Загальна характеристика Кримінально Кодексу України.

Перкуссия – это самый разнообразный и массивный высокочастотный набор ударных инструментов. При выборе звуков перкуссии можно очень долго экспериментировать, добавлять, заменять, манипулировать ритмическими рисунками и т.д. Как правило, перкуссионные звуки используются для придания ритм-секции оживленности, движения. Обрабатывается перкуссия в зависимости от тембра выбранного звука, динамической, частотной обработками и эффектами.

Если вы используете готовые сэмплы (loops), то их также нужно корректировать по звучанию, потому что, как правило, в сэмплерных библиотеках они записаны в сыром виде. Готовые ударные сэмплы нужно эквализировать, компрессировать и затем максимизировать. Если есть необходимость, также можно использовать другие средства динамической или психоакустической обработки.

Таким образом, обработав каждый звук ударных инструментов или готовый драм-сэмпл, следует подкорректировать общее звучание инструментов в соотношении друг с другом. После того, как ударные зазвучали так, как надо, добавляется бас. В отношении баса в танцевальной музыке такая же позиция, как и с ударными, так как бас тоже относится к ритм-секции и играет такую же активную роль в этом направлении.

Бас необходимо компрессировать, чтобы при отдельном прослушивании с бас-бочкой, оба инструмента звучали гармонично. При этом бас, имеющий многонотную линию, должен четко прослушиваться, чтобы ни одна нота из басовой секвенции, не проваливалась. Тембр баса должен быть глубоким и «качающим». Обрабатывать бас следует динамической, психоакустической и частотной обработками, в зависимости от выбранного тембра и ваших требований к его звучанию.

После того, как ритм-секция из ударных инструментов и баса звучит, как одно целое, можно приступать к следующему этапу сведения – ритмическим партиям (например, ритм-гитара или секвенции).

Ритм-партии – это мелодическое дополнение к ритм-секции. Если ритм-партия сыграна на гитаре, то обрабатывать ее звук необходимо, исходя из требований к звучанию. Например, если выбран звук мьютированной гитары (аналог pizzicato), то добиться четкого звука можно, используя психоакустическую обработку. Если выбран чистый звук электрогитары (Clean), то ее звучанием можно манипулировать, используя динамическую, частотную обработки и поэксперементировать с различными эффектами. Если вы решили использовать «тяжелый» саунд для гитарного звука (Distortion, Overdrive), то обязательно компрессируйте звук и используйте психоакустическую обработку для придания четкости каждой сыгранной ноте, так как «тяжелый» саунд по своей природе «грязный».

Также, для придания специфичного звучания, используйте эффекты. Если ритм-партия сыграна на акустической гитаре, добиться четкого звука проще всего динамической, психоакустической и частотной обработками, при необходимости добавив эффекты. Синтезаторные ритм-партии, как правило, обрабатываются с учетом специфики выбранного тембра, и так, как это не основные, а вспомогательные звуки в аранжировке, их достаточно обработать частотной обработкой для придания своеобразного звучания и эффектами.

Далее, этап фонового звука. Как правило, это либо скрипичный звук, либо пэдовый инструмент – то есть создающий гармоничный фон. Обрабатывать его нужно частотной обработкой и эффектами. В погоне за плотностью звучания аранжировки, следите за тем, чтобы фон не «выпирал» из общей звуковой картинки по уровню и его звук не был чересчур пространным, создавая «размазанность» (это зависит от правильно настроенных параметров эффектов, которыми вы обработаете звук).

Главную партию (тему, соло) необходимо довести до такого звучания, чтобы она значительно отличалась от ритм-партий по тембру, уровню и, возможно, обработке. Старайтесь выбрать для сольной партии яркий, интересный по звуковой окраске, тембр, и обработать его так, чтобы выбранные эффекты придали партии неповторимое звучание.

