1.Система переваг споживача та її основні елементи
2.Осоливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій. Крива байдужості
3.Бюджетне обмеження і можливості споживача
Система переваг споживача та її основні елементи
Аксіоми теорії поведінки споживача:
1.Суверенітет, споживач приймає рішення самостійно.
2.Гіпотеза раціональної поведінки споживача
а)споживач знає що він бажає
б)може порівняти доступні набори благ
в)вибирає набір товарів якому він віддає найбільшу перевагу
Існують 2 підходи до аналізу корисності:
1.Кординалістський (кількісний) передбачає, що корисність може бути зображена у вигляді функції.
2.Ординалістський (порядковий) передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності.
Теорія споживчого вибору ґрунтується на наступних постулатах:
1. Множинність видів споживання. Кожен споживач бажає споживати безліч різноманітних індивідуальних благ.
2. Ненасиченість. Споживач прагне мати більша кількість будь-яких товарів і послуг, вона не пересичений жодним з них. Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна.
3. Транзитивність. Теорія споживчого вибору виходить зі сталості і визначеної погодженості смаків споживача. Логічно це може бути виражене в такий спосіб: якщо А, В и С є комбінаціями яких-небудь благ і споживач байдужний у виборі між наборами А и В і між В и С, те він так само байдужний у виборі між А и С.
4. Субституція. Споживач згодний відмовитися від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замість більша кількість блага-субституту.
5. Спадна гранична корисність. Гранична корисність якого-небудь блага зменшується зі збільшенням загальної кількості, яким розташовує споживач.
Велика кількість товару має більше переваг ніж менша кількість. Перед кожним споживачем постають три запитання: