• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лейкоцитарна формула у здорових людей

Таблиця 5.

Тривалість життя лейкоцитів від 2-4 днів і до десятка років. Вони утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці і лімфатичних вузлах.

Основна функція лейкоциті« захист організму від мікроор­ганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл. Лейкоцити здатні самоcтійно рухатись, на своєму шляху вони захоплюють і піддають внутрішньо­клітинному перетравленню мікроорганізми і сторонні тіла. Найшвидше рухаються нейтрофіли, лімфоцити і базофіли переміщуються повільніше. Під час захворювань швидкість руху лейкоцитів збільшується. Це по­в'язано з тим, що хвороботворні мікроорганізми виділяють токсини, які викликають прискорений рух лейкоцитів. Наблизившись до мікроор­ганізмів, лейкоцити псевдоніжками обволікають їх і втягують всереди­ну цитоплазми. Якщо стороннє тіло перевищує розміри лейкоцитів, то навколо нього накопичуються групи нейтрофілів, які утворюють бар'єр. Перетравлюючи це стороннє тіло, гинуть, утворюючи гній. Спочатку він міститься всередині тканини, спричинюючи її запалення — нарив, який через деякий час розривається, і його вміст видаляється з організму.

Поглинання і перетравлення лейкоцитами різних мікроорганізмів, які попадають в організм, називаєтьсяфагоцитозом (від грец. phagos — той, що пожирає, kytos — клітина), а самі лейкоцити — фагоцитами. Явище фагоцитозу було вивчене

І.І. Мечніковим, який встановив, що фагоцитарну функцію виконують клітини двох категорій: рухливі (лімфо­цити, моноцити) і нерухомі клітини, що містяться в лімфатичних вузлах, печінці, кістковому мозку та інших органах. Фагоцитоз — це захисна реакція організму, яка сприяє збереженню сталості його внутрішнього середовища.

У боротьбі з інфекцією організм використовує два види факторів захисту: неспецифічні (загально захисні) і специфічні. До неспецифіч­них факторів можна віднести шкіру і слизові оболонки, що є бар'єром, який затримує сторонні тіла і не допускає їх у внутрішнє середовище організму. До неспецифічних факторів належать і клітини-пожирачі — фагоцити, які містяться в крові, а також у різних органах.

Вирішальними факторами у боротьбі з інфекціями є специфічні фактори, які виробляються в організмі. Вони зумовлюють специфічну несприйнятливість організму до тієї інфекції, проти якої вони вироблені. Цю форму захисту називаютьімунітетом (від лат. immunitas — звіль­нення від будь-чого), тобто сукупність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників бактерій, вірусів, отрут.

Імунний процес це відповідь організму на певного роду под­разнення, на вторгнення стороннього агента — антигену. Під антиге­ном розуміють не властиві цьому організмові сполуки (найчастішо білки), які проникли у його внутрішнє середовище, минаючи травний канал. Антигени (від грец. anti— проти,genes походження) високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні кліти­ни та забезпечувати імунну відповідь. Антигенні властивості мають всі білки, деякі полісахариди, певні хімічні речовини, які перебувають у роз­чиненому стані, живі тіла (хвороботворні бактерії). Антигенів налічується сотні тисяч.

Захищаючи організм від антигенів, кров виробляє особливі білкові тіла — антитіла.Антитіла (від грец. апй — проти, тіло) — Y-глобуліни сироватки крові людини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів які знешкоджують антигени, вступаючи з ними у реакції найрізноманітнішого характеру.

Антитіла утворюються клітинами лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку. Звідси вони проникають у кров і циркулюють в організмі. Найактивніше виробляють антитіла лімфоцити, моноцити.

Антитіла по-різному діють на хвороботворні мікроорганізми. Одні антитіла склеюють мікроорганізми, інші осаджують, склеєні частинки, треті — розчиняють їх. Такі антитіла, які склеюють мікроорганізми, називають преципітинами. Антитіла, які розчипяють бактерії називають бактеріолізинами. Антитіла, які нейтралізують отрути (токсини) бактерій, грибів, змій, рослин, називають преципітинами. Антитілам притаманна специфічність, вони діють лише на той мікроорганізм чи отруту, який був причиною їхнього утворення.

Антиген, який потрапив в організм, затримується в лімфатичних вузлах. Це є сигналом до утворення макрофагів, які беруть участь в пожиранні і переробленні антигенів.

Прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середо­вища захисних реакцій організму на генетично чужорідні речовини с імунітетом. Найчастіше поняття імунітет означає неприйнятність до інфекційних хвороб. Розрізняють природний і штучний імунітет.При­родний імунітет це неприйнятність до інфекційних захворювань, яка передалася у спадок дитини від матері (природжений) або виник­ла після перенесення хвороби {набутий).

