• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фактори розвитку колективу

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів.

1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педа-гогічних основ теорії і практики формування та розвитку ко­лективу.

2. Забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом.

3. Володіння технікою створення перспективних ліній.

4. Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу.

6. Наявність традицій в життєдіяльності колективу.

7. Дотримання належного стилю і тону в колективі. Питання теорії і практики розвитку колективу, його впливу

на формування особистості досить добре досліджені в психоло-го-педагогічній літературі, непогано розроблені технології ро­боти з колективами. Варто лише у процесі практичної роботи впевнено спиратися на надбання педагогічної науки, звільни­тися від ідеологічної заангажованості, цілеспрямовано працю­вати над розвитком колективу на засадах гуманізму, викори­стовувати колектив як джерело соціально-психологічного роз­витку особистості, її соціальної захищеності.

З окремим колективом вихованців працюють кілька вихо­вателів, керівників. І тут важливо забезпечити єдність їх впливів на колектив та дотримуватися наступності на етапах переходу колективу від однієї стадії розвитку до іншої, від керівного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу А.С. Ма­каренко писав: "Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив, і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу"¹.

Важливим чинником, що сприяє розвитку і становленню колективу, є система перспективних ліній. Перспектива— це

мета, "завтрашня радість" (А.С. Макаренко), що виступає стиму­лом у діяльності колективу й окремих його членів.

Будь-яка діяльність окремої людини чи певної спільноти може бути ефективною лише за умов наявності й усвідомле-ності мети. Тому А.С. Макаренко писав: "Справжнім стиму­лом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегли­во перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людини... Виховати людину — значить виховати в неї пер­спективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні тих, що вже є, в поступовій підстановці цінніших"¹.

Говорячи про формування колективу, виховання особистості в колективі, треба дбати, щоб перспектива окремої особи співпа­дала деякою мірою з перспективою колективу.

За визначенням А.С. Макаренка, перспектива може бути близька, середня і далека. Майстерність вихователя у форму­ванні колективу має проявлятися в організації системи перс­пективних ліній з урахуванням можливостей членів колекти­ву, реальних соціальних обставин. У процесі організації перс­пектив варто дотримуватися таких вимог:

1. Перспектива має бути зримою і реальною.

2. Передбачати, щоб перспектива була доступною і посиль­ною для досягнення.

3. Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи.

Суттєвим структурним компонентом, що сприяє розвитку колективу, його впливу на особистість, є актив і органи самовря­дування. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямова­на на формування активу, стимулювання його діяльності. В активі педагог повинен бачити своїх помічників і союзників. А.С. Макаренко, приділяючи велику увагу активу, писав: "Ак­тив є тим здоровим, необхідним у виховному дитячому закладі резервом, який забезпечує наступність поколінь у колективі, збе­рігає стиль, тон і традиції колективу. Підростаючий актив змінює

¹ Макаренко А.С. Проблеми шкільного виховання // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк„ 1954. — С 163.

¹ Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С 69.

в громадській роботі вихованців, які закінчили заклад, і таким чином забезпечується єдність колективу"¹.

Вихованців-активістів треба включати в конкретну діяльність, перекладати на них ряд обов'язків і функцій вихователів, вчи­ти методам і засобам їх виконання. Це забезпечує соціальне зростання особистості. Кількісний склад активістів у колек­тиві має розширюватися, вони шляхом позитивної діяльності мають залучати у свою сферу все більше і більше вихованців.

Актив є тим ґрунтом, на якому формуються органи самовря­дування як уповноважені колективу. Обрання органів самовря­дування має здійснюватися на демократичних засадах. Вихова­тель спільно з активом визначає функції органів самовряду­вання, його підрозділів, створює умови для самостійної і відпові­дальної діяльності, вчить членів органів самоврядування ефек­тивно працювати у цих підрозділах, вирішувати певні педагогічні проблеми. Робота вихователя в органах самоврядування є доб­рою школою соціального становлення особистості.

А.С. Макаренко визначив передумови, за яких діяльність органів самоврядування буде актуальною й ефективною:

1) адміністрація закладу, в тому числі педагогічна, не має за­мінювати органи самоврядування;

2) рішення органів самоврядування має бути виконане;

3) якщо рішення хибне, то керівники виховного закладу ма­ють апелювати до загальних зборів і домагатися його відміни, а не скасовувати таке рішення;

4) адміністрація має здійснювати вплив на органи самовря­дування на демократичних засадах через педагогів, які корис­туються особливою повагою у вихованців;

5) робота в органах самоврядування не має займати у вихо­ванців багато часу, щоб це не здалося переобтяжливим;

6) керівники виховного закладу не повинні контролювати роботу органів самоврядування.

Для розвитку колективу необхідно створювати належні со­ціально-педагогічні умови. Якщо це стосується школи, то в ній має панувати передусім дух гуманізму, добра і радості. Такі умови притягують вихованців до закладу і колективу, який діє в ньому.

Колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою поряд з іншими чинниками, соціально значимими традиціями.

¹ Макаренко АС. Методика організації виховного процесу // Твори: В 7 т. — Т. 5. — К.: Рад. шк., 1954. — С ЗО.

Традиція(від лат. traditio — передача) — це різновид або фор­ма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведін­ки, які успадковані від попередніх поколінь.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на ви­робництві колективи повинні працювати над створенням мо­рально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені багатством моральних впливів на особистість.

Життя колективу, ефективність його впливу на особистість залежить також від стилю і тону в колективі. Оскільки суттє­вою ознакою колективу є спільна діяльність для досягнення мети, то і стиль має характеризуватися діяльністю, діловитістю. Діловий стиль може проявлятися у різних сферах життя ко­лективу: у навчанні, грі, праці, дозвіллі та ін. Тому не можна допускати в колективі безпідставної галасливості, бездіяльності, неупорядкованості дій.

Діловий стиль характеризується певними відтінками тону (від лат. tonus — звук, напруження). Тон здорового колективу характеризується такими ознаками:

1) мажорністю, що виявляється в бадьорому, радісному на­строї, готовності до раціональної дії, внутрішньому спокої, впев­неності у своїх силах, своєму майбутньому. Мажорний тон до­помагає наповнити життя кожного вихованця і колектив в ціло­му позитивними емоціями, впливає на згуртування колективу на засадах внутрішнього задоволення і внутрішньої радості;

2) гордістю за своє становище в колективі, відповідальністю за справи усіх членів колективу;

3) єдністю колективу, дружніми взаєминами між вихован­цями, які особливо яскраво відстежуються під час виконання важливих завдань;

4) відчуттям захищеності кожного члена колективу від при­нижень, насильства, знущання. Це має стати законом колекти­ву. Кожен вихованець має відчувати, що його захистять старші товариші, вихователі;

5) здатністю гальмувати свої негативні дії або вчинки, які мо­жуть зашкодити товаришам чи колективу взагалі. Звичка стри­мувати себе має бути виявом внутрішньої культури вихованців.

Джерелом формування стилю і тону колективу має бути пе­редусім діяльність педагогів.

Основні фактори формування колективу відображені на рис. 3.15.

Рис. 3.15. Фактори формування колективу

Таким чином, виховання особистості в колективі ґрунтуєть­ся на закономірностях, які складалися в народі протягом століть. Спроби дискредитувати ідею колективу, його вплив на форму­вання особистості ведуть до штучного вилучення із системи виховання важливого засобу розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості. Принципи "парної педаго­гіки" ніколи не сприяли і не сприятимуть вихованню соціаль­но зрілих громадян своєї держави.

Читайте також:

1. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
9. Абіотичні та біотичні фактори.
10. Агрегування та факторизація
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 3432