• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Й крок. Оцінити успішність рішення.

Цей крок важливий тому, що дає можливість усвідомити й пережити результати спільних дій, ефективність наших зусиль.

Його можна здійснити через деякий час, спитавши: „Проблеми зникли?”, „Ми зробили прогрес у рішенні проблеми? Чи стали ми щасливішими після того, що зробили? Наскільки ефективне наше рішення?”

Ефективність визначається тим, що зникає конфлікт, а з ним і тривога, негативні почуття.

На цьому етапі співробітництва корисно дотримуватися таких побажань:

v Після прийняття рішення знову обговорити, чи воно продовжує влаштовувати всіх.

v Якщо ж не влаштовує всіх або його надто важко виконувати, треба приймати нове рішення.

v Не ставитися до самого рішення якдо незмінного. Усе старіє і потребує зміни, навіть найкраще рішення. Не слід боятися їх змінювати. І робити це ефективно, як ми розглянули.

Подивимося на переваги стратегії співробітництва (4, с.419-421):

Хоча ця стратегія „коштує” дорого, забираючи багато часу й зусиль, вона має багато переваг. Перша – відсутність опору опонентів, який буває, коли одні виграють, а інші – програють. Спільне рішення задовольняє потреби всіх, тому немає відчуття провини, самооцінка наповнюється.

Підвищується бажання реалізувати прийняті рішення, бо ці рішення власні. Звичайно, і ця стратегія не гарантує стовідсоткового виконання (будуть фрази „Я забув”, „А що, вже пора?”). Люди, насправді, можуть забути. Але, приймаючи рішення, вони беруть і відповідальність за нього. Треба, щоб вони вірили в серйозність рішень, тоді буде менше забувань.

Поліпшення якості рішень. Керівники скоро переконуються, що позиція „Я знаю краще” не спрацьовує. Якість обраних спільно рішень вища за прийняті однією стороною. Дітям часто не вистачає досвіду, а вчителям – бачення проблеми зсередини.

Відсутність примусу, бо рішення сприйнятливе для кожного.

Відсутність необхідності застосування влади, бо немає примусу, а отже знімаються захисні механізми, поліпшується психологічний клімат.

Як результат цього, учням подобається вчитися, вчителям – учити, а курівникам управяти цими процесами.

Найдоцільніше використовувати цю стратегію в таких ситуаціях:

o Розв’язання проблеми є справою дуже важливою для обох сторін;

o є час на розв’язання проблеми, що виникає;

o у керівника вже сформовані міцні й теплі стосунки з працівниками, він може обговорювати проблему на рівних началах.

Ця стратегія взаємодії найефективніша. „Людина, що обрала її як життєву стратегію, досягає найкращих едагогтів у стосунках з людьми, при цьому не страждає й справа. Якщо ж оцінювати життєвий успіх не за матеріальними досягненнями, а за повагою та авторитетом серед інших людей, теплими стосунками з близькими, рівнем розвитку всіх тих, хто потрапляє під вплив людини, яка прагне співпрацювати, то саме ця стратегія виявляється найрезультативнішою в усіх сферах життя й передусім у педагогічній діяльності”(.8, с.228).

У складних ситуаціях доводиться творчо едагогрувати різні стратегії, комбінуючи й уникнення, і компроміс, і пристосування, і співробітництво.

За думкою студентів (7, с. 152), які закінчили школу в 90-х роках, їхні вчителі в конфліктних ситуаціях надавали перевагу: домінуванню (конкуренції)-37%

пристосуванню -20%

компромісу -17%

уникненню -15%

співробітництву -11%

Схожі дані наводить Г.І.Козирев(2, с.63-64).

Отримані дані говорять про багатогранність підходів у вирішенні конфліктів, проте насторожує відсоток едагогції, який свідчить про диктат, тенденцію обирати стратегію „виграти/програти”.

ВИСНОВКИ:

1. Слід уважно вивчити, яка стратегія домінує в діяльності вчителя і керівника, проаналізувати її позитивні та негативні риси на основі вказаних ознак. Одночасно тренувати власні можливості. Тому, хто пристосовується, - розвивати напористість для відстоювання власної позиції. Хто весь час йде на компроміс, спробувати співробітництво, вміння спільно розібратися в ситуації й спільно її вирішувати.

2. Важливо навчитися доцільно користуватися кожною із стратегій. Усе ж головною лінією в рішенні конфліктів для вчителя має бути співробітництво

3. Для глибшого усвідомлення тактики кожної стратегії подаємо їх схематичну характеристику ( за 10, с.56).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке стратегія і тактика поведінки вчителя?

2. Які чинники вирізняють стратегії спілкування?

3. За якими ознаками можна проаналізувати вибір певної стратегії?

4. У чому доцільність кожної із стратегій взаємодії?

5. На які реакції може очікувати педагог, обираючи певну стратегію взаємодії?

6. За якою технологією будується стратегія едагогництва?

7. Яка педагогічна технологія дозволяє без насилля досягати свідомої дисципліни в школі? Наведіть приклади еданих спостережень.

Творчі завдання:

1. На основі спостережень визначте домінуючі стратегії, які обирають вчителі для розв’язання конфліктів у класі.

2. Проведіть самообстеження схильності до вибору певної стратегії; розробіть програму творчого саморозвитку власної особистості.

3. Опишіть конкретні факти, у яких вибір стратегій

уникнення (пристосування) можна розглядати як вияв професійної сили чи слабкості позиції вчителя.

Тематика рефератів:

1. Тактика вчителя в ситуації компромісу.

2. Порівняльна характеристика стратегій „ виграти/ програти” і „виграти/виграти”.

Література

1. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособстісного спілкування/ Пер.з англ. – К.:КМ Академія, 2003. – С186-217.

2. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. – М.:Владос, 2001. – С.51-

3. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.:Стрингер,1992. – С.18-32.

4. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель.- Ростов н/Д: Феникс, 1995.- С.364-427.

5. Педагогічна майстерність: Підручник /За ред. І.А. Зязюна. –К: Вища школа, 2005. – С.141-146.

6. Привіт! Я – конфлікт // Завуч. – 1999. - №4. – С. 2.

7. Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Мн.: Беларуская навука, 1998. – С.148-152.

8. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності. – К.: Вища школа, 2004. – С.219-228.

9. Скотт Д.Г. Конфликты, пути их преодоления. – К.:Внешторгиздат,1992. – С. 115-139.

10. Тарасевич Н.М. Стратегія поведінки вчителя в складних педагогічних ситуаціях: Спецкурс. Тексти лекцій. – Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2005.- С.38-57.

Тема 5

Читайте також:

1. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
2. Виконання рішення.
3. Домогосподарства як суб’єкт економічної теорії: проблеми та способи їх вирішення.
4. Завдання вибору критеріїв обґрунтування рішення.
5. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія
6. ЗДІБНОСТІ – властивість особистості, індивідуальні особливості людей, від яких залежить набуття ними знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різних видів діяльності.
7. Й крок. Вuзначення пiзнix термінів початку i завершення робiт «зворотним проходженням».
8. Класифікація глобальних проблем та проблема їх вирішення.
9. Контроль еиконання управлінського рішення.
10. Крок . Прийняти рішення.
11. Міжнародні економічні аспекти вирішення економічних, продовольчих і ресурсоенергетичних проблем. Шляхи їх вирішення.

Переглядів: 718