• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет угоди: санітарні та фітосанітарні заходи

Санітарний або фітосанітарний захід – будь-який захід, що проводиться:

– для захисту життя або здоров’я тварин чи рослин на тери­торії члена СОТ від ризиків, що виникають у результаті проник­нення, укорінення чи поширення шкідників, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;

– для захисту життя або здоров’я тварин чи рослин на тери­торії члена СОТ від ризиків, що виникають від добавок, забруд­нюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах харчування, напоях чи кормах;

– для захисту життя або здоров’я людини на території члена СОТ від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які пере­но­сяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або в результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідників;

– для уникнення чи обмеження іншої шкоди на території члена СОТ, що завдається у результаті проникнення, укорінення або поширення шкідників.

У контексті цих визначень термін «тварина» включає риб і дику фауну; термін «рослина» включає ліси та дику флору; тер­мін «шкідники» включає бур’яни; термін «забруднюючі речо­ви­ни» включає залишки пестицидів і ветеринарних препа­ратів, а також сторонні речовини.

Санітарні або фітосанітарні заходи включають усі відповідні закони, постанови, нормативні акти, вимоги та процедури, у тому числі критерії кінцевого продукту; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції, серти­фікації та ухвалення; карантинні режими, в тому числі від­по­відні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо ма­теріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності про­дуктів харчування.

Тарифні та нетаріфні бар’єри в угоді про зону вільної торгівлі ЗВТ+

Приблизно для 80 % агропромислової продукції буде усу­не­но тарифні бар’єри. Але залишатимуться проблеми відповід­но­сті сільськогосподарської продукції вимогам ЄС щодо безпеч­но­сті, і ринок ЄС лишатиметься «зачиненим» для цих товарів.

Головна відмінність ЗВТ+ від стандартної угоди ЗВТ: Угода ЗВТ+ з Європейським Союзом передбачатиме гармонізацію українського законодавства з європейським в окремих визна­чених сферах.

Перспектива.У разі гармонізації українського законодавства з європейським у сфері СФС відповідні санітарні або фіто­са­ні­тарні заходи вважатимуться еквівалентними і це означатиме вільний доступ української сільськогосподарської продукції на ринок ЄС (у межах 80 % продукції, для якої за Угодою будуть зняті тарифні бар’єри).

Основні проблеми в торгівлі харчовими продуктами з ЄС, що стосуютьсясанітарних і фітосанітарних заходів: 8 звітів FVO (Food and Veterinary Office – FVO-Орган ЄС з верифікації вико­нання продовольчого законодавства ЄС) з 2005 по 2010 рр., які вказують на недоліки у сфері державного регулювання безпеч­ності харчових продуктів в Україні:

– незадовільний рівень координації контролю, що здійсню­ється низкою контролюючих органів;

– недостатність знань у офіційних інспекторів стосовно вимог законодавства ЄС щодо безпечності продовольчої про­дукції;

– неадекватний рівень впровадження операторами ринку системи НАССР і програм моніторингу контамінантів контро­люючими органами;

– майже повна відсутність вимог до благополуччя тварин.

Найбільш критичні для гармонізації зміни харчового законо­давства України:

1. Встановлення вимог до контролюючих органів і держав­ної системи контролю в цілому (приклад – Регламент ЄС 882/2004).

2. Створення інтегрованої системи державного контролю або системи з одним контролюючим органом.

3. Перегляд санітарних норм і правил відповідно до зако­нодавства ЄС.

4. Запровадження вимог щодо благополуччя тварин.

Перехідний період.За практикою більшості угод стосовно зони вільної торгівлі їх вступ у дію здійснюється через 2–3 роки після завершення роботи над текстом угоди. Отже, достатньо передбачити перехідний період у 1–2 роки для гармонізації законодавства у сфері СФС. Тобто в розпорядженні України є 4–5 років. Це амбітне завдання, але цілком реальне для вико­нання. Встановлення більшого перехідного періоду підвищу­ва­тиме ризик невиконання плану з гармонізації.

Висновок.Попереду велика робота:

– для чиновників і членів парламенту – суттєві зміни в законодавстві та його імплементація;

– для виробників харчових продуктів – покращення гігієніч­них умов виробництва та впровадження, щонайменше, системи управління безпечністю продукції на засадах НАССР.

