Попит— це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яку споживач купує за відповідної ціни. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону. На величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називаю неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.
Функція попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.
Qd = f (P) – функція попиту. P = H (Qd) – обернена функція попиту.
На попит впливають цінові та нецінові фактори.
До нецінових детермінант попиту відносять:
- доход;
- ціни та суміжні товари;
- смаки та вподобання;
- число споживачів на ринку.
Відомі такі соціальні ефекти поведінки споживачів:
1. Ефект приєднання до більшості. Споживач, прагнучи не відставати від інших, здобуває те, що купують інші. Він залежить від думки інших споживачів, і ця залежність пряма.
2. Ефект сноба. У цьому випадку в споживача домінує прагнення виділитися з юрби. І тут окремий споживач залежить від вибору інших, але ця залежність зворотна.
3. Ефект Веблена. Ім'ям Т. Веблена (1857—1929) Лейбенстайн називає престижне чи демонстративне споживання, яскраво описане в «Теорії дозвільного класу»(1899), коли чи товари послуги використовуються не по прямому призначенню, а для того, щоб зробити на навколишніх незгладиме враження.