• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття колективу, його види

Колектив— це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямку досягнення озна­ченої мети і мають органи самоврядування. Отже, для дієвого колективу характерні взаємозалежні певні ознаки: спільна мета, колективна діяльність, наявність органів самоврядуван­ня. А.С. Макаренко наголошував: "Колектив — це соціальний живий організм, який через те і організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колек­тиву, а є просто юрба або зборище"¹.

Виховання особистості в колективі є вираженням певних зако­номірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєми­нах створюються умови для соціально-психічного розвитку осо­бистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціально­го середовища — це соціально-психічний вакуум, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти взагалі.

Українська народна педагогіка акумулювала тисячолітній досвід народу щодо місця і ролі колективу у вихованні люди­ни. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях спостерігаємо думки, які підтверджують колективістську пси­хологію українців: "Громада — великий чоловік", "Де дружно, там і хлібно", "Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеть­ся", "Громада — це рада, що рішила — так і буде", "У товаристві лад — усяк тому рад" та ін.

¹ Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С. 213.

Народна педагогіка, вбачаючи у колективі могутню силу ви­ховного впливу на особистість, зосереджувала увагу на тому, щоб соціальний колектив виступав джерелом всебічного роз­витку кожного його члена, був надійним захисником інтересів, прав особистості. Оскільки характерними рисами менталітету українців були гуманізм, демократизм, не допускалось викори­стання колективу в якості інструмента приниження його членів, розпалювання конфліктів між ними. Лише в тоталітарних су­спільних утвореннях дбали про організацію колективів і вико­ристання їх як інструмента тиску на особистість, подавления її "Я", нівелювання та ін. В умовах розвитку демократичного су­спільства будь-які колективи мають формуватися та розвива­тися на засадах гуманізму й демократизму. Поява тенденцій нехтування принципом виховання особистості в колективі є про­явом нігілізму щодо закономірностей і досвіду нашого народу в царині соціального і психічного розвитку.

Колектив як соціальна діюча система має виконувати певні функції.

1. Організаторська:спрямована на об'єднання членів ко­лективу з метою виконання певних завдань.

2. Виховна:спрямована на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного ви­ховання, забезпечує умови для психічного й соціального розвит­ку особистості.

3. Стимулююча:сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості у всіх сферах; регулює поведін­ку членів колективу, впливає на формування певних якостей особистості — сили волі, гуманізму, працьовитості, совісності, чесності, цілеспрямованості, гідності та ін.

Педагогічні засади формування і розвитку є загальними для будь-якого виду колективу. Тому, говорячи про види колективів, не можна обмежитись лише визначенням дитячих колективів. У загальному аспекті функціонування колективів слід виокре­мити такі види колективів: первинний, загальношкільний, ви­робничий (колектив заводу, фабрики, установи, сільськогоспо­дарського підприємства та ін.), тимчасовий, сімейний.

Первинний колектив об'єднує людей (школярів), згуртованих в порівняно невелику соціальну групу, члени якої перебувають в постійних ділових, дружніх, побутових стосунках. Це може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, про-

фесійної групи в установі, підрозділу у військових об'єднаннях та ін. За кількісним складом первинний колектив має налічу­вати, наприклад 10—15 осіб. Якщо їх більше, то в такій групі створюються мікроколективи, формуються більше групові та міжособисті стосунки. Коли ж соціальна група нараховує мен­ше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному значенні. Це вже замкнена група друзів і приятелів.

З погляду якісного складу колектив повинен мати пропор­ційне співвідношення осіб протилежної статі. Якщо ця педаго­гічна вимога реалізується в загальноосвітніх закладах, то у виробничих колективах, колективах професійних навчальних закладів вона не витримується через об'єктивні та суб'єктивні причини, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних відносин.

Загальношкільні колективи об'єднують всіх учнів певного загальноосвітнього навчально-виховного закладу й педагогіч­них працівників. Щодо кількісного складу, то загальношкіль-ний колектив має налічувати 500—600 осіб. Це забезпечує мож­ливість членів колективу знати один одного, збиратися разом для розв'язання певних завдань, а педагогам, і, зокрема, керів­никам навчально-виховного закладу, знати вихованців, безпо­середньо впливати на них. І в цьому колективі має бути однако­ва кількість людей протилежних статей. Особливо гострою з цього погляду є проблема співвідношення жінок і чоловіків се­ред учителів-вихователів. Коли в загальноосвітніх школах, інших навчально-виховних закладах, на підприємствах на­лічується понад тисяча осіб (1500—2500), то колективу, по суті, немає. Член такого штучного соціального об'єднання є анонім­ною особою, що вкрай негативно впливає на її виховання.

Тимчасовий колектив групує особистостей, які є членами по­стійних колективів і об'єднуються для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Як пра­вило, тимчасові колективи невеликі, згруповані на основі со­ціальних інтересів.

Виробничі колективи об'єднують професіоналів для розв'я­зання різних завдань у галузі науково-дослідної роботи, вироб­ництва промислової і сільськогосподарської продукції, захисту держави, охорони порядку, лікування людей та ін. Ці колекти­ви розвиваються за загальними законами.