Допомога держави операторам продовольчого ринку:

– вірогідність фінансової допомоги або надання податкових пільг у сучасних умовах близька до нуля;

– на законодавчому рівні держава може скасувати значну кількість необґрунтованих з точки зору захисту здоров’я та інте­ресів споживачів вимог до операторів ринку, яких не існує в ЄС. У цьому випадку вітчизняні підприємства можуть опинитися приблизно в рівних умовах (щодо застосування угоди СФС) з їхніми європейськими конкурентами.

Нині рівень гармонізації українського законодавства стосов­но санітарних і фітосанітарних заходів з відповідним європей­ським є низьким. Якщо темп законодавчих реформ залишати­меться аналогічним існуючому, то Україна не зможе досягти прийнятного рівня гармонізації в осяжному майбутньому, і ринок ЄС залишатиметься зачиненим для української сільсько­господарської продукції.

Міжнародні угоди, укладені в рамках СОТ, акцентують увагу на важливості стандартів Codex Alimentarius. Відповідно до пра­вил СОТ, якщо є відповідний стандарт Codex Alimentarius, який регламентує питання безпеки харчових продуктів, стандарт Міжнародного епізоотичного бюро (OIE), який регламентує питання здоров’я тварин, або стандарт Міжнародної конвенції про захист рослин (IPPC), який встановлює фітосанітарні захо­ди, їх слід використовувати як еталони.

Codex Alimentarius, об’єднана комісія FAO і ВООЗ

Комісія Codex Alimentarius була створена ФАО (Організа­цією ООН з питань продовольства і сільського господарства) та ВООЗ (Всесвітньою організацією охорони здоров’я) у 1962 р. і фінансується ними. Її скорочена назва – Codex, або САС.

Мета роботи Комісії, яка є міжурядовим органом, полягає у:

– обмеженні споживача від небезпечних для здоров’я про­дуктів і від шахрайства;

– забезпеченні справедливої торгівлі харчовими продук­тами;

– координації робіт із стандартизації харчових продуктів;

– керівництві діяльністю зі створення проектів стандартів, їх остаточної доробки та публікації;

– спрощенні міжнародної торгівлі харчовими продуктами.

Комісія Codex Alimentarius встановлює:

– стандарти;

– зібрання правил;

– керівництва;

– рекомендації для урядів.

Одна з основних цілей Codex Alimentarius – підготовка стандартів на продовольчі товари. Codex Alimentarius приймає і рекомендує для міжнародного застосування стандарти після повного вивчення їх усіма державами-членами.

Комісія розробила більше 200 стандартів на перероблені про­дукти, напівфабрикати, сировину: молоко і молочні продукти, фруктові соки, швидкозаморожені продукти, какао продукти і шоколад, жири та олії, перероблені м’ясні продукти, рибу і рибні продукти, спеціальні дієтичні продукти, супи та бульйони, морозиво та натуральні мінеральні води, зерно, бобові, рослинні білки.

Стандарти стосуються:

– маркування;

– харчових добавок;

– забруднювачів;

– методів аналізу та відбору проб;

– гігієни харчових продуктів;

– харчових продуктів для спеціальних дієтичних цілей;

– систем інспекції і сертифікації імпортних та експортних харчових продуктів;

– залишків ветеринарних препаратів у харчових продуктах;

– залишків пестицидів у харчових продуктах. Об’єднаний комітет експертів ФAO/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) досліджував більше 700 хімікатів і 25 забруднювачів. JECFA встановлює кількість добавок, що може надходити в організм щодня протягом усього життя людини без суттєвого ризику. Члени JECFA відібрані з наукового співтовариства.

Інша група вчених (об’єднана зустріч ФAO/ВООЗ за залиш­ками пестицидів) дає рекомендації за залишками пестицидів.

Спільна комісія ФAO/ВООЗ з мікробіологічної оцінки ризику (JEMRA) проводить покрокову наукову оцінку несприятливих впливів на здоров’я харчових отруєнь. Найбільш відома система аналізу ризиків ХACCП розроблена цією комісією.

