ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Здоров'я людини — запорука її життєвого успіху. Напрямки, засоби і форми фізичного виховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Завдання для самоконтролю.

3.8.1. Здоров'я людини — запорука її життєвого успіху

Людина — то найдивовижніший і найбільш досконалий витвір природи. Вона складається з двох пов'язаних між собою сфер — фізичної та духовної. Турбота про фізичну досконалість є важливою передумовою повноцінного життя людини. Тому провідним завданням фізичного виховання є створення оптимальних умов для забезпечення нормального фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протікають в ньому, набуття санітарно-гігієнічних вмінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

Наші пращури в системі виховання людини питанням формування фізичної досконалості особистості надавали особливого значення. Фізична краса, здоров'я людини поціновувалися найвище, поряд з розумом, серед інших людських якостей. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості людини: "Сила та розум — краса людини", "В здоровому тілі — здоровий дух", "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє", "Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду", "Найбільше багатство — здоров'я", "Здоров'я — всьому голова" та ін.

Фізично красиві, здорові люди прославлялися у піснях, легендах, билинах. Згадаймо народні образи богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Микулу Селяниновича, Котигорошка.

Впродовж століть народ створював своєрідну систему фізичного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, яка у своєму лоні виношує дитя, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 років, і особливості купання та загартування дитини, і якомога раннє за-

лучення малюка до рухових вправ (повзання, раннє ходіння за візочком, спеціальні ігри на розвиток м'язів). Коли дитина підростала, то її залучали до різних видів діяльності, які сприяли розвитку м'язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купання, спілкування з природою). Батьки не боялися привчати дитину до посильної фізичної праці, яка найкраще сприяла її фізичному розвитку, зміцненню здоров'я з одночасним соціальним розвитком особистості. Наприклад, спочатку доручали пасти качки, гуси, а потім телята, корови, вівці, свині. Підростав юнак — і йому доручали пасти коней, водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного змужніння. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали санітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, вмиватись холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Поширення різних хвороб, погане медичне обслуговування, інші побутові незгоди, тяжка праця негативно впливали на здоров'я людей, скорочували їх життя. Перше місце посідав природний відбір. Виживали лише фізично здорові люди, які народжували здорових дітей. Тому не дивно, що турбота кожної людини про власне здоров'я виступала на перший план життєдіяльності.

В умовах науково-технічного прогресу проблеми фізичного виховання підростаючого покоління, та й усього населення, різко загострюються. Значна частина дітей уже народжується хворими. Це зумовлено передусім загрозливим екологічним станом. Окрім того, в силу розвитку техніки дитина з раннього віку перебуває у стані гіподинамії. Та й значна частина дорослих людей перебуває в такому самому стані.

Тому важливою передумовою інтенсивного соціально-економічного поступу нашого народу є турбота про здоров'я усіх громадян України.

3.8.2. Напрямки, засоби і форми фізичного виховання

Розв'язання завдань фізичного виховання — проблема бага-тоаспектна і вимагає комплексного підходу. По суті, з моменту зародження дитини і впродовж всього життя людини необхідний комплекс цілеспрямованих дій, що сприяють зміцненню й збереженню здоров'я.

Варто виділити такі традиційні напрямки (шляхи) фізичного виховання.

1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені генетичні основи формування фізичного здоров'я дитини, забезпечені умови для її фізичного розвитку, озброєння першими санітарно-гігієнічними вміннями і навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом та ін.).

2. Перебування у дитячому садку. Педагоги-вихователі допомагають батькам у забезпеченні системи фізичного виховання дітей з урахуванням їх віку і статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Впродовж 10—11 років школярі охоплені системою занять, інших заходів, які впливають на зміцнення здоров'я дітей, набувають поглиблених знань у галузі фізичної культури за допомогою системи навчальних дисциплін (анатомія і фізіологія людини, валеологія та ін.).

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-оздоровчих секціях, клубах та ін.). Ці заклади покликані задовольняти спортивні інтереси школярів і проводити цілеспрямовану роботу зі зміцнення їх здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.

5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця є переважаючим видом діяльності учнів, студентів, то для підтримання певної гармонії у розвитку особистості потрібні певні навантаження на фізичну сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь в роботі спортивних секцій.

6. Участь у продуктивній виробничій діяльності, фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою діяльністю і передусім з фізичною працею. Помірковані і дозовані навантаження у фізичній сфері сприяють розвитку м'язових систем, позитивно впливають на підтримання здорового ритму в організмі.

Основними засобами фізичного виховання є:

1. Натуральні сили природи: сонце, повітря, вода.

2. Організація правильного режиму харчування, праці і відпочинку.

3. Гігієнічна гімнастика.

4. Гігієна догляду за тілом.

5. Гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання людини, мають використовуватися комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців, матеріальних умов.

Склалися традиційні форми фізичного виховання: уроки фізичної культури, діяльність спортивних секцій, гуртків та ін.

Слід зауважити, що фізичне виховання не повинно обмежуватись лише формами, що забезпечують умови для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних потенційних можливостей, формування спортивних навичок. На кожному "квадратному метрі" виховного простору педагоги мають дбати про створення оптимальних умов для збереження здоров'я дітей, їх фізичний розвиток (безпосередньо на кожному уроці не фізкультурного профілю, на перервах, під час прогулянок, суспільно корисної праці, в ігровій діяльності, у процесі організації дозвілля та ін.).

Основні положення теми відображені на рис. 3.29.

Рис. 3.29. Мнемосхема фізичного виховання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.