• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Маніпулювання у педагогічному спілкуванні

У конфліктній ситуації є небезпечність скочування на маніпуляціний шлях. Це спостерігається досить часто.

Звернемося до ситуації: вчитель креслення , перевіряючи готовність учнів до уроку, поставив ультиматум учневі, який не виконав домашнє завдання. Педагог, пригадуючи попередні погрішності хлопця у навчанні, вимагав від нього вийти з класу і прийти лише в разі повної готовності до уроків. Учень противився такому рішенню, і тоді вчитель поставив умову: затримати клас після уроків рівно настільки, наскільки підліток затримається із виконанням вимоги вчителя. Учень вийшов, побачивши, що клас завмер.

Чому поведінка педагога не викликає нашого схвалення? Адже його мета – формувати відповідальне ставлення до навчання – не викликає заперечення, хоча й заставляє замислитися: чи належні способи впливу обирає вчитель?

Аналіз ситуації має підставу зробити висновок, що вчитель хоче досягти необхідних умов організації навчання(дисципліни в класі, відповідальності дітей) ціною безумовної підкори, формуючи в учнів конформізм. Результатом такого впливу виявилася повна перемога вчителя при повній поразці учнів( у них розвивається низка негативних якостей: байдужість, небажання відстоювати свою думку, конформізм), що врешті є поразкою вихователя. Отже, програли всі. А зовні – конфлікт залагоджено, урок продовжується, непокірні покарані, тепер усі вчителя слухають.

Чим досяг такого результату вчитель? Пригадаємо: учень вийшов з класу не через усвідомлення, що треба сумлінно вчитися, а під тиском – через небажання зашкодити товаришам. Клас змирився, але не через розуміння суті провини учня, а через тривогу про можливе покарання. Отже, вчитель досяг дисципліни маніпулюванням свідомості дітей.

Що таке маніпулювання? Це вплив на особистість з метою змінити її поведінку у потрібний для ініціатора маніпулювання бік без урахування бажання того, на кого впливають. Чи бажали учні такої розв’язки? Ні, вони бажали іншого – не працювати після уроків. І за це заплатили покаранням товариша, його покорою.

Істинна мета часто залишається невідомою для тих, проти кого спрямована маніпуляція. Яка істинна мета вчителя? Навести порядок, зробити слухняними, а виставляє перед учнями: хочу, щоб вчилися успішно.

Маніпуляція – це примус, часто прихований, який дає вигоду одній стороні. Ось заява одного директора: „У нас діти роблять, що хотять. А хотять вони...що? Правильно. Те, що потрібно мені.” Цей директор, як усякий маніпулятивний педагог, працює на результат. Він добре знає, чого він хоче. І прагне досягнути своєї мети, використовуючи будь-які засоби, які надає йому професія. Свою взаємодію з учнем педагог будує, орієнтуючись лише на власні цілі. Інтерес школяра із цієї взаємодії виключається(12, с.93).

Щоб досягти своїх цілей, маніпулятор впливає на інших як на об’єкт, прибудовуючись згори і ставлячись до них ,як до перешкоди у своїй діяльності. Щоб прибрати цю перешкоду, вчитель у наведеній ситуації звільняє учня з уроку, використовуючи засіб, можливі наслідки якого не продумує. Формальні вимоги вчителя, без урахування ставлення, і формують в учня позицію об’єкта, який мусить лише реагувати на вплив, а не здійснювати свідому дію. Для вчителя-маніпулятора обраний ним засіб для досягнення мети може бути будь-яким (вплинути страхом, приниженням, улещуванням, задобрюванням), аби досягти певної реакції учня, його зовнішньої поведінки. Відкритість дитини його не цікавить (що насправді відбувається в його думках, почуттях), бо й сам вчитель закритий: його думки, слова й поведінка не співпадають, відсутня конгруентність особистості. Він не турбується про психологічний комфорт, а щоб мати результат(успішність, дисципліна), внутрішній дискомфорт компенсує жорсткою організацією, системою доган і схвалень, правил і вимог і добивається їх неухильного виконання. Врешті, маніпулятивне спілкування – нереальне спілкування, його сурогат(12, с.94), бо для реального спілкування мета вчителя повинна стати метою учня, який її поділяє, а для цього вчитель обґрунтовує свої дії, мотивує обране рішення.

