• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перевірка і юстирування теодолітів

Перевірку і юстирування теодолітів виконують при температурі (+20- +5°С). При проведенні перевірки виконують операції і викори­стовують засоби перевірки згідно з табл. 2.2. Для контролю дотри­мання основних геометричних умов, які обумовлюють принципову схему теодоліта, виконують такі основні дії.

1. Перевірка і юстирування рівня біля алідади горизонтально­го круга. Вісь циліндричного рівня,поміщеного на алідаді, має бути паралельною площині лімба або перпендикулярною до вертикальної (основної) осі ІІ₁ теодоліта (рис. 4.11).

Для перевірки цієї умови необхідно алідаду повернути так (рис. 4.11), щоб вісь рівня розмістилась паралельно лінії, що з'єднує піднімальні гвинти. Обертаючи ці гвинти в протилежних напрямах, бульбашку рівня переміщують на середину. Потім аліда­ду повертають на 90° і третім піднімальним гвинтом бульбашку рівня виводять на середину. Після чого алідаду повертають на 180° і оцінюють зміщення бульбашки від середини.

Рис. 4.11. Перевірка рівня біля алідади горизонтального круга: 1 — піднімальні гвинти; 2 — алідада; 3 — циліндричний рівень

Якщо бульбашка рівня змістилася від середини більше ніж на одну поділку через нерівність підставок рівня, то при повороті лімба або алідади вісь приладу II, і площина лімба збережуть своє похиле положення. Щоб виправити помилку виправними гвинта­ми рівня, виводять бульбашку на половину відхилення від середи­ни. Вісь рівня, розміститься паралельно площині лімба (рис. 4.11). Проте лімб не буде в горизонтальному положенні. На другу половину відхилення бульбашку встановлюють двома піднімальними гвинтами, обертаючи їх у різні сторони. Лімб при цьому набуде горизонтального положення.

Для контролю перевірку повторюють доти, поки бульбашка рівня, повернутого на 180°, не сходитиме з середини більше як на одну поділку. Результати перевірки рівня біля алідади горизонтального круга наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Результати перевірки рівня біля алідади

Визначення колімаційної похибки. Візирна вісь труби ZZ має бути перпендикулярною до горизонтальної осі обертання тру­би НН, (рис. 4.12), тобто колімаційна похибка мусить дорівнювати нулю або не перевищувати подвійну точність приладу

Рис. 4.12. Розміщення осей

візування

Неперпендикулярність візирної осі зорової труби до горизон­тальної осі обертання визначають у такій послідовності: теодоліт приводять у робоче положення, закріплюють алідаду, вибирають віддалену й добре видиму точку М, що розташована на рівні осі обертання (рис. 4.12). Візують на неї трубу при крузі «праворуч». Закріпивши затискні гвинти й орудуючи навідними гвинтами алідади й труби, суміщають центр сітки з точкою, яку спостеріга­ють. Беруть відлік по горизонтальному кругу. Відкріпивши алідаду і перевівши трубу через зеніт, візують на ту саму точку М при крузі «ліворуч». Знову роблять відлік по лімбу горизонтального круга.

Обчислюють колімаційну похибку. Якщо во­на не перевищує подвійну точність теодоліта — умову виконано. У протилежному випадку виконують юстирування. Щоб позбутися похибки, з обох відліків обчислюють середнє значення показника.

Навідними гвинтами алідади встановлюють на лімбі відлік N. Центр сітки ниток зорової труби зійде зі спостережуваної точки М. Послабивши виправні гвинти сітки ниток, переміщують її до суміщення з зображенням точки М. Після цього сітку ниток закріплюють.

Для контролю перевірку повторюють доти, поки колімаційна похибка не перевищуватиме подвійну точність теодоліта. Результа­ти визначення колімаційної похибки наведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Результати визначення колімаційної похибки

Визначення нахилу горизонтальної осі обертання зорової труби. Горизонтальна вісь обертання зорової труби НН, має бути перпендикулярною до вертикальної осі обертання теодоліта II,

(див. рис. 4.11).

Рис. 4.13. Визначення нахилу горизонтальної осі обертання

зорової труби

Теодоліт встановлюють за 20-30 м від стіни високої будівлі й приводять його у робочий стан. Вибирають і відмічають на стіні точку А (рис. 4.13).

