• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Додаток

Основна література (О):

1. Введение в психологию / под. общ. ред. А. В. Петровского. – М. : Академія, 1995. ­– С. 70-80.

2. Маклаков А. Г. Общая психология / А. Г. Маклаков. – СПб. : Питер, 2002. – С. 12-36.

3. Максименко С. Д. Загальна психологія : [підручник для студ. вищих закладів]. / С. Д. Максименко. – Вінниця: Нова книга, 2004. – [2-ге вид., перер. i доп.] – С. 30-32.

4. Немов Р. С. Психология : [учебник для студ. высш. пед. учеб заведений]. / Р. С. Немов. – М. : Владос, 1998. – [В 3 кн. – 2-е изд.] – С. 6-16.

5. Основи психології : [підручник / за ред. О. В. Киричука]. – [3-те вид]. – К. : Либідь, 1995. - С. 29 – 46.

Додаткова література (Д):

1. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии / М. В. Гамезо, И. А. Домашенко. – М. : Просвещение, 1986. – С. 12- 18

2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию : [курс лекций]. / Ю. Б. Гиппенрейтер. М. : Изд-во МГУ, 1988. – С. 7 – 14.

Літературу в електронному вигляді ви можете знайти за адресою::

http://studentbooks.com.ua/content/view/1264/1/

http://kaf-psy-gorlovka.jimdo.com/

Дисципліна «Загальна психологія»

Лекція № 2

Сутність і структура психіки

План

1. Поняття про відображення. Основні форми відображення.

2. Особливості психічного відображення.

3. Основні форми прояву психіки людини. Рефлекторна природа психіки.

1. Кожному матеріальному утворенню властиве відображення. Відображення – це властивість матеріальних об’єктів у процесі взаємодії з іншими об’єктами відтворювати їх властивості.

Найпростішою формою відображення є фізичне відображення (відображення у дзеркалі, сліди на піску, відголос).

Більш складним є фізіологічне відображення. Це зміна внутрішнього стану об’єкту та його зовнішньої реакції (наприклад, звуження та розширення зіниці).

Найскладнішою формою відображення єпсихічне відображення.

2. Психіка- це властивість високоорганізованої живої матерії, що полягає в активному відображенні суб'єктом об’єктивного світу, в побудові суб'єктом картини цього світу і регулювання на цій основі поведінки і діяльності.
З цього визначення випливає ряд основоположних суджень про природу і механізми прояву психіки.

По-перше, психіка - це властивість лише живої матерії. Причому не просто живої матерії, а високоорганізованої живої матерії. Отже, не всяка жива матерія володіє цією властивістю, а лише та, яка володіє специфічними органами, які зумовлюють можливість існування психіки.

По-друге, головна особливість психіки полягає у здатності відображати об'єктивний світ. Що це означає? Буквально це означає наступне: високоорганізована жива матерія, що володіє психікою, має здатність отримання інформації про навколишній світ. В той же час отримання інформації пов'язане зі створенням цієї високоорганізованою матерією певного психічного, тобто суб'єктивного за своєю природою і ідеалістичного (нематеріального) по своїй суті способу, який з певною мірою точності є копією матеріальних об'єктів реального світу.

По-третє, одержувана живою істотою інформація про навколишній світ служить основою для регуляції внутрішнього середовища живого організму й формування його поведінки, що в цілому визначає можливість відносно тривалого існування організму в постійно мінливих умовах середовища. Отже, жива матерія, що володіє психікою, здатна реагувати на зміну зовнішнього середовища або на вплив об'єктів навколишнього середовища.

Суперечки про походження психіки не припиняються й донині. Це обумовлено тим, що проблема походження психіки є не тільки однією з найбільш складних в науковому пізнанні, але і основоположною. Пояснити походження психіки намагаються багато вчених в рамках не тільки психологічної науки, але й філософії, релігії, фізіології і т. д. Сьогодні ще немає однозначної відповіді на це питання. З однієї точки зору - ідеалістичної - психічне (душа) в своєму походженні не пов'язане з тілом (біологічним носієм душі) і має божественне походження. З іншої точки зору - дуалістичної - у людини існують два початки: психічне (ідеальне) і біологічне (матеріальне). Ці два початки розвиваються паралельно і певною мірою взаємопов'язані один з одним. З третьої точки зору - матеріалістичної - феномен психіки обумовлений еволюцією живої природи, і його існування має розглядатися як властивість високорозвиненої матерії.

Психіка, як зазначав Іван Павлов, не зводиться до системи умовних рефлексів, а передбачає образне відображення дійсності. І хоча питання про те, на якому рівні розвитку живих істот виникає психіка, залишається дискусійним, зрозуміло, що з того факту, що психічне відображення властиве лише тваринам, які мають складну нервову систему, ще не випливає, що наявність нервової системи — достатня умова для психічного відображення. Адже образ — це цілісне відтворення у психіці структури окремого предмета чи сукупності предметів, чи відносин між предметами або їх станами. Образ має цілість і не може виникнути без синтезуючої, координуючої участі кори головного мозку, яка здійснює взаємозв'язок між окремими органами чуття і узагальнює інформацію, що надійшла від них, тобто психічне відображення не тотожне нейрофізіологічному і здійснюється у формі відчуття, сприйняття, уявлень, що притаманні всім вищим тваринам, які мають розвинуту кору головного мозку і органи чуття.

