Вестибулярний апарат: будова, функції

План

М'ЯЗОВА, ТАКТИЛЬНА ТА ТЕМПЕРАТУРНА ЧУТЛИВІСТЬ

ХЕМОРЕЦЕПТОРНІ СЕНСОРНІ СИСТЕМИ.

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ.

Лекція 24.

1. Вестибулярний апарат: будова, функції.

2. М'язово-суглобове чуті я (руховий, пропріоцептивний аналізатор).

3. Органи чуття внутрішніх органів.

4. ( маковий аналізатор: будова, функції.

5. Нюховий аналізатор: будова, функції.

6. Органи шкірного чуття.

Основні поняття: вестибулярний апарат, півколові канали, отолітовий апарат, отоліти, механорецептори, хеморецептори, пропріорецеп-тори, інтерорецептори, смаковий аналізатор, нюховий аналізатор

У внутрішньому вусі міститься не тільки рецепторна частина слухового аналізатора, але й рецептори аналізатора положення голови і тіла в просторі. Лежать вони у так званому вестибулярному апараті (рис.78), який складається зприсінки татрьох півколових каналів,які розташовані в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Півколові канали заповнені ендолімфою.

Присінок складається з двох мішечків — овального і круглого, розташованих ближче до завитки. На внутрішній поверхні мішечків є рецептори рівноваги, або отолітовий апарат (від грец. otos — вухо, lithos камінь). Отолітовий апарат розміщений вертикально в овальному мішечку і горизонтально в круглому. В отолітовому апараті знаходяться чутливі рецепторні волоскові клітини — механорецептори. Волоски цих клітин занурені в драглисту масу, яка містить численні вапняні кристали - отоліти, які утворюють так звану отолітову мембрану. Завдяки отолітам - твердим включенням, щільність мембрани вище за щільністю середовища, що її оточує. Тому, під дією сили ваги чи прискорення, мембрана зміщується відносно рецепторних клітин, волоски яких згинаються з нею. Виникає збудження клітин. Таким чином, отолітовий апарат ролик положення тіла відносно сили тяжіння (в горизонтальному чи вертикальному положенні знаходиться тіло) та реагує на прямолінійні прискорення при вертикальних та горизонтальних рухах тіла.

Рис. 78. Рецептори рівноваги та їхнє розміщення у вестибулярному апараті

(а- рецептори присінку, б – рецептори напівколових каналів):

1 – ендолімфа, 2 – драглиста маса; 3 – волоскові чутливі клітини; 4 – опорні клітини; 5 – волокна вестибулярного нерва.

Друга частина вестибулярного апарату —три півколових канали діаметром близько 2 мм. На внутрішній поверхні напівколових каналів розташовані гребінці — спеціальні чутливі клітини, які здатні сприймати подразнення та передавати імпульси в центральну нервову систему. Вони подразнюються рухами ендолімфи, зумовленими переміщенням тіла в просторі. При цьому рухливі реакції, що виникають, сприяють збереженню рівноваги. Цьому сприяють також зір та м’язова – суглобова рецепція. Півколові канали розташовані у взаємно перпендикулярних площинах, тому їхні рецепторні клітини реагують на колові та обертальні рухи голови і тулуба.

З рецепторів вестибулярного апарату відходять тоненькі чутливі нервові волоконця, які, сплітаючись, утворюють вестибулярний нерв. Від нього імпульси про положення тіла у просторі надходять до довгастого мозку, зокрема у вестибулярний центр, з'єднаний нервовими шляхами з мозочком, підкірковими утвореннями та корою головного мозку й зоровими центрами.

При ушкодженні (особливо однобічному) вестибулярного апарату спостерігаються тяжкі розлади руху і втрата здатності до збереження рівноваги. Такі ушкодження часто бувають у людей глухонімих від народження.

Формування вестибулярного апарату закінчується раніше від інших рецепторів. У новонародженої дитини він розташований майже так само, як у дорослої людини. Збудливість вестибулярного апарата і вестибулярного аналізатора в головному мозку ісмуг від народження і розвивається у процесі вправляння

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
З історії науки	\|	Смаковий аналізатор: будова, функції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.