Регуляція діяльності ендокринних залоз

Мозкова частина надниркових залоз виробляє гормони, дія яких має багато спільного з дією симпатичної нервової системи. Клітини, які утворюють мозкову речовину надниркових залоз, мають здатність до забарвлення в жовтий колір хромовими солями. Такі хромафінні клітини виділяютьадреналін і його похідні(норадреналін).

Адреналін прискорює кругообіг крові, посилює серцеві скорочення, поліпшує легеневе дихання, розширює бронхи, збільшує розпад глікогену в крові, посилює скорочення м'язів, знижує їхню втому тощо. Адреналін пригнічує перистальтику кишечнику, а діючи на посмуговані м и ні, підвищує їх працездатність. На вуглеводний обмін адреналін справляє дію, протилежну інсуліну (гормону підшлункової залози). Цей гормон ще називають, стресовим, або аварійним, оскільки він швидко збуджує симпатичну нервову систему.

Норадреналін є переносником збудження з нервових закінчень на робочий орган, тобто виконує роль медіатора.

Вилочкова залоза (тимус, абозагруднинна залоза) розташована за грудниною. Вона складається з двох часток, верхні ділянки яких дещо розходяться і нагадують ніби вила (звідки походить назва). Найбільшого розвитку залоза досягає в 11-13 років, коли маса її дорівнює 35^40 г, після чого вона атрофується, і у дорослих людей зберігається серед жирової тканини лише окремі ділянки залози з ендокринною функцією. Гормон вилочкової залози у чистому вигляді поки що не вдалося виділити. Вважають, що гормон вилочкової залози бере участь у дозріванні лімфоцитів, які відповідають за клітинний імунітет. Стовбурові клітини, які утворюються кістковим мозком, мігрують у тимус, де перетворюються у Т-залежні лімфоцити. Т –клітини - кілери реагують на залишки знищених антигенів та на інші інфіковані клітини своїми сильнодіючими білками лімфокінами. Г-клітини знищують ракові клітини та пухлини, що характеризуються повільним ростом. Т - клітини-хелпери (помічники) активують В- та Т-клітини, тоді як Т-клітини-супресори пригнічують відповідь інших клітин на уражуючий антиген. Видалення залози у перші дні після народження спричиняє різке ослаблення імунних властивостей організму, антитіла не утворюються.

У дітей з природженим недорозвитком вилочкової залози розвивається різка недостатність лімфоцитів. У крові не має гамма – глобуліну, з яким пов’язане утворення антитіл. Такі діти гинуть у віці 2-5 місяців.

Вважають, що між вилочковою залозою і статевими залозами існує певний взаємозв'язок вилочкова залоза гальмує активність статевих залоз, а статеві гормони спричиняють поступове зменшення маси вилочкової залози, різке зниження її функції.

Підшлункова залоза міститься позад шлунка поруч із дванадцятипалою кишкою і складається і двох видів тканин. Ендокринну функцію здійснюють клітини інсулярної тканини, розташованої у вигляді окремих острівців, які називаються острівцями Лангерганса. Острівці виділяють у кров гормони:

1) інсулін,який бере участь в обміні вуглеводів: він підсилює окиснення вуглеводів у клітинах і підгримує здатність печінки відкладати глікоген;

2) глюкагон, який розщеплює глікоген до глюкози (протилежна дія інсуліну).

Інсулін за своєю хімічною природою - білкова речовина. Під його впливом відбувається синтез глікогену з молекул цукру і відкладання запасів глікогену в клітинах печінки. Разом з тим інсулін сприяє окисненню цукру в тканинах, забезпечуючи найповніше його використання. Утворення інсуліну регулюється нервовою системою (через блукаючий нерв) і надходження цукру в кров. Коли вміст цукру в крові збільшується, інсуліну виробляється більше, і навпаки. Крім того, інсулін бере участь у білковому (стимулює синтез білка) та жировому(сприяє утворенню вищих жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну) обмінах.

При захворюваннях підшлункової залози, які приводять до зниження вироблення інсуліну (гіпофункція), більша частина вуглеводів, які надходять в організм, не затримуються в ньому, а виводяться з сечею. Це приводить до цукрового сечовиснаження (цукровий діабет).

Гіперфункція острівців Лангерганса, а також уведення в організм великих доз інсуліну призводить до значного зменшення концентрації глюкози в крові та гіпоглікемічного або інсулінового шоку. Явища шоку швидко знімаються введенням розчину глюкози.