Система обміну інформацією Codex, яка застосовується у ви­падках критичного становища з харчовими продуктами, включ­ає:

1) ідентифікацію ризику стосовно до певного харчового продукту;

2) організацію пунктів обміну інформацією;

3) передачу інформації у ФAO, ВООЗ та інші міжнародні організації.

Codex Alimentarius також розробляє зведення правил, які рекомендуються урядам як рекомендації. Мова йде про зведення правил перевірки тварин до і після забою, гігієнічних правил, правил для цілого ряду свіжих і консервованих продуктів, збері­гання швидкозаморожених продуктів і натуральних мінеральних вод. Через один зі своїх комітетів Комісія Codex Alimentarius надає послуги з інспекції та сертифікації імпортованих харчових продуктів.

Робота Комісії Codex Alimentarius має більш глибокі наслід­ки, ніж просто подолання торговельних бар’єрів. Комісія заохо­чує країни застосовувати етичні методи. Кодекс етики міжна­родної торгівлі продовольчими товарами звертається до торгую­чих сторін із закликом припинити постачати низькоякісного або небезпечного продовольства на міжнародні ринки.

Дії Codex Alimentarius у майбутньому спрямовані на дослі­дження харчових продуктів, отриманих методами біотехнології. Новими напрямами є:

– корм для тварин;

– гігієна м’яса;

– система інспекції та сертифікації імпортних та експортних харчових продуктів.

Основні принципи Угоди СОТ про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (СФС).

Основні принципи угоди:

1. Гармонізація. Угода про СФС заохочує уряд встанов­лю­вати національні СФС заходи, сумісні з міжнародними стандар­тами, керівними принципами та рекомендаціями. Міжнародні стандарти розробляють:

– у галузі безпеки харчових продуктів – об’єднана Комі­сія ФАО / ВООЗ – Codex Alimentarius;

– у галузі здоров’я тварин – Міжнародне бюро епізоотії;

– у галузі охорони рослин – Міжнародна Конвенція з за­хисту рослин.

Одна з проблем полягає в тому, що міжнародні стандарти є часто настільки суворими, що багатьом країнам важко засто­су­вати їх на національному рівні. Угода дозволяє країнам вико­ристовувати власні стандарти і різні методи інспекції продуктів. Члени Угоди можуть також запроваджувати заходи, що відпо­ві­дають більш високим стандартам, ніж міжнародні. У цьому ви­падку країну можна попросити надати наукове виправдання того, що відповідний міжнародний стандарт не дасть прийнят­ного рівня захисту. Уряд однієї країни може поставити під сумнів заходи іншої країни.

2. Недискримінація та національний режим. Через відмін­ності в кліматі, поширення різних шкідників і хвороб, різних умов безпеки їжі не завжди коректно застосовувати ті ж самі санітарні та фітосанітарні вимоги до товарів, що прибувають із різних країн. Тому СФС заходи іноді змінюються залежно від країни походження товарів. Це взято до уваги в Угоді. Держави повинні також визнати вільні від хвороб області, які не можуть відповідати політичним кордонам, і адаптувати свої вимоги до товарів з цих областей.

3. Еквівалентність. Угода не вимагає віддавати пріоритету торгівлі безпечними товарами. Як тільки країна зупинилася на прийнятному рівні ризику, є безліч альтернативних заходів, які можуть використовуватися, щоб досягти цього захисту (оброб­ка, карантин або строгий огляд). Наприклад, хоча можна забо­ронити ввезення екзотичного шкідника, обробка товарів також може зменшити ризик і з’явиться менше обмеження торгівлі.

4. Оцінка ризику. Країни повинні встановити СФС заходів на основі оцінки фактичних ризиків. Угода, зокрема, роз’яснює, які фактори повинні бути прийняті до уваги при оцінці ризику. Уряди повинні бути послідовні у рішеннях про те, що є безпеч­ним продуктом, здоровою рослиною або твариною. Обмеження повинні застосовуватися тільки в необхідній мірі. Ці обмеження не повинні довільно або невиправдано вносити відмінності між країнами, де переважають ідентичні умови. Угода СФС дозволяє вживати запобіжних заходів, негайних заходів у надзвичайних ситуаціях. Відомо багато прикладів, коли на основі наукового свідчення були заборонені виробництво, продаж і імпорт про­дуктів. Угода СФС не впливає на право країн накладати заборо­ни при цих умовах.

