Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 р.

Бернська конвенція являє собою перший міжнародний багатосторонній договір, присвячений питанням охорони авторського права. Вона неодноразово переглядалася на різних конференціях: 1896, 1908, 1914, 1928, 1948, 1967, 1971 років. Часто іменується Паризьким актом від 24 липня 1971 року, оскільки в 1971 році в текст Конвенції були внесені істотні зміни. СРСР у Бернській конвенції не приймав участі. 31 травня 1995 р. був прийнятий Закон України "Про приєднання до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів". Держави - учасники Бернської конвенції (загальне число - 128) утворили Бернський союз. Бернська конвенція містить значну кількість матеріально-правових норм. Авторські права охороняються при житті автора і протягом 50 років після його смерті. На кінофільми, фотографії, переклади та інші об'єкти терміни охорони знижені. У цілому Бернська конвенція встановлює досить твердий режим охорони авторських прав, істотно обмежуючу волю використання твору (його переклад, відтворення, публічне виконання, передачу по телебаченню і радіо, публічне читання, переробку, запис і ін.).

Всесвітня конвенція про авторське право, підписана в Женеві 6 вересня 1952 р.

Всесвітня конвенція має більш універсальний характер у порівнянні з Бернської. Конвенція містить невелику кількість матеріально-правових норм і по багатьом питанням передбачає застосування національного законодавства країн-учасниць. Це уможливило участь у ній держав з істотними розходженнями в системах охорони авторських прав і різним рівнем економічного розвитку - учасниками Конвенції є більш 90 держав. Дана конвенція діяла для СРСР із 1973 року. Україна підтвердила свою участь у 1993 році. Відповідно до Конвенції, термін охорони авторських прав складає 25 років після смерті автора. Істотні пільги по використанню об'єктів авторського права встановлені для країн, що розвиваються. Конвенцією було введене використання спеціального знака охорони авторських прав (copyright) у виді символу ©. При необхідності перевидання або перекладу твору з таким знаком зацікавлені особи повинні звернутися за дозволом до видавництва та/або автору, зазначеним рядом з цим знаком.

Договір ВОІС по авторському праву 1996 р. (Україна не бере участь) відбиває новий етап у розвитку правового регулювання питань охорони авторських прав. Серед предметів охорони називаються комп'ютерні програми, бази даних. Уперше відзначається необхідність балансу між приватними інтересами авторів і інтересами суспільства в області доступу до нової інформації.

Конвенція про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і віщальних організацій 1961 р. (Римська конвенція). Конвенція передбачає мінімальний термін охорони суміжних прав - 20 років. Уводиться використання міжнародного знака захисту прав виробників фонограм ®. Конвенція вимагає винагороди за публічне програвання грамзаписів, у тому числі по радіо і телебаченню. Конвенція не одержала широкого поширення - її учасниками є близько 40 держав.

Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 р. Держави-учасники конвенції зобов'язуються забезпечувати охорону інтересів виробників фонограм від незаконного виробництва, ввозу та поширення копій фонограм.

Діє також Конвенція про охорону сигналів, що несуть теле- та радіопрограми, передані через супутник 1974 р.

У рамках СНД у 1993 році була прийнята Угода в області охорони авторського права і суміжних прав.

У 1996 році був укладений новий Договір ВОІС по виконаннях і фонограмам, що ще не вступив у дію.

Міжнародні договори по охороні прав промислової власності

У відношенні промислової власності територіальний характер відповідних прав виявляється найбільше яскраво. Будь-який об'єкт права промислової власності одержує визнання і правову охорону лише в результаті ухвалення рішення про його визнання патентним відомством визначеної держави й одержання охоронного документа, що діє тільки на території держави, яка його видало. В інших країнах винахід, промисловий зразок, модель чи товарний знак законом не охороняються і можуть бути вільно використані будь-якими особами. Щоб одержати правову охорону на території іноземних держав, власник патенту змушений патентувати свої винаходи в кожній з цих держав, виконуючи всі передбачені місцевим законом формальності і сплачуючи мито за кожен виданий патент.

Основним засобом охорони прав на промислову власність за межами держави, на території якого вони виникли, є міжнародні договори.

З питань охорони прав промислової власності діють:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття інтелектуальної власності і її регулювання в міжнародному приватному праві	\|	Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 м, і Протокол до нього 1989 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.