Застосування маніпулювання неефективне, а навіть шкідливе, бо:

o співробітники стають надто тривожними, зажатими й невпевненими, гублять власне Я;

o можуть повністю виходити з підкори, стають агресивними і орієнтуються на інтереси власного Я;

o формується виконавець, який здатний діяти лише на репродуктивному рівні;

o керівник не відчуває радості праці, від постійної боротьби приходить тривала втома.

Як же керівнику будувати свої відносини, уникаючи маніпулювання? Психологи радять(12, с.99):

¨ уникати формального спілкування, спрямовувати свою активність на встановлення психологічного контакту з кожним співробітником, дізнаватися про їх інтереси , розділяти їх проблеми;

¨ вкладати свою душу, не розмовляти з підлеглими відсторонено і безособистісно, прагнути бачити в ньому співробітника;

враховувати індивідуальні й вікові особливості. Маніпулюють не лише вчителі, а й діти, батьки, дирекція. Маніпулювання використовується в політиці(так звані піарівські технології). Керівнику слід не лише самому уникати маніпулятивних форм впливу, а й розпізнавати, коли маніпулюють ним. Так, часто використовують такий вид маніпуляції, який називають „Дерев’яна нога”( удають різні хвороби, щоб скористатися жалістю співрозмовника)..

Який захист проти маніпуляторів? Бути відвертим, відкритим і не вдаватися в ігри в доброго, поблажливого, усезнаючого педагога.

Інші форми маніпулювання: демонстрація безпомічності, улесливість, прагнення налаштувати одного вчителя проти іншого.

Щоб з’ясувати сутність маніпулювання, його шкідливість, варто почитати книгу Е.Шострома "Анти-Карнегі"(14). Для вчителя важливий висновок автора: маніпулювання – зло, бо маскує хворобу особистості(14, с.9). Учитель повинен прагнути до актуалізації – природної і щирої поведінки з учнями. Як відрізнити маніпуляторів від актуалізаторів (14,с.37-38):

Щодо взаємин вчителя й учнів Е. Шостром приходить до висновку, що "конформізм і активний контроль – це цінності середнього вчителя. І найскладніше їм приходиться з творчими дітьми, особливості яких вищі середнього. Як правило, ці діти характеризуються тим, що носяться з дикими й некерованими ідеями, прагнуть продукувати їх нестандартними способами, не йдуть протореними стежками; їм властиві гумор, грайливість, свобода у виявах. Як правило, саме ті діти залишають помітний слід у житті, а тихоні, слухняні вчительські улюбленці залишаються сірими й непомітними” (14, с.140).

Щоб не стати маніпулятором. потрапляючи у складну ситуацію, Е.Шостром радить позбутися таких прийомів: системи доносів (привчання доповідати про колег); системи улюбленців (довірених осіб, яких можна нагороджувати за хорошу поведінку); створення атмосфери невідомості (різних загроз, можливих покарань); приниження (виставлення на посміховисько; оцінки як покарання; неприємних порівнянь(постійно ставити в приклад іншим).Усі ці прийоми негативні, вони вирощують конформіста, а не творчу особистість.

Насамкінець хочеться повернутися до думки Е.Шосртома: „ У кожному з нас живе маніпулятор, який безкінечно застосовує усілякі фальшиві трюки з тим, щоб домогтися для себе того чи іншого блага. Звичайно, не кожне маніпулювання – зле, деякі маніпулятивні кроки необхідні людині в її боротьбі за існування. Але більшість наших маніпуляцій дуже згубно впливає як на життя самих маніпуляторів, так і на життя їхніх близьких”(14, с.9).

ВИСНОВКИ:

1.Визначити вчителя-маніпулятора буває важко, бо він завжди прикривається благородними намірами, проте його сутність видають такі характерні ознаки:

§ він ставиться до учня як до об’єкта,

§ зважує на зовнішні реакції учнів і не прораховує наслідки,

§ використовує тиск: адміністративний, емоційний, викликаючи страх, пригніченість, пасивну слухняність.