5. Прозорість. Уряди повинні повідомити інші країни про введення або перегляд якого-небудь СФС вимоги, що впливає на торгівлю, а також створити інформаційні центри, через які можна було б дізнатися про нові або існуючі заходи. Вони також повинні дозволити провести розслідування того, як на території країни застосовуються вимоги до безпеки харчових продуктів, здоров’я тварин і рослин.

Технічне регулювання, санітарні, фітосанітарні заходи та підтвердження відповідності в міжнародній торгівлі

Обов’язкові вимоги держави до технічних параметрів про­дукції реалізуються за допомогою системи технічного регулю­вання, в якій ключовими документами є технічні регламенти.

В останні роки країни проводять все більш активну політику регулювання торгівлі. Це є результатом зростання рівня життя у світі, який підвищив попит споживачів на безпечні та високо­якісні товари. Загострення проблеми забруднення води, повітря та ґрунту змушує суспільство звернутися до продукції, дружній навколишньому середовищу. У результаті кількість технічних інструкцій і стандартів, прийнятих різними країнами, значно збільшилася.

Якщо фірма відрегулювала свої виробничі потужності так, щоб вони відповідали технічним вимогам різних ринків, собі­вартість продукції, найімовірніше, зросте. Такі витрати ставлять експортерів у менш сприятливе становище порівняно з фірмами, що працюють на внутрішній ринок.

Відповідність технічним інструкціям повинна бути підтвер­джена шляхом випробувань, сертифікації або інспекції, зазви­чай, за рахунок компанії. Сертифікація – ще одна перешкода для експортерів.

Якщо інструкції встановлені довільно, у міжнародній торгів­лі їх можна використовувати як інструмент захисту внутрішніх галузей промисловості.

Для того, щоб технічні регламенти не завдавали неправо­мірної шкоди міжнародній торгівлі, країни-члени СОТ підпи­сали угоди «Про технічні бар’єри в торгівлі» та «Про санітарні та фітосанітарні заходи», які в їх актуальному викладі вступили в силу з 1 січня 1995 р.

[Вгору] [Вниз]

4.6. Угода про оцінку відповідності
та прийнятність промислових товарів

Угода про взаємне визнання Україною та ЄС серти­фіка­тів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА – Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products) – майбутня угода, яка, на думку Держспоживстандарту має бути укладена між Україною і ЄС в рамках розпочатого у лютому 2008 р. переговорного процесу щодо Угоди про асоціа­цію між Україною та ЄС [19].

Інтегральною складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС будуть положення Угоди про зону вільної торгівлі (Угода про ЗВТ). Згідно з практикою укладання подібних угод додат­ком до положень Угоди про ЗВТ є Угода про взаємне визнання сертифікатів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА). Така угода укладається у формі Протоколу щодо оцінки відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА).

Такі угоди укладались Європейським Союзом з країнами, що були кандидатами на членство в ЄС, та країнами Середземно­мор’я і дали змогу продукції, що охоплювалась цими угодами, вільно просуватись на внутрішньому ринку ЄС без додаткових процедур оцінки відповідності.

У грудні 2005 р. у Брюсселі між Держспоживстандартом і Генеральним директоратом Європейської Комісії «Підприєм­ництво та промисловість» і «Торгівля» було підписано домов­ле­ність щодо закріплення основних напрямів співпраці на основі Плану дій щодо вільного просування промислових товарів (далі – План дій АСАА), які необхідно здійснити у рамках підготовки до укладення з ЄС Угоди АСАА. План дій АСАА охоплює:

– адаптацію законодавства, гармонізацію нормативно-пра­вової бази,

– створення (модернізацію) відповідної інфраструктури.

У рамках Плану дій АСАА за участі центральних органів виконавчої влади і підприємницьких структур було визначено й погоджено з європейською стороною чотири пріоритетні секто­ри української промисловості, у яких буде здійснюватись доступ продукції на ринки Сторін на основі дії Угоди АСАА:

– низьковольтне обладнання,

– машини і механізми,

– прості посудини високого тиску,

– електромагнітна сумісність.