Очень важный момент, который следует отметить: НЕ ПЕРЕУСЕРДСТВУЙТЕ с обработкой звуков! Аранжировка должна звучать как можно четче и прозрачнее, каждый звук должен различаться в общей звуковой картине аранжировки – если вы неправильно выстроите параметры обработок, то звуки исказятся, а перебор с эффектами даст вместо красоты грязь и гул в звуке.

Последовательность, описанная мной выше, не претендует на исключительное следование именно ей, так как в разных направлениях танцевальной музыки и выражении фантазии каждого аранжировщика и композитора, могут присутствовать абсолютно разные, как конструкции аранжировок, так и используемые для реализации творческих идей наборы звуков – все индивидуально. Но одно правило, которому необходимо следовать при сведении любых танцевальных композиций – это сведение инструментов ритм-секции.

И один общий совет по сведению фонограммы, который поможет достичь максимального результата в этом процессе.
Прежде чем начинать сведение композиции, если у вас нет опыта в этом процессе, очень полезно послушать композиции, которые вам нравятся (те, которые вы обычно слушаете в плейере или по радио) и найти среди них наиболее близкую по стилистике и звучанию, на которую можно опираться, как на образец для достижения наиболее качественного звучания. Делается это так: слушаете, к примеру, на компакт-диске первые такты ударных, в какой-то момент останавливаете и включаете первые такты ударных своей аранжировки - слушаете и сравниваете, что не так (при этом слушать нужно внимательно, вслушиваясь практически в каждый звук, но не теряя общей картинки звучания). Сравниваете, подправляете и так до тех пор, пока максимально не приблизитесь к тому, что слышите в композиции с диска. Затем следующие такты, например, со вступившим басом, и так постепенно регулируйте общее звучание. После прохождения по отрывкам от начала до конца ставите весь трек с диска и слушаете целиком (слух привыкает к восприятию определенного звучания на протяжение времени прослушивания), после чего включаете свою аранжировку и слушаете ее - и тут "полезут" все минусы, которые вы могли пропустить при прерывистом сравнении звучания, которые и нужно будет подкорректировать.

Загальна характеристика Кримінально Кодексу України.

Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. новий КК України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 р., є знаменною віхою в становленні України як правової держави. Він є першим фундаментальним кодексом, прийнятим внаслідок проведення в Україні правової реформи, яка ставить своїм завданням кодификацію найважливіших галузей права. Новий КК є базовим для майбутніх Кримінально-виконавчого і Кримінально-процесуального кодексів України. Кримінально-виконавчий кодекс має визначати порядок і умови виконання кримінальних покарань, система, підстави і порядок застосування яких встановлені саме в КК.

Кримінально-процесуальний кодекс покликаний визначити ту процедуру, в ході якої встановлюється винність особи у вчиненні злочину. Вихідним тут є положенні ч. 2 ст. 2 КК, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Робота над проектом нового КК тривала більше восьми років, і він є результатом колективної праці вчених, практичних працівників, комітетів Верховної Ради України і, звичайно, народних депутатів України, що і прийняли цей кодекс. Положення КК цілком ґрунтуються на приписах Конституції України, відповідають потребам сучасного життя, відображують зміни, що сталися в політичній, економічній і соціальній сферах нашого суспільства. Він покликаний сприяти розвиткові України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Основними концептуальними положеннями КК є:

1) кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності і всього правопорядку від злочинних посягань;

2) закріплення принципу, що КК - це єдиний законодавчий акт, який включає в себе всі закони України про кримінальну відповідальність.

