Збірні центрально навантажені фундаменти під колони конструюють в вигляді суцільного блоку, що складається з плити і підколонника (рис. 8.1 і 8. 2) і проектують як правило квадратними в плані. При цьому верх фундаменту (верх підколонника) рекомендується приймати на відм. -0,15. Відмітку підошви фундаменту призначають в залежності від глибини промерзання ґрунту, тримкої здатності основи і інших міркувань. В курсовому проекті вона задається в вихідних даних. При глибокому закладанні (більше 1,5 м) фундаменти такого типу проектують як правило з високими підколонниками, а при неглибокому закладанні (менше 1,5 м) їх проектують з низькими підколонниками.
Відстань між підошвою і верхом обрізу фундаменту складає його висоту H.
Попередньо висоту фундаменту призначають з таких міркувань:
1) з умов замурування колони в фундаменті:
2) виходячи з вимог анкерування стиснутої арматури в стакані фундаменту: , де d - діаметр поздовжньої арматури колони; n = 15 при бетоні класу ВІ5 і арматурі колони класу А-II,
n = 10 при В20 і вище і А-II, n = 18 при ВІ5 і А-III, n = 15 при
B20 і вище і арматурі класу А-III
3) за заданою відміткою підошви фундаменту:
В процесі розрахунків висота фундаменту уточнюється і приймається кратною 300 мм.
Глибину стакана фундаменту призначають з умови де - більший розмір поперечного перерізу колони. Стінки стакана повинні мати товщину не менш як 150 мм. Зазор між колоною і стінкою стакана вверху приймають 75 мм, внизу 50 мм.