Штучний імунітет поділяється на активний, який виникає в результаті введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекції, що викликає легку форму хвороби, під час якої в організмі утворюють­ся специфічні антитіла, і пасивний, що створюється введенням в організм лікувальних сироваток, які містя ть готові антитіла проти збудника. Пре­парат, виготовлений з ослаблених чи вби і пх бактерій, вірусів або їхніх токсинів, називаєтьсявакциною (під лат ічікки корова, яку викори­стовував у своїх дослідах Дженмер), профілактичне щеплення —вак­цинацією. Введення вакцин використовують для щеплення проти по­ліомієліту, туляремії, коклюшу тощо

Лікувальні сироватки одержують i t крові тварин (найчастіше ко­ней). Ця форма імунітету менш гривка, ніж природний імунітет.

В організмі людні,крім фагоцитів в тимусі утворюються лімфо­цити (Т-лімфоцити, або клітинні вбивці), які, зустрівшись з мікроорганіз­мами, запам'ятовують їхню будову і передави ь і інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т-лімфоцитам. Фагоцити і Т- лімфоцити забезпечують клітинний імунітет.

Білки крові (антитіла, інтерферон) забезпечуютьгуморальний імунітет, який захищає організм на тривалий час від повторних інфекц­ійних захворювань.

Таким чином, імунна система забезпечує організму при інфекціях, пухлинах, дії токсинів і до певної міри при травмах. Однак розрізняють два види імунних розладів. При алергічних реакціях та ав­тоімунних захворюваннях виникає надмірна реакція організму; при імунодефіцитних станах захисні механізми неспроможні протистояти уш­ходженню.

Алергія (від грец. alios — інший, ergon — дія) специфічна реак­ція імунної системи на дію деяких факторів навколишньої о середовища (хімічних речовин, мікроорганізмів і продуктів їх жити діяльності, про­дуктів харчування тощо). Речовини, які викликають алергічну реакцію, називаються алергенами. Алергени, вдихаються, заковтуються або проникають під час прямого контакту з очима чи шкірою. Вони спричи­няють алергічну реакцію у вигляді сінної лихоманки, астми, висипів на шкірі тощо.

Алергени зумовлюють виділення імунокомпетентними клітинами антитіл - імуноглобулінів Е(lg Е). Молекули lg Е прикріплюються до поверхні мастоцитів, локалізованих у шкірі та слизовій оболонці шлунка, верхніх і нижніх дихальних шляхів.

У сенсибілізованої особи повторний контакт з алергеном під час ковтання або вдихання, спричиняє приєднання його до молекул lg Е. Такі реакції відомі як перехресне зв'язування. Перехресне зв'язування спричинює виділення з гранул, що розміщені всередині мастоцитів, ме­діаторів запалення — гістаміну та простагландинів, які зумовлюють тип алергічної реакції.

Іноді органи імунної системи утворюють антитіла не проти зовнішніх факторів, таких, як бактерії, а проти власних тканин. Помилкова реакція може бути спрямована на окремий орган, наприклад, щитоподібну за­лозу, або спричинює генералізоване ураження (СНІД).

В ембріональному періоді антитіла в організмі плода не виробляються. Специфічний білок плазми кроні Y-глобулін-носій антитіл -передається через плаценту плодові підматері. Н першіі місяці після народження діти майже повністю несприятливі глині до інфекційних захворювань. Несприйнятливість новонароджених дітей до деяких захнорю вань пов'язана з недостатньою зрілістю організму, особливо його не­рвової системи. Неспецифічні фактори захисту в ранньому віці більш виражені, ніж у дітей старшого віку. До другого року життя виробляєть­ся уже значна кількість імунних тіл. До 10 років імунні властивості орган­ізму виражені добре, далі вони тримаються на відносно сталому рівні і починають знижуватись після 40 років.

Читайте також:

1. Абсолютні й відносні посилання у формулах
2. Барометрична формула
3. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у зовнішньому потенціальному полі
4. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
5. Від інших форм об'єднань людей держава відрізняється тим, що
6. Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей як до своїх.
7. Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей як до своїх.
8. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров'я людей.
9. Втрати енергії вздовж круглого трубопроводу. Формула Пуазейля і коефіцієнт Дарсі.
10. Гроші в бізнесі – це вдячність людей!
11. Добір людей і перевірка виконання
12. Дози і концентрації. Розрахунки доз лікарських засобів для дітей та людей похилого віку

Переглядів: 1014