Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

Тема 3.Грошовий обіг і грошова маса, що його обслуговує.

Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій.

Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалась від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського та кейнсіансько-монетаристського синтезу. На першому етапі (1991-1994 рр.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (з 1994 року) був проголошений курс на прискорене формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна ідеям сучасного монетаризму. Проте більш-менш послідовно і повно вона була реалізована лише у сфері монетарної політики. Орієнтація грошово-кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національног банку. Позитивними наслідками такої політики НБУ стали:

· Поступове (протягом 1994-1995 рр.) зниження інфляції з гіпервисокого (10 260 % в 1993 р.) до помірного (139 % в 1996 р.) рівня;

· Помітна стабілізація валютного курсу гривні;

· Формування авторитету НБУ як органу монетарного управління серед українських та міжнародних банків та інших фінансових структур.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки під час суспільного відтворення.

Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий обіг.

Грошовий обіг (оборот) – рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу. Здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.

На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуаль-ного капіталу. Гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення : у виробництві, розподілі, обміні, споживанні. Його ще називають сукупним грошовим обігом. Гроші у ньому функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб’єкти грошового обігу: всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту.

Групи суб’єктів грошового обігу:

1.Фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП;

ВНП (валовий національний продукт) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва.

ВНП = ВВП + чисті іноземні факторні доходи з-за кордону (ЧІФД). ЧІФД – це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном і доходами іноземців, отриманими на території цієї країни.

ЧНП (чистий національний продукт) = ВНП – Амортизація (зношування основних фондів).

Національний дохід = ЧНП – непрямі податки на бізнес. (НД – це макроекономічний показник сукупних доходів всього населення даної країни за певний період).

Непрямі податки на бізнес – це різниця між цінами, за якими купують споживачі і цінами, за якими продають фірми (податок на додану вартість, акцизи, імпортні мита, податки на монопольні види діяльності).

2.Домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

3.Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту,здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

4.Фінансові посередники - суб’єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим обігом взаємопов’язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:

1. Ринок продуктів – на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

2. Ринок ресурсів –на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);

3. Фінансовий ринок – де реалізуються вільні грошові кошти;

4. Світовий ринок – через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із “зовнішнім світом”.

Залежно від призначення у відтворювальному процесі всі розрахунки і платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в кілька великих потоків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанців у їхніх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах.	\|	Поняття грошового потоку та критерії класифікації цих потоків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.