Протиерозійні заходи та споруди

Водна ерозія ґрунтів можлива тоді, коли жива сила водного потоку перевищує протиерозійну стійкість ґрунту. Тому запобігання і зниження її розвитку можливе в разі дії чинників, спрямованих на зменшення живої сили потоку й посилення опірності ґрунту змиву. Це можливо шляхом застосування комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів, які регулюють природні та господарські негативні чинники і відкривають можливості керованого підвищення продуктивності землі.

Організаційно-господарські протиерозійні заходи – це проектування і впровадження науково обґрунтованого комплексу заходів щодо підвищення родючості ґрунтів, зокрема:

§ визначення й уточнення меж землекористування господарств;

§ правильний вибір сівозміни;

§ проектування полів, доріг й скотопрогонів відповідно до рельєфу місцевості;

§ проектування спеціальних ґрунтозахисних заходів;

§ проектування захисних лісонасаджень;

§ вибір виду й характеру гідротехнічних споруд;

§ визначення спеціалізації господарства та його виробничих підрозділів.

Агротехнічні протиерозійні заходи включають:

§ обробку земель поперек схилів;

§ боронування зябу (створення борозен через 5-10 м, переривчасте боронування);

§ хрестування (при похилах 2-3° орють борозни вздовж і впоперек схилів. У місці перетину утворюються перпендикулярні поглиблення, які затримують поверхневий стік);

§ щілювання (нарізують щілини через 10-12 м на глибину 45-55 см);

§ збагачення ґрунту органічною речовиною, безвідвальна оранка і плоскорізний обробіток ґрунту;

§ впровадження ґрунтозахисних сівозмін, залуження (на схилах крутизною 3-5° розорані смуги завширшки 40-50 м чергуються з нерозораними 10-15-метровими смугами). Із збільшенням крутизни схилу ширина розораних смуг зменшується.

§ проектування спеціальних траншей (у міжряддях саду, розташованих впоперек схилу, викопують траншеї з перемичками через 20-30 см завглибшки 1,3-1,5 м і завширшки 0,4-0,6 м. Траншеї заповнюють гноєм на висоту 0,2-0,3 м, поверх укладають гілки, потім шар соломи, після цього вносять мінеральні добрива, а траншею засипають верхнім родючим шаром ґрунту завтовшки 15-20 см. Ділянку суцільно задерновують злаковими багаторічними травами.

Лісомеліоративні заходи сприяють рівномірному розподілу зимових опадів і сніготаненню, знижують випаровування з поверхні ґрунту. Крім того, лісосмуги сприяють прискоренню морфогенезу змитих ґрунтів. Ґрунти трансформуються у вищі таксономічні ранги. Вздовж водорегулюючих лісових смуг формуються системи ґрунтополіпшених поясів з ознаками і властивостями, близькими до зональних ґрунтів.

Лісові насадження фільтрують як поверхневий, так і внутрішньоґрунтовий стік, утримують більшу частину біогенних речовин. Установлено, що вміст біогенних речовин у водах поверхневого стоку з ріллі при проходженні через захисні смуги лісонасаджень знижується в середньому в 4-5 разів.

Лісосмуги залежно від місця розташування та призначення можуть бути:

вітроломними – розташовуються у привододільному фонді перпендикулярно до напряму переважаючих вітрів через 500-900 м і більше та шириною 10-15 м;

водорегулюючими – призначені для поглинання поверхневого стоку з вищерозташованої площі й одночасного затримання твердого стоку (розміщуються у прибережному фонді імають ширину 15 м).

прибалковими й прияружними – призначені для запобігання ерозійним процесам у нижній частині схилів прибережного фонду.

прирусловими – лісосмуги розташовуються уздовж берегів річки, навкруги ставків та водосховищ і служать для захисту їх від замулення й руйнування берегів.

Гідротехнічні протиерозійнізаходи здійснюють з метою боротьби з утворенням на схилах сконцентрованих потоків талихі дощових вод, затримання поверхневого стоку для зрошення та риборозведення, а також інших цілей.

До протиерозійних споруд належать такі гідротехнічні споруди:

водозатримуючі – затримують поверхневий стік на схилах водозборів з метою запобігання скиду його в яри, балки та нижчерозташовані схилові землі. До них відносять водозатримуюючі вали-канали і вали-тераси;

водоспрямувальні– відводять водні потоки від ярів або незалужених схилів до водоскидних споруд чи добре укріплених схилів. До них відносять водоспрямувальні вали й нагірні канави, вали й канави-розпилювачі;

Рис. 13.2. Водоспрямувальні лісосмуги

1 − висівання багаторічних трав; 2 − ставок; 3 − вал

водоскидні– скидають сконцентрований поверхневий стік від вершини ярів на дно ярів або балок. Це швидкотоки, перепади, шахтні та трубчасті водоскиди;

донні– закріплюють дно ярів, запобігають їхньому розмиву. Це загати, напівзагати, донні перепади та пороги;

водорегулювальні (водойми-регулятори) – споруджують на малих річках і струмках. Їх використовують комплексно в різних галузях господарства (риборозведення, водопостачання, зрошення), а також з рекреаційною метою.

Вали-канали– це гідротехнічні споруди для боротьби з ярами. їх висота 1,3-2 м, ширина по гребеню 2-2,5 м. Закладення мокрого відкосу до 5-7, сухого – 2-3. Безпосередньо в ярах розмішують загати. При цьому частину яру вище загати засипають, або виположують, або лишають у попередньому вигляді як додатковий резервуар для затримання води й змитого ґрунту.

Для відведення вод від вершин ярів і припинення їхнього подальшого збільшення створюють водовідвідні вали, розраховані на пропуск найбільшої секундної витрати води 10 %-ї забезпеченості. У разі великого розчленування схилів, крім валів, будують бетонні споруди (східчасті перепади, швидкотоки).

Водозатримувальні вали-канали розраховують на затримання суми одного з більшихоб'ємів зливового або талого стоку та твердого стоку за розрахунковий період. Цю витрату позначають .

Знайдений об'єм стоку має бути затриманий валом-канавою з певною довжиною , висотою валу та глибиною канави .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процеси водної ерозії, їх вплив на довкілля	\|	Зсуви, руйнування берегів, перезволоження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.