• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Транслятори, види та призначення.

Транслятор - це програмна оболонка, призначена для перекладу тексту програми на мову, зрозумілу для комп’ютера. Процес перекладання називаєть­ся трансляцією.

Транслятори бувають двох видів: компілятори та інтерпретатори.

Компілятор - це програма, призначена для перекладу про­грами, яка написана мовою високою рівня, у програму в машин­них кодах. Процес такого перекладання називається компіля­цією.

Інтерпретатор - це пpoгрaмa, призначена для покомандних трансляцій та виконання початкової програми. Такий процес називається інтерпретацією.

Компілятори – ефективніші перекладачі програм. Компілятор транслює програму набагато швидше, ніж інтерпретатор, але повідомляє про знайдені помилки після за­вершення компіляції всієї програми. 3найти та виправити помилки в цьому разі важче.

Інтерпретатор повідомляє про знайдені помилки після трансляції кожної команди програми. Це значною мірою полегшує процес пошуку та виправлення помилок у програмі, але суттєво збільшує час трансляції.

Мови, для яких існують програми-компілятори, - це компільовані мови Pascal, С++, Delphi, Fortran тощо. Найпростіша і найпоширеніша з них - мова програмування Basic. Іншими прикладами є інтерпретовані мови JavaScript і VBScript, які широко застосовуються під час створення Web-сторінок, доступних через Інтернет.

До процесу трансляції входить перевірка початкової програми на відповідність правилам використаної в ній мови. Якщо в програмі знайдено помилки, транслятор виводить повідомлення про них на пристрій виведення (як правило, на екран дисплея).

3. Алгоритми та їх властивості. Способи опису алгоритмів.

Організована сукупність дій, необхідних для розв’язання поставленої задачі, називається алгоритмом.

Ефективним методом побудови алгоритмів є метод покрокової деталізації, при якому завдання розбивається на кілька простих підзадач (модулів), і для кожного модуля створюється свій власний алгоритм.

Здебільшого модуль реалізує певний процес обробки інформації і застосовується як для окремого використання, так і для включення модуля в інші алгоритми. Застосування модульності при створенні алгоритмів дозволяє розбити великі задачі на незалежні блоки (модулі), усуває повторення стандартних дій і значно прискорює процес відлагодження алгоритму в цілому. Найчастіше алгоритм складається з головного модуля, який містить декілька інших модулів, створених раніше. Використовуючи модулі як складові великої конструкції, можна створювати алгоритми будь-якого ступеня складності, і при цьому не втрачати контролю за функціюванням алгоритму всієї задачі. Такий метод називається структурним проектуванням алгоритму «зверху донизу», є універсальним і може використовуватися як для обчислювальних процесів (так зване системне програмування), так і для процесів реального життя.

В обчислювальних процесах алгоритм є послідовністю команд (директив або інструкцій), що визначає дії, які треба виконати для досягнення поставленої мети: розв’язання певної задачі.

Властивості алгоритму

Алгоритм повинен мати такі властивості:

1. Дискретність — процес розв’язку розбивається на кроки. Кожен крок — це одна дія або підпорядкований алгоритм (метод покрокової деталізації). Таким чином полегшується процес знайдення помилок і редагування алгоритму.

2. Визначеність (точність) — кожен крок алгоритму має бути однозначно описаною дією і не містити двозначностей.

3. Зрозумілість — усі дії, включені до алгоритму, мають бути у межах компетенції виконавця алгоритму.

4. Універсальність (масовість) — алгоритм має виконуватися при будь-яких значеннях вхідних даний та початкових умов.

5. Скінченність — алгоритм має бути реалізований за конечне число кроків і повинен користуватися кінцевим набором вхідних значень.

6. Результативність — алгоритм має привести до отримання результату.

Якщо алгоритму присутні перелічені вище властивості, то його виконання провадиться формально, тобто точно за схемою алгоритму, без будь-яких втручань у послідовність дій та у самі дії.

Способи опису алгоритмів

Алгоритми можуть бути описані

· усно;

· словесно (у вигляді плану дій — розпоряджень);

· графічно (у вигляді блок-схем).