З 2005 р. Держспоживстандарт здійснює адаптацію рамко­вого і секторального законодавства, удосконалення інфраструк­тури якості, гармонізацію національних стандартів з міжнарод­ними та європейськими нормами і правилами. Станом на поча­ток 2010 р. в Україні прийнято

– 5998 національних стандартів, гармонізованих з міжна­родними та європейськими,

– 27 технічних регламентів, розроблених на основі європей­ських директив, насамперед, директив Нового і Глобального підходу, у тому числі три технічні регламенти, що визначені як пріоритетні (безпека простих посудин високого тиску, електро­магнітна сумісність, низьковольтне обладнання). Інші два пріо­ритетні технічні регламенти проходять процедури узгодження (машини і механізми, обладнання, що працює під тиском). До затверджених технічних регламентів Держспоживстандартом прийнято переліки стандартів, які є доказовою базою відповід­ності продукції вимогам цих технічних регламентів.

Створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі з масштабним сегментом наближення регуляторного законодав­ства України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регу­лювання у відповідність до європейських вимог, оскільки голов­ними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар’єри у торгівлі – вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.

Позиція ЄС (у викладі Держспоживстандарту України)

У процесі розпочатих переговорів Держспоживстандарт не погоджувався з пропозицією ЄС, яка полягала в односторон­ньо­му визнанні українською стороною європейських сертифікатів і відкритті українського ринку для продукції країн ЄС. Ця про­по­зиція була неприйнятною для української сторони, як така, що порушує принцип симетричного взаємного доступу продукції на ринки Сторін і не відповідає положенням Угоди про технічні бар’єри у торгівлі СОТ (далі – Угода ТБТ СОТ).

Позиція Держспоживстандарту

Європейській стороні було запропоновано підхід, який поля­гає у тому, що Україна і ЄС будуть керуватись положеннями Угоди АСАА у секторах, в яких Україною здійснено адаптацію і створено відповідну інфраструктуру після перевірки європей­ськими експертами. Доступ продукції на ринки Сторін, що не охоплена Угодою АСАА, регулюватиметься Угодою ТБТ СОТ.

Відкритий формат Угоди АСАА передбачає, що після адап­та­ції законодавства, створення відповідної інфраструктури та пе­ревірки відповідності європейським нормам у певних секторах, ці сектори буде внесено до Угоди АСАА без необхідності повторної ратифікації. Вільний доступ продукції на ринки Сторін буде забезпечено на основі взаємного визнання серти­фікатів відповідності на цю продукцію.

Передбачається, що протягом 2010–2012 рр. ЄС надаватиме Україні технічну допомогу для удосконалення системи техніч­ного регулювання. У результаті цього мають бути введені в дію всі директиви Нового і Глобального підходів, які за експертною оцінкою охоплюють більше 50 % обсягів взаємної торгівлі.

Подальші кроки України з адаптації законодавства будуть приводити до включення до Угоди АСАА інших видів продук­ції, за якими буде відкриватись взаємний доступ продукції на ринки Сторін на основі взаємного визнання сертифікатів відпо­відності.

Позиція ЄС (у викладі Мін’юсту України)

Європейська сторона запропонувала в частині щодо техніч­них бар’єрів розділу «Торгівля товарами» проекту Угоди про зону вільної торгівлі підхід щодо визначення еквівалентності товарів відповідно до формату АСАА. Тобто, відповідно до Протоколу про оцінку відповідності та прийнятність промисло­вої продукції між Україною та ЄС (далі – Угода АСАА) відбу­ватиметься взаємне визнання сертифікатів відповідності на про­дукцію, що належатимуть до сфер, в яких здійснено адаптацію законодавства України до актів ЄС та створено відповідну інфраструктуру.

Положення Угоди АСАА на момент підписання та вступу в дію Угоди про зону вільної торгівлі міститимуть зобов’язання України щодо адаптації законодавства лише до положень актів acquis communautaire Нового і Глобального підходу. Торгівля продукцією між сторонами, яка не буде охоплена положеннями Угоди АСАА, здійснюватиметься відповідно до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі COT (далі Угода СОТ ТБТ).