Кут нахилу на точку А не повинен перевищувати 25-35°. Зоро­ву трубу візують на точку А й закріплюють алідаду. Опускають трубу до горизонтального положення, і проектують на стіну центр сітки ниток. Позначають на стіні точку А1._. Переводять трубу через зеніт, і при іншому положенні вертикального круга знову візують трубу на точку А1. Закріпивши алідаду, опускають трубу до горизонтального положення і позначають на стіні точку А2. Якщо точки А1 і А2 не сумістяться — умову не виконано. Відстань між а₁ і а₂ для технічних теодолітів не повинна перевищувати 1:5000 висоти точки А над горизонтом приладу (відрізок а₁А). Результати визна­чення нахилу горизонтальної осі обертання зорової труби наведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Результати визначення нахилу горизонтальної осі обертання зорової труби

Неперпендикулярність візирної осі зорової труби до горизон­тальної осі обертання визначають у такій послідовності: теодоліт приводять у робоче положення, закріплюють алідаду, вибирають віддалену й добре видиму точку М, що знаходиться на рівні осі обертання (рис. 4.12). Візують на неї трубу при крузі «праворуч». Закріпивши затискні гвинти й орудуючи навідними гвинтами алідади й труби, суміщають центр сітки з точкою, яку спостеріга­ють. Беруть відлік по горизонтальному кругу. Відкріпивши алідаду і перевівши трубу через зеніт, візують на ту саму точку М при крузі «ліворуч». Знову роблять відлік по лімбу горизонтального круга.

Обчислюють колімаційну похибку. Якщо во­на не перевищує подвійну точність теодоліта — умову виконано. В протилежному випадку виконують юстирування. Щоб позбутися похибки, з обох відліків обчислюють середнє значення.

Навідними гвинтами алідади встановлюють на лімбі відлік N. Центр сітки ниток зорової труби зійде зі спостережуваної точки М. Послабивши виправні гвинти сітки ниток, переміщують її до суміщення з зображенням точки М. Після цього сітку ниток закріплюють.

Для контролю перевірку повторюють доти, поки колімаційна похибка не перевищуватиме подвійну точність теодоліта. Результа­ти визначення колімаційної похибки наведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Результати визначення колімаційної похибки

Після закінчення перевірки захисний ковпачок юстирувальних гвинтів сітки ниток ставлять на місце.

У сучасних теодолітах це виправлення потребує розбирання те­одоліта, а тому виконується в оптико-механічних майстернях.

Одна з ниток сіткн має бути горизонтальною, а інша - верти­кальною. Приводять теодоліт у робочий стан. Горизонтальність нитки сітки перевіряють у такій послідовності. Наводять центр сітки ниток на точку, віддалену від теодоліта на 5 - 10 м, що перебу­ває на висоті приладу. Навідним гвинтом лімба переміщують сітку ниток уздовж точки (рис. 2.14) і стежать за положенням горизон­тальної сітки ниток відносно точки. Якщо зображення центра сітки ниток зміщується відносно точки більше ніж на три штрихи — умову не виконано.

а б

Рис. 4.14. Перевірка правильності встановлення сітки ниток

наведенням на точку: а — умову не виконано;

б — виконано

Вертикальну сітку ниток можна перевірити за допомогою вис­ка, підвішеного на відстані 20-30 м (рис. 4.15). Якщо після візуван­ня на висок вертикальна сітка ниток суміститься з шнурком вис­ка — умову виконано. В іншому разі треба виконати юстирування.

Для виконання юстирування відгвинчують ковпачок, що закри­ває виправні гвинти сітки на окулярній частині зорової труби. Відкручують виправні гвинти й рукою повертають корпус ниток, сітки так, щоб виконувалися умови горизонтальності й вертикаль­ності ниток сітки. Після закінчення перевірки повторюють пе­ревірку перпендикулярності осі візування до горизонтальної осі зо­рової труби.

Визначення місця нуля вертикального круга. Місце нуля — це відлік по вертикальному круту при положенні зорової труби «круг ліворуч» або «круг праворуч», коли візирна вісь горизонтальна й алідада вертикального круга встановлена за її рівнем в по­ложення, якого вона набуває при вимірюванні вертикальних кутів. Установлюють за рівнем вісь обертання теодоліта в прямовис­не положення. При «крузі праворуч» візують трубу на віддалену точку, яку чітко видно. Виводять бульбашку рівня біля алідади вер­тикального круга на середину й беруть відлік по вертикальному кругу. Переводять трубу через зеніт і візують трубу на ту саму точку. Знову при необхідності виводять бульбашку рівня при алідаді вертикального круга на середину й беруть відлік по верти­кальному кругу.

