Поняття грошового потоку та критерії класифікації цих потоків.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

У схемі сукупного грошового обігу виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

3) трансфертні платежі – всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік.

Значна частина витрачається домашніми господарствами на споживання: оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку.

Певну частину доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків.

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу – це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі “фірми”.

(Кон’юнктура ринку-система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін і рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому, фінансовому та інш.) загалом чи на окремих його сегментах. На стан к.р. впливають розвиток продуктивних сил, рівень товарного виробництва, обсяги експортно-імпортних операцій, умови формування попиту населення та його обсяги, рівень доходів населення , рівень цін та інше). Для К.Р. притаманні чотири стадії (кон’юнктурний цикл) : зростання кон’юнктури, кон’юнктурний бум, послаблення кон’юнктури, спад кон’юнктури. К.Р. може бути сприятливою, коли ринок збалансований, і несприятливою – за умов розбалансованості ринку).

Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, у схемі вказані потоки, що зв’язують внутрішній обіг України зі світовим ринком: оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом; надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту; чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий; чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Потік(національний продукт) виявиться меншим від потоку (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку одержанням позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється розміщенням одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.

Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов’язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

1. Потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

2. Потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін’єкцій повинні вирівнюватись.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.	\|	Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.