3) закріплення основного принципу цивілізованого кримінального права "немає злочину - немає покарання без вказівки на це в кримінальному законі";

4) наявність в діях особи ознак складу злочину, встановленого (описаного) в кримінальному законі, - єдина підстава кримінальної відповідальності;

5) закріплення принципу особистої і винної відповідальності;

6) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів з наданням можливості (шляхом введення альтернативних санкцій) застосування до осіб, що вчинили менш тяжкі злочини, покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Введено, наприклад, таке покарання, як громадські роботи;

7) наявність низки норм, спрямованих на посилення боротьби з організованою злочинністю (наведено поняття організованої злочинної групи, злочинної організації, створені спеціальні склади злочинів про відповідальність організаторів і учасників організованих груп, передбачена відповідальність за вчинення терористичного акту та ін.);

8) введення системи покарань, розташованих від менш суворого до більш суворих, що забезпечує справедливість кари залежно від тяжкості злочину і особи засудженого. Істотне зниження санкцій порівняно з КК 1960 р.;

9) наявність широкого переліку норм, що встановлюють можливість звільнення від кримінальної відповідальності (при дійовому каятті, примиренні з потерпілим у справах про злочини невеликої тяжкості та ін.), а також від покарання (наприклад, при звільненні з випробуванням, при умовно-достроковому звільненні та ін.).

10) відмова від покарання у виді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі. Відмова від поняття особливо небезпечного рецидивіста;

11) наявність низки заохочувальних норм, що стимулюють позитивну посткримінальну поведінку (наприклад, звільнення від відповідальності учасника організованої групи, який повідомив в органи влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю, та ін.);

12) включення в Загальну частину самостійного розділу про відповідальність неповнолітніх, норми якого з урахуванням віку в багатьох випадках пом'якшують відповідальність порівняно з дорослими злочинцями;

13) значне перевищення за обсягом КК 1960 р. (більш ніж на 150 статей), але це не означає, що новий КК цілком відкидає норми, які містяться в КК 1960 р. Багато з них витримали випробування часом, передбачені у всіх кримінальних кодексах цивілізованих країн і тому збережені в новому КК (наприклад, положення про неосудність, умисел і необережність, необхідну оборону, давність, види вбивств, характеристику тілесних ушкоджень та ін.). Деякі норми КК 1960 р. були незначно змінені і доповнені (наприклад, статті про готування до злочину, окреслення видів співучасників, формулювання диспозицій статей деяких злочинів, у тому числі проти власності, господарських злочинів та ін.). І таке положення є природним, тому що наступність у праві, в тому числі кримінальному, - найважливіша тенденція розвитку всієї правової матерії;

14) КК поділено на Загальну і Особливу частини. Загальна частина (статті 1-108) включає норми загального характеру: про завдання КК, підстави кримінальної відповідальності, чинність закону в часі і просторі, поняття злочину і його види, вік відповідальності, умисел і необережність, співучасть у злочині, повторність і рецидив злочинів, норми про. звільнення від кримінальної відповідальності, поняття і мету покарання, його види, призначення покарання і звільнення від нього та деякі інші. Особлива частина (статті 109-447) містить норми, в яких передбачена відповідальність за окремі види злочинів і зазначені покарання, застосовувані до осіб, що їх вчинили. Це злочини проти основ національної безпеки України, проти особи, її конституційних прав і свобод, проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, у сфері охорони довкілля, проти громадської безпеки, безпеки виробництва і транспорту, проти здоров'я населення, громадського порядку і моральності, авторитету органів державної влади і органів місцевого самоврядування, у сфері службової діяльності, проти правосуддя, порядку несення військової служби, проти миру і міжнародного правопорядку та ін.

Новий КК, прийнятий на перспективу, діятиме тривалий час, що, однак, не означає, що в нього не вноситимуться відповідні зміни і доповнення. Розвиток суспільства, поява якихось нових тенденцій у структурі злочинності, виявлення в ході правозастосування окремих недоліків конкретних норм КК можуть викликати необхідність у таких змінах і доповненнях. Законодавець не може допустити, щоб КК відставав від потреб реального життя, і повинен усувати таке відставання шляхом внесення в нього необхідних законодавчих новел.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основы звукозаписи. Часть 2	\|	Логарифмически нормальное распределение

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.