Найчастіше алгоритми обчислювальних процесів подаються у вигляді блок-схем, де кожний крок алгоритму представлений спеціальним блоком, який умовно показує дію, яку треба виконати. Сама дія записується всередину блоку і є конкретною для даного алгоритму.

УМОВНІ ЗОБРАЖЕННЯ БЛОКІВ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ДІЇ,
ЯКІ ВИКОНУЮТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ВИБРАНИХ БЛОКІВ

Графічне зображення	Призначення	Виконувана дія
	Пуск	Початок або кінець алгоритму
	Уведення/ виведення	Блок введення або виведення даних
	Процес	Виконання обчислень або присвоєння значень
	Розв’язок	Перевірка умови. Якщо умова справедлива (набуває значення ІСТИНА), виконується перехід по лінії Так, а якщо не справедлива (набуває значення ХИБНІСТЬ), то виконується перехід на наступний блок по лінії Ні
	Визначений процес	Блок звертання до допоміжного алгоритму
	Модификація	Найчастіше використовується при присвоєнні нових значень старим, тобто тим, що вже були раніше описані
	Коментар	Короткі пояснення до показаного блоку
	Поєднувач	Поєднання одного блоку з іншим

Блоки поєднуються між собою лініями потоку інформації — лініями зі стрілками, при цьому, якщо інформація передається по блоках зверху вниз або праворуч, стрілки не проставляються. Якщо треба поєднати один блок з іншим, рекомендується не перетинати лінії потоку, а використовувати поєднувач блоків. Для використання поєднувача блоки мають бути попередньо пронумеровані, а сам поєднувач має містити цифру — номер блоку, з яким відбувається поєднання або номер блоку, з якого відбувається поєднання.

4. Базові структури алгоритмів

Розрізняють три базові алгоритмічні структури (конструкції):

1. Лінійна структура

2. Розгалужена структура

3. Циклічна структура

Лінійна структура використовується в алгоритмах, де одна дія виконується слідом за іншою послідовно в порядку розташування блоків, і при цьому жодна з дій не пропускається і не повторюється.

Розгалужена структура передбачає вибір виконання дії залежно від виконання певної умови, при цьому деякі дії можуть не виконуватися взагалі (пропускатися). Умова може бути простою і складною.

Проста умова містить два вирази (значення), поєднані знаком операції відношення:

> більше за…

< менше за…

³ більше або дорівнює…

£ менше або дорівнює …

¹ не дорівнює…

Циклічна структура використовується за необхідності повторень деяких дій (блоків). Перед кожним повторенням (циклом) змінюється значення одного або кількох даних.

Комбінуючи базові структури між собою, можна відтворювати алгоритм, що реалізує складний обчислювальний процес.

Структурна побудова алгоритму включає:

· використання методу покрокової деталізації;

· використання на кожному із зазначених кроків трьох перелічених базових структур;

· аналіз створеного алгоритму — метод ручної «прокрутки» — перевірка правильності функціювання створеного алгоритму шляхом підстановки вхідних значень і перегляду роботи алгоритму вручну.

Читайте також:

1. Валютні системи : поняття, структура, призначення.
2. Види криміналістичних обліків і їх призначення.
3. Вища за інші часи і нижча від себе. Потужна і рівночасно непевна свого призначення. Горда зі своїх сил і рівночасно застрашена ними”.
4. Власні кошти бюджетних установ, їх склад та призначення. Завдання обліку коштів спеціального фонду
5. Економічна сутність державного кредиту, його призначення. Відмінність державного кредиту від банківського.
6. Комбайни для проходження стволів, їх призначення.
7. Комплекси для проходження стволів, їх призначення.
8. Концептуальні основи формування та функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення.
9. НПАОП 0.00-4.12-05 „Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці“, його призначення.
10. Облікові регістри, їх класифікація і призначення.
11. Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ: поняття, суб’єкти, умови та порядок призначення.
12. Пенсія за віком на пільгових умовах: поняття, суб’єкти, умови призначення.

Переглядів: 5036