• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Слухова сенсорна система: будова, функції

Слух є органом чуття людини, який сприяє психічному розвитку повноцінної особистості, її адаптації у соціумі. Із слухом пов'язані зву­кові мовні спілкування. За допомогою слухового аналізатора людина сприймає і розрізняє звукові хвилі, які складаються з почергових згу­щень і розріджень повітря.

Слуховий аналізатор складається з трьох частин: 1) рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі; 2) провідних шляхів, пред­ставлених восьмою парою черепно-мозкових (слухових) нервів; 3) цент­ру слуху у скроневій частці кори великих півкуль.

Слухові рецептори (фонорецептори) містяться в завитці внутріш­нього вуха, яка розташована в піраміді скроневої кістки. Звукові коли­вання, перш ніж дійти до слухових рецепторів, проходять через цілу си­стему звукопровідних та звукопідсилювальних частин.

Вухо - це орган слуху, який складається з 3-х частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха (рис. 77)

Зовнішнє вухо складається із вушної раковини і зовнішнього слу­хового проходу Зовнішнє вухо призначене для вловлювання звуків. Вушна раковина утворена еластичним хрящем, зовні вкрита шкірою. Внизу доповнена складкою — мочкою, яка заповнена жировою тканиною.

Зовнішній слуховий прохід (2,5 см), де відбувається посилення звукових коливань у 2-2,5 рази, висланий тонкою шкірою з тонким во­лоссям і видозміненими потовими залозами, які виробляють вушну сірку, що складається з жирових клітин і містить пігмент. Во­лоски і вушна сірка викону­ють захисну роль.

Середнє вухо скла­дається з барабанної пере­тики, барабанної порожнини і слухової труби. На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна пе­ретинка, яка зовні вкрита епітелієм, а зсередини слухо­вою оболонкою. Звукові коли­вання, що підходять до бара­банної перетинки, змушують її коливатися з тією ж самою частотою. З внутрішнього боку перетинки знаходиться барабанна по­рожнина, всередині якої розташовані слухові кісточки з’єднані між собою —молоточок, коваделко істремінце. Через системи слухо­вих кісточок коливання барабанної перетинки передаються у внутрішнє вухо. Слухові кісточки розміщені так, що утворюють важелі, які зменшують розмах звукових коливань і збільшують їх силу.

Барабанна порожнина з'єднана з носоглоткою за допомогою євстахієвої труби, яка підтримує однаковий тиск ззовні і зсередини на бара­банну перетинку.

На межі середнього і внутрішнього вуха є перетинка, яка містить овальне вікно. Стремінце прилягає до овального вікна внутрішнього вуха.

Внутрішнє вухо міститься у порожнині піраміди скроневої кісткиіявляє собою кістковий лабіринт, всередині якої перетинчастий лабі­ринт із сполучної тканини. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом міститься рідина —перилімфа, а всередині перетинчастого лабіринту - ендолімфа. У стінці, яка відділяє середнє вухо від внутрішнього, крім оваль­ного вікна, є ще кругле вікно, яке робить можливим коливання рідин.

Рис. 77. Будова зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха:

1 — вушна раковина: - зовнішній слуховий хід: 3 — барабанна перетинка: 4 порож­нина середнього вуха: 5— слухова труба; 6 молоточок; 7— коваделко; 8 — стремінце;

9 — півколовий канал: 10 — завитка; 11 мішечок; 12 — маточка.

Кістковий лабіринт складається з трьох частин: в центрі — переддвер'я, спереду від нього завитка, а ззаду —півколові канали.Всередині середнього каналу завитки, в завитковому ході містяться звукосприймальний апарат —спіральний, абокортіїв орган. Він має основну пластинку, яка складається приблизно з 24 тис. фіброзних во­локонець. На основній пластинці вздовж неї в 5 рядів розташовані опорні і волоскові чутливі клітини, які є власне слуховими рецепторами. Волос­ки рецепторних клітин обмиваються ендолімфою і контактують з по­кривною пластинкою. Волоскові клітини охоплюються нервовими во­лосками завиткової гілки слухового нерва. В довгастому мозку міститься другий нейрон слухового шляху, далі цей шлях іде, здебільшого пере­хрещуючись, до задніх бугрів чотиригорбикового тіла, а від них у скроневу область кори, де розташована нервова частина слухового аналізатора.

Для слухового аналізатора звук є адекватним подразником. Всі вібрації повітря, води та іншого пружного середовища поділяються на періодичні (гони) і неперіодичні(шуми). Тони бувають високі і низькі. < )і повною характеристикою кожного звукового тону є довжина звукової хвилі, якій відповідає певна кількість коливань за сек. Довжину звукової хвилі визначають відстанню, яку проходить звук за сек., поділену на кількість повних коливань, що їх здійснює тіло, яке звучить, за сек.

Людське вухо сприймає звукові коливання у межах 16-20 000 Гц, сила яких виражається у децибелах (дБ). Звукові коливання частотою понад 20 кГц людина не чує. Це ультра звуки.

Звукові хвилі це поздовжні коливання середовища. Сила звуку залежить від розмаху (амплітуди) коливань повітряних частинок. Звук характеризується тембром або забарвленням.

Найбільшу збудливість вухо має до звуків з частотою коливань від 1000 до 4000 Гц. Нижче і вище цього показника збудливість вуха зни­жується.

В 1863 році Гельмгольц запропонуваврезонансну теорію слуху.Повітряні звукові хвилі, потрапляючи у зовнішній слуховий хід, зумов­люють коливання барабанної перетинки, далі коливання передаються через середнє вухо. Система слухових кісточок, діючи як важіль, посилює звукові коливання і передає їх рідині, що міститься між кістковим і перетинчастим лабіринтами завитки. Звукові хвилі можуть передаватися і через повітря, яке міститься в середньому вусі.

За резонансною теорією, коливання ендолімфи спричиняють коливання основної пластинки, волокна якої мають різну довжину, настроєні па різні тони і становлять собою набір резонаторів, що звучать в унісон різним звуковим коливанням. Найкоротші хвилі сприймаються біля ос­нови завитки, а найдовші біля верхівки.

Під час коливання відповідних резонуючих ділянок основної плас­тики коливаються і розташовані на ній чутливі волоскові клітини. Найдрібніші волоски цих клітин торкаються під час коливання покрив­ної пластинки і деформуються, що веде до збудження волоскових клітин і проведення імпульсів по волокнах завиткового нерва в центральну не­рвову систему. Оскільки повної ізоляції волокон основної мембрани немає, то одночасно починають коливатися і сусідні волокна, що відповідає обертонам. Обертон — звук, число коливань якого у 2, 4, 8 і т.д. разів перевищує число коливань основного тону.

При тривалій дії сильних звуків збудливість звукового аналізатора знижується, а при тривалому перебуванні в тиші збудливість зростає. Це адаптація. Найбільша адаптація спостерігається її зоні більш ви­соких звуків.

Надмірний шум не тільки веде до втрати слуху, а й викликає психічні порушення у людей. Спеціальними дослідами на тваринах доведена можливість появи "акустичного шоку" і "акустичних корчів", часом смертельних.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
6. Асимптоти графіка функції
7. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
8. Базові функції, логічні функції
9. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
10. Банківська система та її основні функції
11. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн

Переглядів: 6853