Педагогічний професіоналізм викладача як показник якості його науково-педагогічної діяльності

1. Інформаційна система «Законодавство України» // Електронний ресурс: Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/index.

[1] Криміналістика (від лат. criminalis — стосується злочину, обвинувачення) — наука про тактику, методику розкриття і розслідування злочинів і застосування науково-технічних засобів у боротьбі з ними.

Тема 5

Педагогічний професіоналізм викладача як показник якості його науково-педагогічної діяльності

План.

1. Роль педагогічного професіоналізму викладача у забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців.

2. Науковий феномен «педагогічний професіоналізм викладача» у психолого-педагогічних дослідженнях:

2.1. Наукові підходи до вивчення поняття «професіоналізм педагога вищої».

2.2. Сутність поняття «педагогічний професіоналізм» викладача вищої школи.

3. Структурно-змістовий аналіз педагогічного професіоналізму викладача вищої школи.

Основні поняття до теми: професіоналізм, педагогічний професіоналізм, фахово-педагогічна компетентність і професійно-педагогічна майстерність, професійно значущі якості, індивідуальний імідж викладача.

Література до теми:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Укл. і гол. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736с.

2. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: навчальний посібник /О.І.Гура. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224с.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики /під заг. Ред. О.В.Овчарук. – К.:»К.І.С.», 2004. – 112с.

4. Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В.Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1989. – 119с.

5. Маркова А.К. Психология профессионализма /А.К.Маркова. – М.: Высшая школа, 1996. – 308с.

6. Педагогічна майстерність: підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; за заг. ред. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., доп. і переробл. -К.: Вища освіта, 2004. – 422с.

1. Роль педагогічного професіоналізму викладача

у забезпеченні якісної вищої освіти

В сучасному світовому освітньому просторі все більшої сили набувають процеси інтеграції. В цій ситуації приходиться говорити не лише про вітчизняну, а й світову систему освіти, одним із важливих факторів якої є мобільність студентів та викладачів. Однак, диплом міжнародного зразка ще не робить випускника вищого навчального закладу конкурентоспроможним.

Здійснюючи аналіз сутності поняття «якість» за тлумачним словником української мови, констатуємо, що – це:

«1) ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для його використання за призначенням чи

2) сукупність характеристик продукції або послуг щодо здатності задовольнити встановлені та передбачені потреби».

Відповідно якість освіти являє собою той нормативний рівень, якому повинен відповідати продукт освіти.

Високі показники якості освіти забезпечуються дієвістю цілої системи факторів, а саме:

- кадрового потенціалу навчального закладу;

- його матеріально-технічної бази;

- начально-методичного забезпечення педагогічного процесу;

- системи управління в освітньому закладі тощо.

Вважаємо, що визначальним з них є рівень професіоналізму педагогічних кадрів, які, в свою чергу, досить вагомо впливають на дієвість інших факторів, що в кінцевому результаті визначає рівень якісних показників освіти.

На думку Г.С.Цехмістрової та Н.А.Фоменко, «поліпшення якості освітніх послуг неможливе без самостійних, мотивованих і кваліфікованих професіоналів викладачів. Саме сприйняття викладачів, міра їх зобов’язань на академічні успіхи їх студентів (учнів), їх готовність підвищувати свій рівень, щоб краще виконувати свою роботу, удосконалювати педагогічні здібності – це основні елементи виробництва освіти всіх рівнів у будь-якому суспільстві.

Необхідна якісно нова підготовка майбутніх фахівців, які на основі здобутих компетенцій, зможуть реалізуватися на ринку праці. У зв’язку з цим, виникає потреба застосування нових підходів до освітньої системи, яка створюватиме умови для ефективної самостійної роботи студентів при максимальній індивідуалізації навчання.

У ситуації, що склалася вища школа висуває особливі вимоги до викладача, за яких його функція полягатиме не лише в збереженні та передачі знань, а й у формуванні в майбутніх фахівців потребу в самоосвіті, виробленні у них навиків творчого засвоєння знань. Саме викладачеві належить стратегічна роль у розвитку особистості студента в процесі його особистісного формування і професійної підготовки.

Результати акредитації вищих начальних закладів, кількісно-якісний аналіз ефективності їх діяльності значною мірою залежить від рівня науково-педагогічної діяльності викладачів вищої школи.

Сучасна освітня ситуація проблему підготовки педагогічних кадрів висуває на якісно новий рівень. Вища освіта в Україні перебуває на стадії реформування відповідно до вимог Болонського процесу, що потребує вирішення багатьох проблем на нормативно-організаційному, концептуальному та методичному рівнях. Однак, першочерговим залишається питання щодо науково-педагогічних кадрів, оскільки ефективність функціонування системи вищої освіти в Україні значною мірою залежить від їх професіоналізму. Процес розвитку професіоналізму викладачів ВНЗ впливає на підвищення рівня їх науково-педагогічної діяльності, через яку реалізується й державна політика, а саме, формування інтелектуального та духовного потенціалу нації.

Формування особистості студента, як майбутнього фахівця будь-якої галузі народного господарства, значною, і досить часто визначальною мірою, залежить від педагога, який його навчає та виховує.

Діяльність педагога протягом багатьох століть, перш за все, відрізнялася тим, що він навчав. Однак, на даний час, в результаті науково-технічного прогресу, знання своєї дисципліни перестало бути основною ознакою кваліфікації викладача, оскільки обізнаність тих, хто навчається, іноді може бути вищою від тієї, якою володіє педагог.

Тому професійні знання є обов’язковою умовою професійності педагога. З іншого боку, педагога минулого відрізняло ще й те, що він був єдиним джерелом знань. Функція інформатора й зараз залишається змістовою стороною діяльності викладача, але крім шляху „педагог-студент”, знання до студента доходять за допомогою різних засобів (книги, журнали, газети, радіо, телебачення тощо).

Отже, роль самого педагога та вимоги до нього змінилися, що вимагає від нього постійного удосконалення, творчості, пошуку нових підходів до формування особистості студента як майбутнього фахівця.

Вища школа, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, проголошена рушійною силою побудови громадянського суспільства, яка повинна забезпечити фундаментальну наукову та професійну підготовку майбутніх фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх інтересів та здібностей, що в свою чергу вимагає розвитку та удосконалення педагогічного професіоналізму науково-педагогічних кадрів.

Отже, актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку системи освіти, зокрема вищої, є вивчення структури професійної діяльності педагога вищої школи, яка є моделлю підготовки магістрантів та молодих викладачів до науково-педагогічної діяльності на високих рівнях професіоналізму, що в сою чергу є умовою ефективного формування студента як майбутнього фахівця.

2. Науковий феномен «педагогічний професіоналізм викладача»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	МЕТОДИ МОНІТОРІНГУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.