Розкриття нафтових пластів бурінням і конструкції вибоїв свердловин

Розкриття нафтових пластів, освоєння і підвищення продуктивності свердловин – важливі процеси підготовки свердловин до експлуатації. Якість виконання цих робіт оцінюють за даними дослідження свердловин. Від їх якості залежить поточна продуктивність (дебіт) і тривалість роботи свердловин, нафтовилучення із покладу.

Розрізняють розкриття нафтових пластів бурінням та перфорацією.

Основною вимогою, яка пред’являється до розкриття продуктивного пласта в процесі буріння (первинне розкриття), є забезпечення максимально можливого збереження природного стану привибійної зони, уникнення її забруднення і руйнування.

Проектно-кошторисна документація на будівництво свердловин повинна містити спеціальний розділ із розкриття продуктивних пластів. Параметри бурового розчину, технологічні параметри і режим буріння в інтервалі продуктивного пласта повинні забезпечувати якісне розкриття продуктивного об’єкта. Тип і параметри бурового розчину для розкриття продуктивного пласта повинні бути обгрунтовані в проекті на будівництво свердловин згідно з особливостями геолого-літологічної будови, колекторських і фільтраційних характеристик пластів із урахуванням мети і методів досліджень, які проводяться в процесі буріння. Для якісного розкриття продуктивного об’єкта необхідно використовувати розчини, які забезпечують максимальне збереження природної проникності і насиченості колектора, можливість виконання необхідного комплексу геофізичних досліджень. Як правило, це повинні бути інші розчини, ніж ті, які використовувались при бурінні свердловини до розкриття продуктивного горизонту.

Контроль за якістю розкриття продуктивних пластів здійснюється відповідними службами бурових і нафтогазовидобувних підприємств.

У період буріння і після розкриття продуктивних горизонтів виконується комплекс геофізичних досліджень свердловини, який передбачено робочою документацією на будівництво свердловини. Цей комплекс робіт визначається нафтогазовидобувним підприємством на підставі проектної технологічної документації на розробку родовища, погоджується з буровою організацією-підрядником робіт і геофізичною організацією, яка виконуватиме вказані дослідження.

Методи розкриття нафтових пластів бурінням можуть бути різними, але всі вони мають задовольняти таким основним вимогам:

а) при розкритті пластів з малим пластовим тиском (низьконапірних пластів) потрібно не допустити погіршення фільтраційної здатності привибійної зони пласта;

б) при розкритті високонапірних пластів (із пластовим тиском вище від гідростатичного) слід не допустити можливості відкритого (аварійного) фонтанування свердловини;

в) у всіх випадках необхідно створити відповідні та надійні конструкції стовбурів і вибоїв свердловин.

Продуктивний пласт можна розбурити за одним із двох основних способів:

а) разом із вищезалеглими пластами, відтак опускають експлуатаційну колону, цементують і проводять перфорацію (рис. 1.15, а, б, в); якщо свердловину обладнують готовим фільтром, то цементування здійснюють манжетним способом вище від продуктивного пласта (див. рис. 1.15, г);

б) після буріння і кріплення (цементування) стовбура свердловини до покрівлі продуктивного пласта (див. рис. 1.15, д-ї).

Стосовно до обох випадків можна виокремити три основні типи конструкцій експлуатаційного вибою:

1) відкритий (не обсаджений колоною труб) стовбур (див. рис. 1.15, е);

2) фільтр (див. рис. 1.15, г, ж, з);

3) закритий стовбур або із зацементованою обсадною колоною (див.
рис. 1.15, а, б, в), або із зацементованим хвостовиком (див. рис. 1.15, д), але в обох випадках із виконанням опісля перфорації;

4) комбінований вибій (див. рис. 1.15, і, ї), в якому верхню частину обсаджують обсадними трубами, цементують і перфорують, а нижню – залишають відкритою або опускають готовий трубний фільтр.

Відкритий стовбур, тобто не обсаджений колоною труб і не зацементований, має менше 5% фонду свердловин. Хоч така конструкція вибою служить еталоном гідродинамічної досконалості свердловин, але її застосування можливе лише за наявності стійких (без осипання) однорідних чи карбонатних (тріщинуватих) пластів з малою товщиною, а також за відсутності потреби у вибірковому діянні на окремі інтервали пласта.

Рис. 1.15 – Схеми конструкцій експлуатаційного вибою свердловин (за Я.С. Коцкуличем): 1 – експлуатаційна колона; 2 – цементне кільце; 3 – продуктивний пласт; 4 – водоносний пласт; 5 – перфораційні отвори; 6 – трубний фільтр; 7 – штучний колектор; 8 – хвостовик; 9 – фільтр; 10 – пакер або підвісний пристрій; 11 – гравійний фільтр; 12 – колона насосно-компресорних труб (НКТ)

Перфорація колон здійснюється після обсаджування стовбура свердловини обсадними трубами, подальшого цементування їх і реалізована в понад 90% свердловин усього фонду. Вона забезпечує створення надійної і стійкої конструкції вибою, можливість поетапного вироблення пластів, вибіркового діяння на кожний пласт, спрощує технологію будівництва свердловини порівняно зі встановленням фільтрів.

Фільтри використовують лише для боротьби з коркоутворенням у випадку нестійких, сипких колекторів, здатних руйнуватися з винесенням піску під час експлуатації свердловини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація свердловин за профілем їх стовбура	\|	Вибір конструкцій вибоїв свердловин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.