вимогами суспільної доцільності.

4. Неотомізмє філософською доктриною католицизму, яку започаткував у XIII ст. італійський релігійний діяч Фома Аквін-ський (Фома — Tomas). Зусиллями Ватикану з середини XIX ст. томізм відроджено у формі неотомізму. Неотомізм, як католицька філософія, претендує на теоретичне осмислення проблем освіти і виховання від імені всього християнства. Неото-місти вбачають "кризу сучасної цивілізації" (особливо в царині духовності) у тому, що люди відійшли від релігійної моралі, порушили своє буття з Богом, дбають лише про особисті земні потреби. Вони переконані, що поза вірою в Бога, поза релігією не існує повноцінної моральності. Морально-духовне виховання ґрунтується на релігійній етиці. Тому і вихід людства і окремої людини з "духовної кризи" прихильники неотомізму вбачають у поверненні у лоно релігії.

5. Монархічно-релігійна концепціябула провідною у царській Росії та й інших державах з монархічним устроєм. В основі її лежали три постулати: служіння церкві, монархові й Вітчизні. Тому вся система виховання була спрямована на формування у співгромадян морально-духовних якостей, які відповідали б таким основним постулатам: слухняність, покора, сумирність, готовність принести себе в жертву царю, Богу і Вітчизні. Монархічно-релігійна концепція не сприяла розвитку демократизму, була гальмом формування вільної особистості, насаджувала тоталітаризм.

6. Тоталітарно-класово-партійна концепціябула в основі організації суспільного життя громадян в тоталітарних державах XX ст. (Радянський Союз, фашистська Німеччина, Іспанія доби франкізму та ін.). На її ґрунті утверджувалася класово-партійна мораль без опори на загальнолюдські морально-духовні цінності, без урахування національних особливостей, природи людини. Загрозливого розповсюдження набрали тоталітаризм, так зване "казармене виховання", що зумовлювало морально-духовне знищення особистості, цілеспрямована робота з соціальної селекції з метою "вирощення" нового виду людини — "homo soveticus" із психологією манкуртів, людей без власного "Я", слухняними гвинтиками гігантської машини, в якій систематично здійснювався духовний геноцид.

7. Концепція демократично-національного виховання.Ця концепція якнайповніше відповідає природі людини і її прагненню до вільного розвитку і повноцінного життя. В її основі лежать кілька постулатів: оволодіння загальнолюдськими морально-духовними цінностями, збереження і розвиток духовних надбань свого народу, уважне ставлення до інших народів, визнання влади законів, демократизм суспільно-громадських відносин, створення оптимальних умов для всебічного розвитку кожної особистості із врахуванням її потенціальних можливостей, інтересів та потреб.

Кожну із названих концепцій навряд чи можна спостерігати в автономному, рафінованому вигляді в системі виховання тієї чи іншої країни. Та все ж з поступовим крахом у світі тоталітарних систем, поверненням людства від насильства технократичних впливів до демократичних відносин, гуманітарних витоків набуває поширення концепція демократично-національного виховання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рушійні сили процесу виховання	\|	Мотиви виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.