Учитель. Розгляньте уважно репродукцію картини А. Куїн- джі «Місячна ніч на Дніпрі».
Темні, майже чорні береги. Темне дзеркало річки. Спокійне небо, і на ньому — величезний зеленуватий місяць. Його відобра-ження чарівної доріжкою перетинає уявну нерухому воду. Дивним спокоєм і тишею віє від цього мальовничого полотна. Кожен, хто хоча б раз бачив цю картину, ніколи її не забуде — це «Місячна ніч на Дніпрі» А. Куїнджі. А ось іще одна картина — але вже не живо-писна, а літературна:
Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звёзды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады
И старый замок озаряет.
I картину Куїнджі, і уривок із поеми О. Пушкіна «Полтава» можна визначити як свого роду ноктюрн. Французьке слово nocturne, як і італійське notturno, в буквальному перекладі означає — нічний. Термін цей, споживаний у різних видах мистецтва, з'явився в музиці XVIII століття. Тоді ноктюрнами називали п'єси, призначені для виконання на відкритому повітрі нічної пори. Багаточастинні твори, найчастіше для декількох духових і струнних інструментів, за характером були близькі до інструментальних серенад. Іноді звучали вокальні ноктюрни — одночастинні твори для одного або декількох голосів.