Також формат Угоди АСАА передбачає, що після адаптації законодавства, створення відповідної інфраструктури та пере­вірки відповідності європейським нормам у інших секторах, ніж ті, що будуть зазначені в Угоді АСАА, ці сектори будуть внесені до положень Угоди АСАА.

Станом на лютий 2010 р. в Україні існує два підходи стосовно доступу української продукції на ринок ЄС:

– підхід на основі Угоди АСАА (Держспоживстандарт);

– підхід на основі вільного доступу продукції на ринки сто­рін після п’ятирічного періоду адаптації (Міністерство юсти­ції України).

Позиція Держспоживстандарту

На думку Держспоживстандарту, існують ризики для України, якщо буде обраний підхід, запропонований Міністерством юстиції України.

1. Ризик невиконання Україною повномасштабної адаптації внаслідок браку необхідних ресурсів. Це призведе до того, що європейські товари будуть вільно надходити на український ринок, а українським товарам доведеться проходити процедуру оцінки відповідності.

2. Недостатня якість української продукції, її невідповідність європейським вимогам призведе до заборони поставок на ринок ЄС і застосування відповідних штрафних санкцій.

Для об’єднання двох підходів, на думку Держспожив­стан­дарту, необхідно:

1) прийняти Закон України про національну програму адап­тації до норм ЄС. Програма розрахована на 10 років і перед­бачає повномасштабну адаптацію законодавства, нормативної бази, створення відповідної інфраструктури згідно з європей­ськими принципами, підготовку економіки України до роботи за європейськими нормами;

2) відобразити в розділі «Технічні бар’єри у торгівлі» Угоди про зону вільної торгівлі підхід на основі Угоди АСАА та посилання на відповідну Національну програму.

Позиція Міністерства юстиції України

Угода про асоціацію має сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Тому її положення мають містити всі необхідні юридичні механізми для побудови внутрішнього ринку, як це передбачається у статтях 34–36 Договору про функціонування Європейського Союзу. Натомість запропонований ЄС формат розділу «Торгівля товарами» в частині технічних бар’єрів у торгівліпередбачає інший механізм побудови внутрішнього ринку між Україною та ЄС.

Так, по-перше, надання вільного доступу українським това­рам на ринок ЄС відбуватиметься паралельно із забезпеченням еквівалентності законодавства, тобто після здійснення адаптації законодавства. На нашу думку, такий підхід не є заохочу­валь­ним для України, оскільки не покладає на Україну обов’язку забезпечити еквівалентність. Навпаки, ЄС пропонує Україні ви­знавати еквівалентність лише у тих аспектах і тоді, коли Україна буде готова до визнання еквівалентності.

План дій щодо вільного просування промислових товарів на сьогоднішній день не реалізовано. Виконання Національної про­грами адаптації до норм ЄС у сфері технічного регулювання, яку запропоновано Держспоживстандартом прийняти для здій­снення протягом 10 років повномасштабної адаптації законо­дав­ства України до законодавства ЄС, не забезпечить автоматич­но­го спрощення з боку ЄС умов доступу української продукції на ринок ЄС.

По-друге, такий формат Угоди АСАА буде стосуватися лише продукції, що входитиме до секторів, які в ЄС регулюються актами acquis communautaire Нового і Глобального підходу, а саме переважно це стосуватиметься такої продукції: низько­вольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини висо­кого тиску, електромагнітна сумісність.

Натомість інші товари, які відносяться до інших сфер еконо­міки, залишатимуться осторонь процедур визнання еквівалент­ності, зокрема: автомобілі, сільськогосподарські та лісогоспо­дарські трактори, будівельне устаткування та обладнання, текстиль (тканини), продукти харчування, добрива, небезпечні речовини, косметика, тютюн, алкогольні напої, предмети куль­тури, рекреаційні транспортні засоби.