Психіка інших живих істот та людини мають суттєві відмінності. Так, до складу психіки людини входять такі її механізми як нетваринне відображення, проектування та опредмечення оточуючого середовища.

Відображення: 1) у людини воно має активний характер, пов’язаний з пошуком та вибором адекватних способів дій;

2) психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію, передбачену в діяльності та поведінці;

3) кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного відображення через суб’єктивне відображення, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя;

4) у процесі діяльності психічне відображення постійно поглиблюється, вдосконалюється і розвивається.

Проектування: 1) основною функцією проектування є упорядкування і гармонізація змістів відображення відповідно до мети, дій чи діяльності людини;

2) проектування, як процес, це послідовність розумових або психомоторних дій, внаслідок яких створюються образи, схеми чи знакові системи.

Опредмечування - це елемент свідомості й доцільної діяльності людини. Ця діяльність має три основні форми:

1) матеріальна – до якої входять виробництво, фізична праця тощо;

2) психічна – створення та інтерпретація змісту відображення, вибір цінностей, розумових операцій, переживання; все, що є конструктивними елементами будь-якого утворення;

3) створення самого себе – розвиток душевних і духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.

3. Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов’язана зі спонуканням людини до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні людей, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

Психіка людини складна й різноманітна за своїми проявами. Виділяють три великі групи психічних явищ (див. таблицю 1).

Психічні процеси - динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ. Психічний процес – це елементарні психічні явища, які включені у більш складні психічні процеси. Вони мають початок, розвиток (період протікання). При цьому потрібно зазначити, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані неспання людини.

Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, так і подразненнями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму. Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини.

Під психічним станом варто розуміти визначений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який проявляється в підвищеній або зниженій активності особистості. Кожна людина щодня відчуває різні психічні стани. При одному психічному стані розумова чи фізична робота протікає легко і продуктивно, при іншому - важко і неефективно. Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів, (наприклад, стан зосередженості, втоми, апатії тощо).

Психічні властивості особистості - це вищі і стійкі регулятори психічної діяльності. Під психічними властивостями людини слід розуміти стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини.

Яскравим прикладом взаємозв'язку мозку і психіки є рефлекторна теорія психіки. Великий внесок у розвиток цієї теорії зробили такі вчені, як І. М. Сєченов, І. П. Пав-лов, В. М. Бехтєрєв, М. М. Ланге, А. Р. Лурія.

Наші найпростіші рухи регулює спинний мозок. Довгастий мозок керує процесами травлення, дихання, кровообігу та іншими життєво важливими функціями. Підкіркова і кіркова частини головного мозку керують усією психічною діяльністю людини. В основі будь-якої регуляції зрештою лежить рефлекс (від лат. reflexus- відображення), тобто реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. І. М. Сеченов розробив природничо-наукову теорію психічної регуляції поведінки ("Рефлекси головного мозку", 1863). Спираючись на свої відкриття в галузі фізіології нервової системи, він твердив, що всі акти свідомого і несвідомого психічного життя за своєю структурою і динамікою є рефлекторними.

І. М. Сєченов сформулював положення рефлекторної теорії, яку експериментально розробили І. П. Павлов, О. О. Ухтомський, В. М. Бехтєрєв, Н. С. Введенський.

Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:

1) сприймання зовнішніх подразників

2) перетворення їх у нервові імпульси (кодування) та передавання в мозок;

3) декодування й переробку сприйнятої інформації; подання команд у вигляді нервових імпульсів до м'язів та залоз;

4) прийом та передавання в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотний зв'язок);

5) корекцію повторних дій з урахуванням даних зворотного зв'язку.

Отже, психіка – це властивість нервової системи, завдяки якій:

– здійснюється зв’язок із зовнішнім світом;

– координується робота всього організму;

– організм діє у відповідь на подразнюючі сигнали (рефлекси).

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Додаток

Питання для самоконтролю

1. У яких формах існує відображення в природі?

2. Поясніть сутність поняття «психіка».

3. Якими є основні функції психіки?

4. Назвіть основні форми прояву психіки.

5. До яких психічних явищ відносять увагу?

6. Чим відрізняються психічні стани від психічних властивостей?

7. Чим психіка тварини відрізняється від психіки людини?

8. Хто розробив рефлекторну природу психіки? Хто був прибічником цієї теорії?

Читайте також:

1. ДОДАТОК
2. ДОДАТОК
3. Додаток
4. Додаток
5. Додаток
6. Додаток
7. Додаток
8. Додаток
9. Додаток
10. ДОДАТОК
11. Додаток 1

Переглядів: 1488