Класифікація бойових токсичних хімічних речовин

Фізіологічна класифікація ґрунтується на перевазі токсичної дії тієї чи іншої отруйної речовини на організм та симптомах, які виникають при ураженні певною групою ОР.

За цією класифікацією ОР поділяються на шість груп:

нервово-паралітичні (VX, зоман, зарин);

шкірнонаривні (іприт, люїзит, азотисті іприти);

загально-отруйні (синильна кислота, хлорціан, оксид вуглецю);

задушливі (фосген, дифосген, фториди хлору, фториди сірки);

подразливі (CS, CR, хлорпікрин, хлорацетофенон, адамсит);

психохімічні (BZ, LSD).

За бойовим призначенням ОР поділяють на смертельні речовини та речовини, які тимчасово виводять із ладу. Під час бойового застосування смертельні ОР викликають тяжкі (смертельні) ураження живої сили. До цієї групи входять ОР нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загально-отруйної і задушливої дії, ботулінічний токсин (речовина XR). Тимчасово виводять з ладу речовини психохімічної дії, речовини подразливого типу і стафілококовий токсин PG; вони позбавляють боєздатності особовий склад на період від декількох годин до декількох діб. Уражаюча дія таких речовин проявляється під час контакту з ними та зберігається протягом декількох годин після виходу із забрудненої атмосфери.

Класифікація за швидкістю наступу уражаючої дії. Потрібно розрізняти швидкодіючі та повільнодіючі ОР залежно від того, чи мають вони період прихованої дії. До швидкодіючих ОР належать нервово-паралітичні, подразливі та деякі психохімічні речовини, тобто ті, котрі здатні за декілька хвилин привести до втрати боєздатності. Шкірнонаривні, загально-отруйні, задушливі та деякі психохімічні ОР, токсичний ефект котрих виникає тільки після періоду прихованої дії тривалістю до кількох годин, належать до повільнодіючих.

Класифікація за тривалістю збереження уражаючої здатності. Залежно від тривалості збереження здатності уражати живу силу при зараженні військ і місцевості ОР поділяються на дві групи: стійкі та нестійкі. До групи стійких ОР належать речовини, які мають порівняно високу температуру кипіння (умовно більше 150°С) і відповідно малу пружність пари. Цим ОР властива значна стійкість (від кількох годин влітку до декількох днів і навіть тижнів узимку), що дозволяє застосувати їх для зараження місцевості і військової техніки. За допомогою спеціальних боєприпасів, які вводять ОР в надземний шар атмосфери у вигляді туману, СОР можуть бути використані також і для ураження живої сили через органи дихання і шкіри. До стійких ОР належать: VX, зоман, іприт. До групи нестійкихОР належать речовини з низькими температурами кипіння (умовно до 150°С) і відповідно достатньо високою пружністю пари. Після розриву бойових оболонок такі речовини, потрапляючи в атмосферу у вигляді пари, утворюють хмару зараженої атмосфери, яка поширюється за напрямком вітру і досить швидко розсіюється. Швидкість розсіювання залежить від метеорологічних умов і рельєфу місцевості. Основним призначенням ОР цієї групи є зараження надземного шару атмосфери для ураження живої сили через органи дихання. До нестійких ОР належать: зарин, синильна кислота, хлорціан, фосген.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ХІМІЧНА ЗБРОЯ	\|	Бойовий стан отруйних речовин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.