Окреме місце займає сімейний колектив, який об'єднує членів однієї родини. Він складався історично і виступав важливим соціальним утворенням у суспільстві. Оскільки тенденції роз­витку української сім'ї характеризувалися багатодітністю, спільністю співжиття в одній родині 2—3 поколінь, сім'я була досить міцним колективом, що забезпечував оптимальні умови для фізичного, психічного і соціального розвитку особистості. Щоб у сім'ї складалися колективістські стосунки, в ній мають бути мати, батько, щонайменше двоє-троє дітей і члени сім'ї стар­шого покоління. Якщо в сім'ї є лише батько й мати та одна дитина, складаються стосунки на основі парної залежності: бать­ко, мати — дитина, що, переважно, негативно впливає на вихо­вання дитини. "Єдиність дитини, — писав А.С. Макаренко, — приводить до концентрації неспокою, сліпої любові, страху, па­ніки, і в той же час у такій сім'ї нема нічого, що могло б у такому ж природному порядку цьому протистояти. Нема братів і сестер — ні старших, ні молодших, — нема, отже, ні досвіду піклування, ні досвіду гри, любові й допомоги, ні наслідування, ні пошани, нема, нарешті, досвіду розподілу спільної радості і спільного напруження, — просто нічого нема, навіть сучасного сусідства... Небезпечний шлях виховання єдиної дитини в сім'ї кінець кінцем зводиться до того, що сім'я втрачає якості колек­тиву"¹.

У соціально-психологічному і педагогічному плані колекти­ви можуть бути одновікові й різновікові. Природний шлях, що випливає з досвіду народної педагогіки, — це виховання особи­стості в різновіковому колективі. Тут старші за віком і со­ціальним досвідом члени колективу передають свій досвід мо­лодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труд­нощі. Молодші прагнуть оволодівати соціальним досвідом стар­ших, відчувають відповідальність перед ними та ін. Тому до­сить ефективно розвивається і впливає на своїх членів повно­цінний сімейний колектив. Доцільно формувати різновікові ко­лективи в школах-інтернатах, дитячих будинках, на виробни­цтвах та установах.

Узагальнену сутність цього питання подано на рис. 3.13.

¹ Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк„ 1954. — С 108—109.

15 — 3-1136

Розділ З

Рис. 3.13. Колектив

3.3.2. Діалектика розвитку колективу

А.С. Макаренко наголошував: "Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка..."¹. Такий підхід дає змогу розглядати й аналізувати педагогічні явища і процеси з позиції діалектич­ного розвитку. Колектив як соціальне утворення весь час пере­буває у русі.

Розробляючи теорію і практику колективу, А.С. Макаренко із захопленням писав: "Яка чудова, захоплююча діалектика! Вільний... колектив не здатний стояти на місці. Форма існуван­ня вільного людського колективу — рух вперед, форма смерті — зупинка"².

Вихователь, який працює з колективом, повинен, по-перше, стимулювати розвиток конкретного колективу, а, по-друге, зміню-

¹ Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1953. — С 425.

² Макаренко А.С. Педагогічна поема / Твори: В 7 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1953. — С 380.

Теорія виховання

вати тактику, напрямки і методи роботи з вихованцями і ко­лективом взагалі залежно від стадійності його розвитку.

Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрі­шньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

Особливості розвитку колективу залежать від таких чинників, як актив, органи самоврядування, лідер.

Актив— це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу. Органи самоврядуванняє уповноваженими колек­тиву на основі демократичних виборів, які допомагають педаго­гові здійснювати керівні функції, підтримувати зв'язки з упов­новаженими інших колективів. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самоутверджують­ся. Лідер— це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, про­являти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу. У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени ко­лективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяль­ності; відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є забез­печення системи вимог і організація діяльності на засадах єдинопочатку керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії та тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрямки його роботи: вивчення членів колективу; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; органі­зація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив у цілому, так і на кожного члена колективу зокрема.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; чле­ни колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти

15*

ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяль­ності.

Провідна тактична лінія: здійснювати керівництво на де­мократичних засадах з опорою на актив.

Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихо­ванців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихо­ванцями базуються на засадах демократизму і принципі пара­лельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосе­реднього й опосередкованого впливу).

Більшість вихованців діє свідомо, активно і підпорядковує собі меншість, колектив у цілому, усвідомлює завдання, члени колек­тиву здатні висувати актуальні завдання — це ознаки, які ха­рактеризують колектив на третій стадії його розвитку.

Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на розширених засадах демократиз­му, вирішення всіх питань життєдіяльності колективу на за­гальних зборах.

Напрямки роботи вихователя на третій стадії: продовжує вивчати членів колективу; почергово залучає вихованців до виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, спільно з усіма членами колективу обговорює зав­дання і перспективні лінії його розвитку.

А.С. Макаренко діалектику розвитку колективу поєднував з діалектикою розвитку вимог. "Без щирої, відвертої, певної, пал­кої і рішучої вимоги, — писав він, — не можна починати вихо­вувати колектив, і той, хто думає почати з хитких, підлабузниць­ких умовлянь, робить помилку.

...Вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі.

Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік пере­йшли перший, другий, третій, четвертий активіст, коли навколо вас організується група хлопчиків або дівчаток, які свідомо хо­чуть підтримати дисципліну.

Я поспішав з цим. Я, незважаючи на те, що ці хлопчики або дівчатка мають також багато недоліків, намагався швидше на­брати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги свої­ми вимогами, що їх вони висловлювали на загальних зборах, у

своїй групі, своїми думками. Це друга стадія розвитку вимоги, коли навколо мене утворювалось таке ядро.

І, нарешті, третя стадія розвитку цієї вимоги, коли вимагає колектив. Це — той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні й стилі, робота вихователя стає матема­тично точною, організованою роботою"¹.

Діалектику розвитку колективу зображено на рис. 3.14.

Рис. 3.14. Діалектика розвитку колективу

¹ Макаренко А.С. Проблеми шкільного виховання // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С 136—137.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
11. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
12. Б) Поняття корисності: (поняття, гранична та сукупна корисність продукту).

Переглядів: 5944