• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здоров'я людини — запорука її життєвого успі­ху. Напрямки, засоби і форми фізичного виховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Зав­дання для самоконтролю.

3.8.1. Здоров'я людини — запорука її життєвого успіху

Людина — то найдивовижніший і найбільш досконалий ви­твір природи. Вона складається з двох пов'язаних між собою сфер — фізичної та духовної. Турбота про фізичну досконалість є важливою передумовою повноцінного життя людини. Тому провідним завданням фізичного виховання є створення опти­мальних умов для забезпечення нормального фізичного розвит­ку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протіка­ють в ньому, набуття санітарно-гігієнічних вмінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потен­ціальних можливостей.

Наші пращури в системі виховання людини питанням фор­мування фізичної досконалості особистості надавали особливо­го значення. Фізична краса, здоров'я людини поціновувалися найвище, поряд з розумом, серед інших людських якостей. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості людини: "Сила та розум — краса люди­ни", "В здоровому тілі — здоровий дух", "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє", "Бережи одежу знову, а здоров'я змоло­ду", "Найбільше багатство — здоров'я", "Здоров'я — всьому го­лова" та ін.

Фізично красиві, здорові люди прославлялися у піснях, леген­дах, билинах. Згадаймо народні образи богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Микулу Селяниновича, Котигорошка.

Впродовж століть народ створював своєрідну систему фізич­ного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, яка у своєму лоні виношує дитя, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 років, і особ­ливості купання та загартування дитини, і якомога раннє за-

лучення малюка до рухових вправ (повзання, раннє ходіння за візочком, спеціальні ігри на розвиток м'язів). Коли дитина підро­стала, то її залучали до різних видів діяльності, які сприяли розвитку м'язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купан­ня, спілкування з природою). Батьки не боялися привчати ди­тину до посильної фізичної праці, яка найкраще сприяла її фізичному розвитку, зміцненню здоров'я з одночасним соціаль­ним розвитком особистості. Наприклад, спочатку доручали пасти качки, гуси, а потім телята, корови, вівці, свині. Підростав юнак — і йому доручали пасти коней, водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного змужніння. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали са­нітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, вмиватись холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Поширення різних хвороб, погане медичне обслуговування, інші побутові незгоди, тяжка праця негативно впливали на здоров'я людей, скорочували їх життя. Перше місце посідав природний відбір. Виживали лише фізично здорові люди, які народжували здорових дітей. Тому не дивно, що турбота кожної людини про власне здоров'я виступала на перший план життєдіяльності.

В умовах науково-технічного прогресу проблеми фізичного виховання підростаючого покоління, та й усього населення, різко загострюються. Значна частина дітей уже народжується хвори­ми. Це зумовлено передусім загрозливим екологічним станом. Окрім того, в силу розвитку техніки дитина з раннього віку перебуває у стані гіподинамії. Та й значна частина дорослих людей перебуває в такому самому стані.

Тому важливою передумовою інтенсивного соціально-еконо­мічного поступу нашого народу є турбота про здоров'я усіх гро­мадян України.

3.8.2. Напрямки, засоби і форми фізичного виховання

Розв'язання завдань фізичного виховання — проблема бага-тоаспектна і вимагає комплексного підходу. По суті, з моменту зародження дитини і впродовж всього життя людини необхід­ний комплекс цілеспрямованих дій, що сприяють зміцненню й збереженню здоров'я.

Варто виділити такі традиційні напрямки (шляхи) фізично­го виховання.

1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені гене­тичні основи формування фізичного здоров'я дитини, забезпе­чені умови для її фізичного розвитку, озброєння першими са­нітарно-гігієнічними вміннями і навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом та ін.).

2. Перебування у дитячому садку. Педагоги-вихователі до­помагають батькам у забезпеченні системи фізичного вихован­ня дітей з урахуванням їх віку і статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закла­дах. Впродовж 10—11 років школярі охоплені системою за­нять, інших заходів, які впливають на зміцнення здоров'я дітей, набувають поглиблених знань у галузі фізичної культури за допомогою системи навчальних дисциплін (анатомія і фізіоло­гія людини, валеологія та ін.).

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-оздоровчих секціях, клубах та ін.). Ці заклади по­кликані задовольняти спортивні інтереси школярів і проводи­ти цілеспрямовану роботу зі зміцнення їх здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.

5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця є переважаючим видом діяльності учнів, сту­дентів, то для підтримання певної гармонії у розвитку особи­стості потрібні певні навантаження на фізичну сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь в роботі спортивних секцій.

6. Участь у продуктивній виробничій діяльності, фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою діяльністю і передусім з фізичною працею. Помірковані і дозовані навантаження у фізичній сфері сприяють розвитку м'язових систем, позитивно впливають на підтримання здорового ритму в організмі.

Основними засобами фізичного виховання є:

1. Натуральні сили природи: сонце, повітря, вода.

2. Організація правильного режиму харчування, праці і відпо­чинку.

3. Гігієнічна гімнастика.

4. Гігієна догляду за тілом.

5. Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання люди­ни, мають використовуватися комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців, матеріальних умов.

Склалися традиційні форми фізичного виховання: уроки фізичної культури, діяльність спортивних секцій, гуртків та ін.

Слід зауважити, що фізичне виховання не повинно обмежу­ватись лише формами, що забезпечують умови для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних потенційних можливостей, форму­вання спортивних навичок. На кожному "квадратному метрі" виховного простору педагоги мають дбати про створення опти­мальних умов для збереження здоров'я дітей, їх фізичний роз­виток (безпосередньо на кожному уроці не фізкультурного про­філю, на перервах, під час прогулянок, суспільно корисної праці, в ігровій діяльності, у процесі організації дозвілля та ін.).

Основні положення теми відображені на рис. 3.29.

Рис. 3.29. Мнемосхема фізичного виховання

Читайте також:

1. IV. Самовиховання.
2. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
3. Аспекти фізичного виховання, його засоби в українській етнопедагогіиі
4. Б) Принцип народності виховання
5. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
6. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
7. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
8. В галузі фізичного виховання
9. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
10. В.О. Сухомлинський про розумове виховання
11. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
12. Види виховання

Переглядів: 1387