Для контролю визначають місце нуля візуванням на іншу точ­ку. Всі операції виконують так само, як у попередній послідовності.

Спосіб прийомівпри вимірюванні горизонтальних кутів найпо­ширеніший при інженерно-топографічних роботах на місцевості. При цьому способі горизонтальний кут отримують як різницю відліків при крузі «праворуч» й «ліворуч» двох напрямів, що вихо­дять з однієї точки (рис. 4.16).

Рис. 4.16. Схема вимірювання горизонтальних кутів способом прийомів

Порядок вимірювання кутів способом прийомів такий. Вста­новлюють теодоліт у вершині кута (рис. 4.16, точка 2) й приводять його у робочий стан. Перший прийом виконують при крузі «право­руч». Закріплюють лімб затискним гвинтом, відкріплюють алідаду і зорову трубу. Спочатку наближено, а потім закріпивши алідаду й трубу, орудуючи навідними гвинтами алідади й труби, точно наво­дять центр сітки ниток на точку 1. Беруть відлік по горизонтально­му кругу, який записують у журнал (табл. 2.7). Відкріплюють аліда­ду, наводять центр сітки ниток на точку 3. Знову на горизонталь­ному крузі беруть відлік, який записують у табл. 2.7.

Для контролю й зменшення похибок приладу горизонтальний кут вимірюють при крузі «ліворуч». Для цього переводять трубу через зеніт. Закріплюють алідаду й відкріплюють лімб. Змістивши лімб приблизно на 90^е, закріпляють його й відкріплюють алідаду. Знову візують зорову трубу на точку 1. Закріплюють алідаду і беруть відлік по горизонтальному кругу. Взявши відлік, відкріплю­ють алідаду й візують трубу на точку 3. Закріплюють алідаду й бе­руть по горизонтальному кругу відлік, який також заносять у табл. 2.7. За результатами вимірювання кутів у двох напівприйомах обчислюють середній кут.

Спосіб кругових прийомів застосовується тоді, коли з якої-небудь точки необхідно виміряти декілька горизонтальних кутів (рис. 4.17).

Рис. 4.17. Схема вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів

Спочатку кути вимірюють першим напівприйомом при крузі «праворуч» у такій послідовності. Встановлюють теодоліт у вер­шині кута А й приводять у робочий стан. Встановлюють по гори­зонтальному кругу відлік, близький до 0°. Закріплюють алідаду й при відкріпленому лімбі наводять центр ниток сітки зорової труби на точку 1. Беруть відлік по горизонтальному кругу й записують його в журнал (табл. 2.8). Закріплюють лімб. Рухом алідади на хо­дом стрілки годинника послідовно візують на точки 2, 3 і 4, беруть при цьому відліки, які записують у журнал (табл. 2.8). Напівприйом закінчують повторним наведенням і відліком на початковий пункт 1. Якщо початковий і кінцевий відліки не відрізняються більше як на подвійну точність відлікового пристрою, приступа­ють до другого напівприйому.

При закріпленому лімбі переводять трубу через зеніт. Рухом закріпленої алідади проти ходу стрілки годинника послідовно візу­ють на всі точки й беруть відлік. Відлік на точку 1 записують в ос­танній рядок табл. 2.8. Відліки на наступні пункти в другому напівприйомі записують знизу вгору. Якщо різниця між відліками в першому й другому напівприйомах на початковий напрям 1 не перевищує подвійну точність теодоліта, обчислюють середній відлік з двох напівприйомів. Його записують у наступну графу табл. 9.8 і віднімають від усіх інших відліків на наступні напрями 1, З і 4. Наведені напрями на точки 2, 3 і 4 — це величини кутів між цими напрямами.

Якщо кути вимірюють кількома прийомами, відліки по напря­мах визначають як середні з прийомів, а потім за цими відліками визначають кути. Кожний наступний прийом виконують так, як перший. Для послаблення впливу похибок поділок лімба його пе­реставляють між прийомами на кут 180°п. Сума кутів має дорівнювати 360°, що є контролем обчислень.

