Обґрунтування режимів зварювання слід здійснювати за рекомендаціями нормативно-технічної документації або шляхом їх розрахунку з використанням існуючих методик на основі розглянутих показників, здатності металу до зварювання, вибраного способу зварювання та зварювальних матеріалів.
При цьому слід виходити з наступних умов:
- отримання швів з оптимальними розмірами і формою;
- забезпечення такого термічного циклу, який забезпечить оптимальні властивості зони термічного впливу та металу шва.
Зазвичай розраховують чи вибираються такі параметри:
- сила струму;
- напруга на дузі;
- діаметр і марку електрода;
- марка флюсу;
- вид і витрати захисного газу;
- кількість шарів та їх переріз;
- швидкість подачі дроту;
- швидкість зварювання.
При електроконтактному зварюванні розраховуються та вибираються наступні параметри процесу:
- сила струму;
- стиск;
- діаметр та форма робочої частини електрода;
- час протікання струму та пауза;
- для точкового і шовного зварювання:
- швидкість зварювання;
- сила струму;
- стиск;
- час і швидкість плавлення;
- для стикового зварювання:
- установча довжина;
- припуск на оплавлення;
- осадку.
При газовому зварюванні і різанні вибирають та розраховуються такі параметри:
- вид пального;
- номери наконечників мундштуків;
- тиск газів;
- кут нахилу пальника;
- швидкість зварювання або різання;
- марки присадного матеріалу і флюсу.
У випадку спеціальних зварювальних процесів параметри режимів доцільно вибирати за результатами досліджень, що опубліковані в літературних джерелах.
Розраховані або вибрані з літературних джерел параметри режиму зварювання необхідно подати у вигляді таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 - Розраховані параметри режиму зварювання