Статеві залози представлені яєчками у чоловіків і яєчниками у Жінок. Внутрішньо секреторна частина статевих залоз виробляє статеві гормони, які надходять у кров і лімфу. Чоловічі статеві гормони (андрогени) — виробляються особливими клітинами сім'яників. 'Чоловічим статевим гормоном єтестостерон і його похідна— андростерон.Вони зумовлюють розвиток статевого апарату і ріст статевих органів, розвиток вторинних статевих ознак: розвиток голосу, гортані, скелета, мускулатури, ріст волосся на обличчі і тіла. Разом із фолікулостимулюючим гормоном гіпофіза тестостерон активізує сперматогенез. При гіперфункції у ранньому віці спостерігається передчасне статеве дозрівання, швидкий ріст тіла і розвиток вторинних статевих ознак.

Жіночі статеві гормони (естрогени) синтезуються в зернистому шарі фолікулів, а також в їхній внутрішній оболонці. У жовтому тілі, яке розвивається на місці фолікула, що лопнув, виробляється гормон прогестерон. Прогестерон забезпечує нормальний перебіг вагітності. Естрогени стимулюють ріст жіночих статевих органів, зумовлюють розростання ендометрію (внутрішнього шару матки), сприяють розвитку вторинних жіночих ознак і появі статевих рефлексів. Гіперфункція яєчників спричинює раннє статеве дозрівання з вираженими вторинними статевими ознаками і менструацією.

І чоловічі, і жіночі гормони утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах, але не в однакових кількостях.

Гормонигіпоталамуса (задньої частки проміжного мозку) керують головною ендокринною залозою — гіпофізом, відіграють найважливішу роль у підтриманні гомеостазу організму.

Серце продукує гормонатріопептид, що знижує об'єм і тиск крові і, таким чином, допомагає регулювати водний баланс.

Гормон нирокеритропоетин стимулює продукцію червоних кров'яних тілець, аренін — кров'яний тиск.

Діяльність залоз внутрішньої секреції регулюється нервовою системою. У центральній нервовій системі є центри, які регулюють роботу ендокринних залоз. Велика роль у регуляції діяльності ендокринних залоз належить корі великих півкуль головного мозку. Значна частина розладів у діяльності ендокринних залоз і зв’язаних з ними захворювань є результатом певних порушень у центральній нервовій системі.

Регулюючи діяльність ендокринних залоз, нервова система об'єднує їх у єдину систему через безпосередній вплив на їх секрецію, а також шляхом посилення діяльності тієї чи іншої залози, гормони ЯКІ)! впливають на діяльність інших залоз. Гормони, виділені ендокринними залозами, у свою чергу впливають на діяльність кори півкуль головною мозку. Отже, гормони залоз внутрішньої секреції впливають на нервову систему, а остання регулює діяльність цих залоз.

Механізм шпротного зв'язку, який охоплює гіпоталамус, гіпофіз і залози мішені, контролює продукцію всіх гормонів. Система зворотнього зв'язку може сприяти вивільненню гормону (позитивний зворотний зв'язок), або, навпаки, гальмувати його (негативний зворотний зв'язок). Цей механізм допомагає підтримувати гомеостаз організму.

Відповідно до рівня гормону щитоподібної залози гіпоталамус продукує тиротропічні гормони (ТСГ). Тоді щитоподібна залоза починає продукцію своїх гормонів. Якщо рівень гормону щитоподібної залози високий, негативний зворотний зв'язок подає сигнал у гіпоталамус, і виділяє менше ТРГ. Як наслідок, знижується рівень ТСГ. Щитоподібна залоза виділяє менше гормону.

Якщо рівень гормону щитоподібної залози занизький, зворотний зв'язок послаблюється. Гіпоталамус виробляє більше ТРГ, зростає вміст ТСГ, а отже і рівень гормону щитоподібної залози.

Нервова система впливає на стан залоз внутрішньої секреції, вироблення ними гормонів. Багато ендокринних захворювань розвивається внаслідок ураження нервової системи (цукровий діабет, базедова хвороба, розладнання функцій статевих залоз). Вплив нервової системи здійснюється через секреторні нерви. Крім того, нерви підходять до кровоносних судин ендокринних залоз. Змінюючи просвіт судин, вони виливають на діяльність цих залоз. І, нарешті, в ендокринних залозах містяться чутливі (рецепторні) закінчення доцентрових нервів, які сигналізують у центральну нервову систему про стан ендокринної залози.

Внутрішня секреція настільки тісно зв'язана з нервовою системою, що в цілому організмі функції обох систем можна вважати невіддільними. У зв'язку з цим виникло вчення про нейрогуморальну регуляцію, яка характеризує їх зв'язок при провідній ролі кори півкуль головного мозку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Будова і функції ендокринних залоз	\|	Біологічне значення нервової системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.