Напрями та течії в мистецтві модернізму

Виникнення розвиненого модернізму більшість дослідників пов'язує з експресіонізмом(від французького ехргеssiоn - вираз, виразність). Батьківщиною експресіонізму була Німеччина, де з'явилися перші спілки молодих художників, занепокоєних долею культури напередодні Першої світової війни. Художникам-експресіоністам світ вбачався абсурдним, негармонійним і хаотичним, ворожим «природній» людині. Тому ставлення до дійсності визначалось тим, що предмети і явища отримували властивості особистих почуттів і рис художника. Свої почуття, враження, відчуття від буремних подій і спосіб художнього чуття вони намагалися нести з максимальною виразністю, гостротою, наполегливістю експресивністю.

Щоб якомога виразніше передати «внутрішній зміст» твору, в якому світ зовнішній гостро і боляче заломлювався у внутрішньому світі власної особистості, художники-експресіоністи користувались відповідними художніми засобами: сміливими поєднаннями кольорів, зміщенням планів, кутастими та ламаними лініями, непропорційними формами, зламом та деформацією зображення. Відомими представниками експресіонізму в образотворчому мистецтві стали.

Близьким до експресіонізму вважається фовізм (від французького fauve – дикі ). До групи фовістів входили художники, яких об'єднувало прагнення до емоційної сили художнього вияву, стихійної динаміки малюнку, створення художніх образів виключно за допомогою інтенсивних яскравих кольорів. Основні кольори і мотиви фовісти брали з природи, але посилювали й загострювали їх. Головний засіб конструювання картин у фовістів — це використання «суб'єктивного» кольору: художники дозволяли собі пофарбувати в улюблений колір предмети, які в дійсності мають зовсім інший колір, і, з точки зору здорового глузду, виявляються «дикими» (яскраво - червоне небо, густо-рожеве жіноче тіло, синя корова тощо). Цікавлячись насамперед кольоровими контрастами і пошуком найбільшої інтенсивності, фовісти прийшли до спрощення й умовності форм. Предметом їх зображення є найпростіші мотиви: барвисті тканини і крісла, оголене і напівоголене тіло. Об'єм і простір на їхніх картинах майже відсутній.

Протилежно експресіонізму й фовізму, які прагнули до максимального передання своїх переживань, кубісти та футуристи шукали нові форми для зображення навколишнього реального світу.

Кубізм виник у Парижі на початку XX ст. і пов'язаний з творчістю Жоржа Брака та раннього Пабло Пікассо (1881-1973). Кубісти виходили у своїй творчості з того, що справжню сутність усіх предметів та явищ реального світу, включаючи людину, може бути передано у вигляді різноманітних поєднань простих геометричних фігур. Вони поставили перед собою завдання виявляти і фіксувати ці фігури у своїх творах, уникаючи передання внутрішньої уявної схожості змальованого предмета з відповідними реальними об'єктами. Зображуючи ці фігури, художник-кубіст керується суб'єктивним смаком, максимально пориваючи з буденною логікою і фізичними закономірностями реального світу. Кубісти відмовились від традиційних художніх засобів (передання тривимірного простору, атмосфери, світла) і розробили нові форми багатовимірної перспективи, які давали змогу показати об'єкт з усіх боків у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, утворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півкола.

Про утворення футуризму(від латинського futurum - майбутнє) заявив італійський письменник Філіппо Марінетті, проголошуючи загибель мистецтва минулого і народження мистецтва майбутнього. Батьківщина футуризму — Італія, тому більшість саме італійських імен пов'язана з цією течією: У. Боччоні, Н. Карра, Дж. Северіні, Дж. Балла. Футуристи також вважали, що мистецтво не повинне відображати дійсність. Об'єктом мистецтва, на їх погляд, повинен бути не предметний світ, а рух, який вносить художник, поєднуючи час, місце, форми, колір. Для втілення такого поєднання футуристи використовують прийом дивізіонізму, тобто передання руху завдяки повторенню елементів предмета (наприклад, у картині Северіні це робиться шляхом зображення безлічі ніг дівчини, яка йде балконом). Футуристи намагались створити урбаністичне мистецтво, яке б прославляло культ

техніки та індустріальних міст. Загальне відчуття хаосу. Предмети, натуралістичні деталі поєднуються з відірваними лініями та площинами на тлі дисгармонії кольору та форми.

Футуризм пробував свої сили в різних галузях мистецтва. У скульптурі представники футуризму закликали відмовитись від «кайданів-законів» і перетворити скульптуру в «звільнені пластичні купи». В музиці вони ставили завдання «виразити музичну душу натовпу, великих промислових складів, поїздів, крейсерів, авто...». Так виникає брюїтистська музика (від французького - шум), яка славить Машину та Струм.

