Поняття інтелектуальної власності і її регулювання в міжнародному приватному праві

Насамперед необхідно визначитися із самим терміном "інтелектуальна власність". Його появу зв'язують з висновком Стокгольмської конвенції від 14 липня 1967 р., що засну Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІС). Згідно ст. 2 Конвенції "інтелектуальна власність" включає права, що відносяться до:

- літературних, художніх та наукових творів:

- виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- та телевізійним передачам;

- винаходів у всіх галузях людської діяльності;

- наукових відкриттях;

- промислових зразкам;

- товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

- захисту проти недобросовісної конкуренції,

- а також всіх інших прав, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Донедавна даний термін на території нашої держави практично не використовувався. Замість поняття "право інтелектуальної власності" вживалися терміни "авторське право" і "патентне право". У 1991 р. був прийнятий Закон України "Про власність", розділ VІ якого мав назву "Право інтелектуальної власності". Як об'єкти права інтелектуальної власності ст. 41 Закону називає: твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Особливість прав інтелектуальної власності полягає в тому, що вони мають строго територіальний характер, на відміну від права власності й інших речових прав. Право інтелектуальної власності, що виникло на території однієї держави, визнається і діє тільки на території цієї держави. В іншій державі такі права не визнаються і не охороняються, якщо міжнародним договором не встановлене інше.

Територіальний характер прав інтелектуальної власності довгий час перешкоджав їхньому нормальному використанню як об'єктів цивільного обороту, приводив до порушень прав авторів, винахідників і інших суб'єктів прав інтелектуальної власності.

У зв'язку з цим ще наприкінці XІ століття з'являються міжнародні договори, спрямовані на усунення або пом'якшення територіального характеру прав інтелектуальної власності. Сьогодні діє значна кількість міжнародних договорів з питань охорони прав інтелектуальної власності, і з кожним роком їхнє число неухильне зростає - з'являються нові об'єкти правової охорони і нові способи порушення прав, росте рівень кооперації і взаємодії між різними країнами з питань охорони прав інтелектуальної власності.

Міжнародні угоди в області авторського права і суміжних прав

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Колізійні питання права власності за законодавством України	\|	Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.