Для вимірювання вертикальних кутів теодоліт установлюють над точкою й приводять його основну вісь у прямовисне положен­ня. При крузі «праворуч» візують зорову трубку на точку М (рис. 4.18). Закріплюють затискні гвинти алідади й трубу. Мікроме­тричними гвинтами труби й алідади суміщають сітку ниток з точ­кою. Закріплюють затискні гвинти алідади й труби. Перевіряють, чи знаходиться на середині бульбашка рівня біля алідади горизон­тального круга. Роблять відлік по вертикальному кругу К_в і запису­ють його в журнал (табл. 2.9).

Відкріплюють затискні гвинти алідади й труби. Перевівши тру­бу через зеніт, знову візують трубу на ту саму точку А. Закріплюють затискні гвинти алідади й труби. Мікрометричними

Таблиця 2.8.

Журнал вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів

гвинтами алідади й труби суміщають сітку ниток з точкою і беруть відлік по вертикальному кругу В_в, який записують у журнал (табл. 2.9). Визначають місце нуля вертикального круга теодоліта. За результатами відліків і визначеного місця нуля обчислюють вер­тикальний кут.

4.3. НІВЕЛЮВАННЯ
4.3.1. Види нівелювання

При виконанні топографо-геодезичних робіт необхідно визначати перевищення точок земної поверхні, обчислювати їх абсолютні і відносні позначки, переносити у натуру проектні позначки і визначати осідання споруд.

Нівелювання — це визначення висот точок земної поверхні відносно деякої вибраної точки або над рівнем моря. Залежно від необхідної точності та наявних приладів використовують такі методи нівелювання: геометричне, тригонометричне, гідростатич­не, барометричне, автоматичне та аеронівелювання.

Геометричненівелювання виконують горизонтальним проме­нем візування з допомогою нівеліра або теодоліта та рейок з поділками. На середню квадратичну похибку, яка може бути від 0,5 до 10 мм/км, впливає клас нівелювання. Залежно від взаємного роз­ташування нівеліра та рейок геометричне нівелювання здійснюють двома способами: із середини і вперед. Геометричне нівелювання застосовують для створення державної висотної мережі, висотного обгрунтування топографічних знімань, а також при проектуванні і будівництві інженерних споруд.

Тригонометричне нівелюваннязастосовується для створення ви­сотної основи і виконання топографічних знімань та рішення різноманітних інженерних задач. Його виконують похилим проме­нем візування за допомогою теодоліта або кіпрегеля. За результа­тами вимірювання кута нахилу лінії візування з однієї точки на іншу та горизонтальної відстані між ними обчислюють перевищен­ня за формулами тригонометричного нівелювання. Середня квад­ратична похибка визначення перевищень — 10 мм.

Гідростатичне нівелюванняосноване на принципі сполучених посудин, в яких рідина завжди займає одинакові рівні. Використо­вується для точного встановлення будівельних конструкцій в про­ектні положення, вивірення під час монтажу технологічних ліній значної довжини, вимірювання осідання споруд та передачі позна­чок через водні перешкоди. Середня квадратична похибка визна­чення перевищень —

0,1 мм.

Барометричне нівелюванняосноване на вимірюванні барометра-ми-анероїдами в точках спостереження атмосферного тиску, який із збільшенням висоти зменшується. Різницю висот між двома точками визначають за результатами вимірювання в них атмосферного тиску, температури й вологості повітря, використовуючи баромет­ричну формулу. Використовується при розвідках і будівництві лінійних споруд, а також у випадках прискорених методів знімань. Середня квадратична похибка визначення висот — 300 мм.

Автоматичне нівелюваннявиконується за допомогою висотомірів-автоматів, що креслять профіль місцевості або вказують позначки лінії профілю. Дія профілографів ґрунтується на ме­ханічному центрирі або на використанні горизонтальної поверхні рідини в посудині. Середня квадратична похибка визначення пере­вищень — 100 мм/км. Висотоміри-автомати бувають механічні, електромеханічні і електронно-механічні.

Читайте також:

1. IV. Перевірка розв’язання і відповідь
2. Аналітична перевірка звітності
3. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
4. В-31 Перевірка першого закону термодинаміки
5. Вибір і перевірка проводів та кабелів за нагріванням
6. Вимірювання перевищень, перевірка горизонтальності обладнання
7. Добір людей і перевірка виконання
8. Документальна перевірка достовірності об'єкта оподаткування
9. Документальна перевірка єдиного податку
10. Документальна перевірка правильності нарахування ПДВ
11. Експериментальна перевірка Максвеллівського розподілу молекул по швидкостям (дослід Штерна)
12. Етап 9. Перевірка і редагування рукопису

Переглядів: 5450