Поняття та види джерел аграрного права.

Джерела аграрного права.

Тема 2.

Джерело права – це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством.

Джерелами аграрного права України є уніфіковані й диференційовані акти правотворчості державних органів, а також акти правотворчості суб'єктів аграрного господарювання (зі статусом юридичних осіб), які є формою вираження й закріплення бажаної моделі поведінки та моделі аграрних відносин.

Особливості джерел аграрного права:

уніфіковані акти аграрного законодавства являютьсобою основустановлення АП як самостійної галузі національного права;

у нормативних актах, що стосуються аграрного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відносини, так і відносини інших галузей права – земельного, господарського, адміністративного, трудового та ін. Наприклад, ЗК регулює земельні відносини. Разом з тим глави і статті ЗК, якими регулюються відносини з правового режиму земель сільськогосподарського призначення, стосуються як земельного, так і аграрного права.

відсутність єдиного акту кодифікованого характеру, тобто Аграрного кодексу;

значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб’єктів аграрного господарювання, заснованих на недержавній формі власності;

зростання питомої ваги законів та актів Президента в нормативно-правовому масиві, що регулює аграрні відносини;

збереження рекомендаційної правотворчості;

зростання ролі міжнародних норм правата уніфікації національного аграрного законодавства щодо міжнародного права.

Основу системи джерел АП складають уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти.

Уніфіковані акти аграрного законодавства - це юридична форма вираження норм АП, спрямованих на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів аграрного господарювання.

Диференційовані акти аграрного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного господарювання.

Засуб'єктом нормотворчості джерела АП поділяються на:

- конституційні акти;

- закони і постанови Верховної Ради;

- укази Президента;

- акти Кабінету Міністрів України;

- акти Конституційного Суду України;

- акти міністерств, відомств та інших органів центральної виконавчої влади;

- акти органів місцевого самоврядування;

- акти органів судової влади;

- акти уповноважених державою громадських організацій;

- локальні нормативні акти;

- міжнародні правила, конвенції, звичаї.

Заобсягом волі, вираженої в нормативному акті, джерела аграрного права поділяються на:

акти, що регулюють загальноаграрні правовідносини, тобто розраховані на взаємовідносини суб'єктів аграрного права з іншими державними, господарськими суб'єктами;

акти внутрігосподарські, які регулюють внутрішні взаємовідносини між структурними підрозділами і учасниками сільськогосподарської діяльності.

Засилою впливу на регулювання суспільних відносин аграрно-правові акти поділяються:

імперативні;

диспозитивні;

санкціоновані;

рекомендаційні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система аграрного права України.	\|	Закони як джерела аграрного права України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.