У деяких сферах, які не будуть внесені до Угоди як такі, що потребують встановлення еквівалентності, вже діятиме на мо­мент вступу Угоди відповідне законодавство, гармонізоване з законодавством ЄС, наприклад, це стосується текстильних виро­бів, сільськогосподарських і лісогосподарських машин, марку­вання продуктів харчування:

– у 2009 році прийнятий Технічних регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 13, який розроблений з урахуванням вимог Директиви Євро­пейського Парламенту і Ради ЄС 96/74/ЄС від 16 грудня 1996 р. про назви і правила маркування текстильних матеріалів;

– на виконання Загальнодержавної програми адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського Союзу роз­роблено:

- проект Технічного регламенту щодо затвердження типу сільськогосподарських або лісогосподарських тракторів, їх при­чепів і змінних причіпних машин разом з їх системами, складо­вими частинами та окремими технічними деталями;

- проект Технічного регламенту щодо частин і характе­ристик колісних сільськогосподарських або лісогосподарських тракторів;

- проект Технічного регламенту щодо маркування хар­чових продуктів.

Положення тексту Додатка до статті 11 «Врегулювання пра­вил та скасування нетарифних заходів» розділу «Торгівля то­варами» в редакції, запропонованій Держспоживстандартом, містять деякі неузгодженості.

Так, зокрема, передбачається здійснення гармонізації націо­нального законодавства до acquis communautaire, що визначають вимоги до інституцій та адміністративної інфраструктури, а саме до положень:

– Регламенту (EC) № 764/2008 Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року щодо визначення процедур, пов’я­за­них із застосуванням певних національних процедур до продук­ції, правомірно розміщеної на ринку держави-члена, та щодо скасування Рішення № 3052/95/ЕС;

– Регламенту (EC) № 765/2008 Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року, що визначає вимоги до акредитації та ринкового нагляду щодо розміщення продукції на ринку та що скасовує Регламент (EEC) № 339/93;

– Рішення № 768/2008/ЕС Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року про спільні правові рамки розмі­щення продукції на ринку та про скасування Рішення Ради 93/465/ЕЕС протягом трьох років.

Водночас, більшість інших сфер щодо торгівлі товарами, для визнання еквівалентності яких необхідно спочатку створити інституційну та адміністративну систему на зразок європей­ської, мають бути гармонізовані з законодавством ЄС протягом року або двох років.

Департамент з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції пропонує:

1. В основу тексту щодо усунення технічних бар’єрів у торгівлі взяти положення статей 34–36 Договору про функціону­вання Європейського Союзу, аналогічно до угод з Норвегією, Ісландією, Туреччиною, Албанією тощо

2. Передбачити, що Україна у чіткі строки здійснить імпле­ментацію актів acquis communautaire як щодо інституційної системи контролю за обігом товарів (Регламенти 764/2008 й 765/2008 та Рішення 768/2008 від 9 липня 2008 року), так і щодо змістовних вимог до товарів.

3. Передбачити, що Україна може нотифікувати ЄС про імплементацію актів acquis communautaire до завершення пере­хідних періодів.

4. Передбачити, що обов’язок імплементувати акти acquis communautaire охоплює всі необхідні заходи із забезпечення дієвого застосування в правовому порядку України норм, еквіва­лентних нормам актів acquis communautaire.

5. Передбачити, що до того, як Україна нотифікує про на­лежну імплементацію актів acquis communautaire у свій право­вий порядок, ЄС та Україна можуть обмежувати рух товарів на підставі положення Угоди, що відповідає статті 36 Договору про функціонування Європейського Союзу, а саме на підставі:

– суспільної моралі, порядку чи безпеки;

– захисту здоров’я та життя людей, тварин чи рослин;

– захисту національних скарбів, що мають мистецьку, історичну чи археологічну вартість;

– захисту промислової та комерційної власності.

Такі обмеження повинні відповідати Угоді СОТ ТБТ.

5. СКЛАДОВІ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО
ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Читайте також:

1. II. Загально-шкільні заходи
2. X. Зарахування вступників на основі повної загальної середньої освіти, які досягли визначних успіхів у вивченні профільних предметів
3. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
4. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
5. Абетково-предметний покажчик
6. Адміністративно-запобіжні заходи
7. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
8. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
9. Аналізування предмету дослідження БКР
10. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
11. Антиінфляційні заходи у постсоціалістичних країнах
12. Арбитражное процессуальное право: предмет, метод, система.

Переглядів: 1636