Виховання є складним багаторівневим процесом, в якому беруть участь різні суб'єкти (вихованці, вихователі). Одночасно на процес виховання впливає багато різноманітних факторів. Оскільки виховання є процесом, то діє рушійна сила.
Рушійною силою процесу виховання є результат протиріч між потребами і наявним рівнем вихованості особистості (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Рушійна сила процесу виховання
Дія рушійної сили — це внутрішня об'єктивна закономірність будь-якого процесу. Але у системі виховання дітей вона дещо прихована, не завжди усвідомлюється вихованцем, оскільки він не має достатнього соціального досвіду. Щоб рушійна сила справді виступала дієвим фактором, вихователь має створювати специфічні ситуації, залучаючи вихованців до сфери їх впливу. Та при цьому педагог має займати позицію лише обережного помічника вихованця у процесі подолання певних труднощів і ні в якому разі не робити це за нього. Бо інакше будуть створюватись тепличні умови, які не сприятимуть розвитку особистості, а породжуватимуть лише інфантильність. Тут слід пам'ятати повчання народної мудрості: "Готовою рибою можна нагодувати багатьох, та головне — дати людині вудку і навчити її користуватися нею. Хай ловить рибу і задовольняє свої потреби". У цьому має виявлятися мудрість і майстерність педагога (батьків, учителів-вихователів та ін.). Наприклад, батьки мають формувати у своєї дитини почуття сміливості. Вони навмисне створюють ситуації з елементами потреб, певних бар'єрів і залучають дитину до процесу подолання цих бар'єрів: "Сергійку, надворі уже темно, але ти полізь у льох і дістань яблук". "Та я ж боюсь, уже темно...". "То не будемо сьогодні їсти яблука?" "Піду, піду".
Виховні ситуації необхідно поступово ускладнювати, розширювати, враховуючи вікові й індивідуальні особливості вихованців. При цьому варто озброювати вихованців ефективними методами долання бар'єрів і дбати про збереження їх здоров'я.