2. Нам слід більш творчо маніпулювати,- як зауважує Е.Шостром (14, с.21),- оскільки актуалізована поведінка – це теж маніпулятивна, тільки виражена більш творчо.

Питання для самоконтролю:

1. У чому своєрідність поведінки керівника на різних рівнях розв’язання конфлікту?

2 виокремте основні відмінності маніпулятивної поведінки від гуманної.

3. Навіщо здійснюється експертиза конфліктної ситуації?

4. З якими типами „важких” співробітників може зіткнутися менеджер в освіті?

5. Яку тактику доцільно обрати в спілкування з такими працівниками?

6. Які реакції вчителів стають конфліктогенами у професійному спілкуванні?

Творчі завдання:

1. Проаналізуйте техніку пред’явлення вимог вчителем, розпорядження якого сприймаються учнями без внутрішнього опору.

2. З’ясуйте характерні особливості „важких” співробітників у вашому колективі. Які з наведених у лекції порад спрацьовують ефективно щодо них?

3. Доберіть методики визначення конфліктогенів.

Тематика рефератів:

1. Сутність педагогічного маніпулювання,його шкідливість.

2. Маніпуляції учнів, які призводять до конфлікту.

2. Тактика керівника у роботі із „важкими особистостями”.

Література:

1.Гласс Л. Вредные люди /Пер. с англ. – СПб: Питер Пресс, 1997. – С. 68-173.

2. Коломінський Н., Бондарчук О. Стиль поведінки керівника в конфліктній ситуації : діагностування та шляхи оптимізації // Освіта і управління. – 1998.-2,№1. – С.91-95.

3. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Диагностика педагогического взаимодействия. - Минск. 1993. – 76 с.

4. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект. – К.:МАУП, 2000. – С. 132-140.

5. Конфлікт в суспільстві :діагностика і профілактика: Матеріали Третьої Між нар. наук.-практ. конф. –Київ: Чернівці, 1995.

6. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.: Стрингер, 1992.- С.33-43.

7. Костюшко Ю.О. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: Автореф. канд. дис. пед. наук. – Житомир, 2005.-20с.

8. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель. –Ростов н/Д.: Феникс, 1995. – С. 183-207.

9. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. –К.:КНЕУ,1997. – С. 143-144.

Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. – К.:МАУП,2002. – 256 с.

10. Рыбакова М.М. Конфликты и взаимодействие в педагогическом процессе: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – С. 26-99.

11. Рыданова И.И. Основы педагогики общения.- Мн.: Беларуская навука, 1998. – С.162-173.

12. Самоукина Н.В. Игры, в которые играют...- Дубна: Феникс, 1986. – С. 91-106.

13. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К.: Внешторгиздат, 1991.- 166-168.

14. Шостром Э. Анти-Карнеги. – Мн.:000"Попурри", 1997. – С.117-119,131-140.

15. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии. – М.: Пед. общество России, 1998. – С.73-82.

16. Шуркова Н.Е. Педагогическая технология. – М.: Пед. общество России, 2002. – С. 137-142.

Тема 4

Читайте також:

1. В історико-педагогічному дослідженні
2. ВИДИ ТА ТЕХНІКИ СЛУХАННЯ І ЙОГО РОЛЬ У МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ
3. ВПРАВА 6. Запишіть українською мовою наведені нижче тексти оголошень, використовуваних у науковому спілкуванні фахівців.
4. Встановлення психологічного контакту у спілкуванні
5. Діловому спілкуванні
6. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання. Місце конфліктів в людському спілкуванні.
7. Комунікативні бар'єри та механізми взаєморозуміння у спілкуванні.
8. Культура мови в діловому спілкуванні. Мовний етикет.
9. КУРС «МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ І ПРАКТИКУМ З ПРИРОДОЗНАВСТВА» В ПЕДАГОГІЧНОМУ УЧИЛИЩІ
10. Лекція. СУТЬ І ФУНКЦІЇ НЕВЕРБАЛЬНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ
11. Маніпулювання людьми як соціально-психологічна проблема

Переглядів: 1831