Початок абстракціонізму(від латинського abstractio — далекий від дійсності) припадає на 10-ті роки XX ст. Абстракціонізм - це безпредметне мистецтво, представники якого повністю відмовляються від зображення реальної дійсності і людини. Вже з перших кроків існування абстракціонізм поділявся на два основні різновиди. Для першого напряму типовим було прагнення до гармонізації безформних кольорових композицій, для другого — створення геометричних абстракцій.

Засновником першого напряму абстракціонізму є росіянин Василь Кандинський (1866-1944), який зробив акцент на самостійній виразній цінності кольору, його барвистості, на кольорових комбінаціях і асоціаціях їх з музикою. Кандинського цікавить не навколишній, а власний світ, стан душі. Символами цього світу стають самостійні лінії, форми, кольори. Так, жовтий колір є символом безумства, синій свідчить про прагнення до надприродного, зелений символізує ідеальну гармонію, червоний - мужність, білий - народження, чорний - смерть, а фіалковий - згасання. Горизонтальна лінія уособлює пасивне начало, вертикаль — активне. Картини Кандинського нагадують зафіксовані у фарбах фотографічні ефекти світла і безформні кольорові плями в красивих комбінаціях з кривими та ламаними лініями.

Другий напрям абстракціонізму ще називають геометричним, бо він іде шляхом створення найрізноманітніших комбінацій різнокольорових прямокутників. Представниками цього напряму стали Піт Мондріан та Казимир Малевич, які засобами безпредметного мистецтва передавали людські почуття й переживання. Казимир Малевич (1878— 1935), життя й діяльність якого тісно пов'язані з Україною, зокрема з Києвом, і який, хоча й був напівполяком, але називав себе українцем, вважав основою мистецтва інтуїтивізм, а метою зображення площинних геометричних фігур показ переваги «чистого почуття » («Чорний квадрат», «Біле на білому фоні», «Червоний квадрат»). Пізніше у творчості Малевича постійно виринає селянська тематика, пов'язана з традиціями українського орнаменту.

У добу Першої світової війни виникають нові форми модернізму, які на відміну від довоєнних уже тяжіють до активного впливу на світ, до втручання в духовну, а іноді й суспільну сферу людського буття.

Зокрема активну антиестетичність містив у собі дадаїзм. Дадаїзмвиник у 1916 р. у Швейцарії. Молодих поетів, письменників, скульпторів, художників об'єднувала ненависть не тільки до війни, а й до суспільства. Своїм ворогом вони вважали будь-які авторитети і традиції. Формою протесту проти ворожої дійсності дадаїсти обрали культ абсурду й руйнування мистецтва. Не мала змісту й сама назва напряму: звукосполучення «дада» то від румунського «так-так», то від французького «коник», то від дитячого безладного лепетання. Дадаїсти не мали чітко визначеної художньої програми. Вся їхня творчість була спрямована на показ безглуздя навколишньої дійсності. Літературні вечори «хімічної», «гімнастичної», «статичної» поезії мали вигляд голосного читання так званих фонетичних поем, які складаються з суми окремих складів, безглуздих звукових сполучень або одночасного читання віршів різними поетами. Замість музики у загальноприйнятому розумінні дадаїсти використовують запозичену у футуристів брюїтистську музику, яка виконується на «немузичних» інструментах — сюрчках, сковорідках, друкарських машинах. Тексти, які читалися зі сцени, писали методом так званого автоматичного письма: кожний наступний учасник пише фразу, не знаючи, що написав його попередник, або учасники по черзі пишуть слова, які починаються з останньої літери попереднього слова. Замість картин дадаїсти створювали штучні колажі — з безладно наліплених на картон шматків журнальних реклам, газет, фотографій, мотузків, ґудзиків, битого скла, дротів тощо.

Дадаїсти намагались створювати мистецтво з різного сміття. Вони стверджували, що цивілізацію характеризують не тільки і нескільки досягнення, скільки її потолочені залишки. Заперечуючи мистецтво, як естетичну творчу діяльність, дадаїсти сколихнули всю Європу та багато в чому визначили подальшу еволюцію модернізму.

На основі дадаїзму виникає сюрреалізм (від французького – над реальне). Спостерігаючи соціальну несправедливість, яка панує в світі, сюрреалісти шукали шляхи втечі від неї у світ підсвідомого. Їхня діяльність проходила під гаслом відмови можливості соціального прогресу та звільнення людського «Я» від кайданів розуму, логіки, моралі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні риси модернізму	\|	Авангард в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.